Ухвала суду № 32856614, 23.07.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:116/3591/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Кулішов А.С. № провадження:22-ц/190/4723/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Даніла Н. М. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Даніла Н.М. суддів:Куриленка О.С., Сінані О.М. при секретарі:Кутелія Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до судді Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим Тонкоголосюка О.В. про визнання ухвали недійсною,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Сімферопольського районного суду АР Крим від 18 червня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до судді Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим Тонкоголосюка О.В. про визнання ухвали недійсною.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 11 червня 2013 року визначена підсудність вказаної цивільної справи у Сімферопольському районному суді АР Крим.

Ухвалою Сімферопольського районного суду АР Крим від 18 червня 2013 року позовну заяву ОСОБА_6 залишено без руху для усунення недоліків, а саме: сплати суми судового збору.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_6 надіслав до суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав. Зокрема, зазначає, що позов заявлено з метою захисту конституційних прав і свобод, тому при подачі такого позову судовий збір сплачувати не потрібно.

Згідно частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції виходив з того, що до позовної заяви ОСОБА_6 не додано документа, що підтвердив би сплату судового збору.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів, оскільки суд не звернув увагу на вимоги, викладені в позовній заяві.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_6 просить визнати незаконними дії судді Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим Тонкоголосюка О.В. при постановленні ним ухвали від 16 січня 2013 року про відмову здійснити судовий розгляд на російській мові та визнати зазначену ухвалу недійсною.

Тобто, позовні вимоги зводяться до оцінки діяльності судді при здійсненні ним правосуддя в іншій справі.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Проте, при розгляді цивільної справи між позивачем та суддею (відповідачем) такі правовідносини не виникають, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції.

Такі спори не пов'язані із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Відповідно до статті 125 Основного закону України в Україні діють місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві. Питання притягнення судді до відповідальності врегульовано законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції».

Таким чином, чинне законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя.

На переконання Верховного Суду України, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність (статті 126 і 129 Конституції України). Зазначена правова позиція викладена зокрема постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2008 року (справа №21-319 во 07).

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законом. Оскарження у будь-якій спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийняття позовів та заяв з таким предметом.

Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських судів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку №3 (2002) згаданої Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (у тому числі, наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

З огляду на наведене, оскільки зазначений позов не підлягає розгляду судами загальної юрисдикції, суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного і керуючись статтями 302, 307, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Сімферопольського районного суду АР Крим від 18 червня 2013 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: