Ухвала суду № 32856468, 01.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6006/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» (надалі за текстом - «ТОВ «Прогрес») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0004642204 від 15.04.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 116 944 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0004632204 від 15.04.2013 р., яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 26 730 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0004622204 від 15.04.2013 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 93 955 грн., у тому числі 62 370 грн. за основним платежем та 31 185 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 р. позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Печерському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 11.02.2013 р. по 25.03.2013 р. посадовцями ДПІ у Печерському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Прогрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 297/224/31089115 від 01.04.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), що призвело до заниження податку на прибуток на 93 555 грн., заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету на 375 074 грн. та завищення бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів на 26 730 грн.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

26.03.2012 р. між ТОВ «Прогрес» та ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» укладено договір № 18/12 за умовами якого позивач придбав товар на суму 534 600 грн., у тому числі 89 100 грн. ПДВ.

Розрахунки за договором позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, згідно акту невиїзної перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у період 2011-2012 років ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» формувало податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Кафепродакшн», ТОВ «Хімагросервіс», ПП «СВ Гермес», ТОВ «Пасіфік», ТОВ «Олімп», ТОВ «Інфотерм», БПП «Сура», ПВП «Форест».

Водночас, у названих підприємств взагалі відсутній податковий кредит і вони є фіктивними.

На думку органу державної податкової служби наведене свідчить про те, що видані позивачеві ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» первинні документи не мають юридичної сили і доказовості.

Перевіркою також встановлено, що у грудні 2012 р. позивач відніс до складу податкового кредиту 312 704 грн. за господарською операцією з ПАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» на підставі факсимільних копій податкових накладних.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Печерському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004642204 від 15.04.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 116 944 грн., у тому числі 93 555 грн. за основним платежем та 23 389 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0004622204 від 15.04.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 562 611 грн., в тому числі 375 074 грн. за основним платежем та 187 537 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0004632204 від 15.04.2013 р., яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 26 730 грн.

Висновки відповідача щодо неправомірності включення до податкового кредиту сум податку за господарською операцією з ПАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», що згідно розрахунку ДПІ у Печерському районі призвело до збільшення грошового зобов'язання на 312 704 грн. та нарахування 156 352 грн. штрафних санкцій, позивачем не оспорюються.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність поставки товарів ПП «Транс-Атлантік Сервіс».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором виконувались сторонами у повному обсязі.

Зокрема, позивачем було надано копії: договору № 18/12 від 26.03.2012 р, видаткової накладної № 1093 від 04.07.2012 р., товарно-транспортної накладної № Р20 від 04.07.2012 р., податкових накладних № 108 від 03.04.2012 р. та № 1153 від 25.06.2012 р., банківські виписки, а також копії договору № 3961 від 08.12.2011 р., специфікації № 1 від 08.12.2011 р., які свідчать про подальшу реалізацію отриманого товару.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначеної господарської операції та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень у цій частині.

Доводи відповідача щодо правомірності названих рішень з посиланням на те, що ПП «Транс-Атлантік Сервіс» мало взаємовідносини із фіктивними підприємствами обґрунтовано не взяті судом до уваги.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг (ТОВ «Кафепродакшн», ТОВ «Хімагросервіс», ПП «СВ Гермес», ТОВ «Пасіфік», ТОВ «Олімп», ТОВ «Інфотерм», БПП «Сура», ПВП «Форест») не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ПП «Транс-Атлантік Сервіс».

Так само і невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складна в повному обсязі 06 серпня 2013 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.