Ухвала суду № 32855479, 01.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5128/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Ганечко О.М.

Мельничука В.П.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 09 квітня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 09 квітня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову від 09 квітня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 377 764, 92 грн. по ВП №37162075.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 квітня 2013 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 37162075 з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 5011-21/12089-2012 від 14 лютого 2013 року про стягнення з позивача боргу у розмірі 3 777 649, 15 грн. та надано строк для добровільного виконання до 09 квітня 2013 року.

Позивач звернувся до відповідача з заявою № юр-630 від 05 квітня 2013 року про відкладення провадження виконавчих дій та встановлення нового строку для добровільного виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження, яка отримана відповідачем 08 квітня 2013 року, що підтверджується штемпелем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві.

09 квітня 2013 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві у зв»язку з невиконання ПАТ «Укрнафта» наказу Господарського суду м. Києва № 5011/21/12089-2012 від 13 лютого 2013 року в добровільному порядку, винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 377 764, 92 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 27 Закону - у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, оскаржувана постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору була винесена в межах встановленого ним самим строку на добровільне виконання боржником рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування постанови від 09 квітня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 377 764, 92 грн. по ВП № 37162075 винесена відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно до п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 Закону - рішення державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно до абз. 3, 4 п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 грудня 2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» - юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Крім того, згідно з абз. 42-44 Довідки про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби від 5 квітня 2012 року Вищого адміністративного суду України постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до виконавчих документів та є рішенням інших органів (посадових осіб) в розумінні ч. 5 ст. 82 Закону.

Отже, доводи апелянта з приводу того, що вказана справа не підсудна адміністративному суду є безпідставними.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 08 серпня 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 07 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.