Рішення № 32855340, 01.08.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/65/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2013 Справа № 908/2157/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Енергосистеми" (69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодем`янської, 10, ідентифікаційний код 35764186)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А" (69600, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 2А, ідентифікаційний код 20525319)

про стягнення боргу в сумі 6 492, 35 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Зайцев В.В., довіреність № ES-ОМ-13-191 від 08.07.2013р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "НВФ "Енергосистеми" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "ДЖАЗ-А" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на виконання робіт від 26.08.2008р. № П4/08 в розмірі 6 492, 35 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 21.06.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані 253, 257, 258, 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193, 229, 230, 324 ГК України, ст. 4, 12, 49, 54, 55, 56, 57 ГПК України.

Ухвалою від 21.06.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2157/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 10.07.2013р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 10.07.2013р. розгляд справи відкладений на 01.08.2013р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 01.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 06.08.2013р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.3-5), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором на виконання робіт від 26.08.2008р. № П4/08 в розмірі 6 492, 35 грн., а саме: 5 400, 00 грн. основного боргу, 809, 98 грн. пені, 241, 87 грн. - 3 % річних та 40, 50 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав грошові зобов'язання перед ним за договором на виконання робіт № П4/08 від 26.08.2008р. та сплатив лише частину суми у розмірі 5 400, 00 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем також нараховано відповідачу 809, 98 грн. пені, 40, 50 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 241, 87 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення 01.07.2013р. рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали суду від 21.06.2013р. про порушення провадження у справі № 908/2157/13.

Копія ухвали від 10.07.2013р. про відкладення розгляду справи на 01.08.2013р. об 11 год. 00 хв., направлена на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.07.2013р., до канцелярії суду не поверталась.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Як зазначено в підпункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "НВФ "Енергосистеми" (Виконавець) та Закритим акціонерним товариством "ДЖАЗ" (правонаступником якого є ТОВ "ДЖАЗ-А" (Замовник) укладений договір на виконання робіт від 26.08.2008р. № П4/08.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати проектні роботи по створенню автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКУЕ, ЛУЗОД) в обсязі, погодженому сторонами у кошторисі, що є невід'ємною частиною даного договору, а саме:

1.1.1. розробка та погодження з енергопостачальними компаніями технічного завдання та техно - робочого проекту "Автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКУЕ) ЗАТ "ДЖАЗ" у відповідності з технічними умовами (5 точок обліку на двох підстанціях).

Як зазначено в п. 1.2 Договору, строк виконання робіт по Договору складає 90 робочих днів з моменту підписання даного договору та отримання документів згідно п. 4.1 даного договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що договірна вартість робіт по даному договору складає 10 800, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 800, 00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору, Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 50 % вартості робіт, а саме 5 400, 00 грн. з урахуванням ПДВ 20 % - 900, 00 грн. на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання даного Договору.

Кінцевий розрахунок здійснюється після закінчення всіх робіт по даному договору та підписання двохстороннього акту здачі-приймання виконаних робіт на протязі п'яти банківських днів (п.2.3 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що після закінчення робіт Виконавець надає Замовнику погоджене з ВАТ "Запоріжжяобленерго" технічне завдання та технічно - робочий проект АСКУЕ. Про що сторони складають акт приймання-передачі. Замовник зобов'язаний на протязі 3 днів з моменту отримання акта приймання - передачі підписати його, або направити вмотивовану відмову.

17.11.2011р. сторонами підписаний акт № 01 здачі - приймання робіт до Договору № П4/08 від 26.08.2008р., згідно якому ТОВ "НВФ "Енергосистеми" (Виконавцем) було виконано ТОВ "ДЖАЗ-А" (Замовником) прийнято у повному обсязі роботи, а саме: Розробка та узгодження з енергопостачальними організаціями технічного завдання та техно - робочого проекту "Автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКУЕ) ЗАТ "ДЖАЗ" у відповідності з технічними умовами (5 точок обліку на двох підстанціях).

Загальна вартість виконаних робіт з ПДВ склала 10 800, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 1 800, 00 грн.

Попередня оплата з ПДВ склала 5 400, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 900,00 грн.

Належить до перерахування, включаючи ПДВ: 5 400, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 900,00 грн.

Крім того в даному акті міститься примітка, що сторони претензій один до одного не мають.

Листом від 11.03.2013р. № ES-ОМ-13-094 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо погашення суми боргу за договором № П4/08 від 26.08.2008р. та нарахованої пені, річних та втрат від інфляції грошових коштів.

У листі від 14.03.2013р. № 24 відповідач зазначив, що у зв'язку із фінансовими труднощами не може погасити заборгованість у розмірі 5 400, 00 грн. та просив відстрочити оплату боргу до 01.06.2013р. без нарахування фінансових санкцій.

Листом від 15.03.2013р. № ES-ОМ-13-099 позивач зазначив, що готовий надати відповідачу розстрочку щодо сплати боргу до 01.05.2013р. за умови надання ним відповідного гарантійного листа.

Листом від 22.03.2013р. № 26 на адресу позивача відповідач гарантував оплату заборгованості за договором № П4/08 від 26.08.2008р. у розмірі 5 400, 00 грн. до 15.05.2013р.

Станом на час розгляду справи доказів погашення суми боргу за даним договором у розмірі 5 400, 00 грн. суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на виконання робіт № П4/08 від 26.08.2008р.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 904 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором № П4/08 від 26.08.2008р. Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 50 % вартості робіт, а саме 5 400, 00 грн. з урахуванням ПДВ 20 % - 900, 00 грн. на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання Договору (п. 2.2 Договору).

Кінцевий розрахунок здійснюється після закінчення всіх робіт по даному договору та підписання двохстороннього акту здачі-приймання виконаних робіт на протязі п'яти банківських днів (п.2.3 Договору).

На виконання умов Договору ТОВ "НВФ "Енергосистеми" надало відповідачу послуги з розробки та погодження з енергопостачальними організаціями технічного завдання та техно - робочого проекту "Автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКУЕ) ЗАТ "ДЖАЗ" у відповідності з технічними умовами (5 точок обліку на двох підстанціях), про що свідчить акт № 01 здачі - приймання робіт до Договору № П4/08 від 26.08.2008р. (а.с.14).

Відповідач здійснив попередню оплату в сумі 5 400, 00 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором на виконання робіт № П4/08 від 26.08.2008р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ТОВ "ДЖАЗ -А" не в повному обсязі виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором на виконання робіт № П4/08 від 26.08.2008р, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5 400, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 809, 98 грн. пені, 241, 87 - 3 % річних від простроченої суми та 40, 50 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п. 5.3 договору на виконання робіт від 26.08.2008р. № П4/08, за прострочення оплати робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню, за кожен прострочений день до повної оплати, в розмірі подвійної денної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми.

Застереження в договорі про те, що пеня нараховується "до повної оплати" свідчить саме про те, що в договорі сторони установили інший, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 809, 98 грн. від суми боргу 5 400, 00 грн. за період з 24.11.2011р. по 20.05.2013р.

Згідно розрахунку суду, сума пені за період з 24.11.2011р. по 20.05.2013р. (кількість днів прострочки 544) від суми боргу 5 400, 00 грн. складає 1 213, 87 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення пені від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму пені в розмірі 809, 98 грн., тобто в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором на виконання робіт від 26.08.2008р. № П4/08 сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 241, 87 грн. від простроченої суми боргу 5 400, 00 грн. за період з 24.11.2011р. по 20.05.2013р.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 24.11.2011р. по 20.05.2013р. (кількість днів прострочки 544) від суми боргу в розмірі 5 400, 00 грн. складає 241, 00 грн.

У зв`язку із чим стягненню підлягає 241, 00 грн. В частині стягнення 3 % річних від простроченої суми в розмірі 0, 87 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 40, 50 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Суд приймає до уваги, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції грошових коштів за період з 24.11.2012р. по 20.05.2013р.

Згідно розрахунку суду, сума втрати від інфляції грошових коштів нараховується за період з грудня 2012р. по травень 2013р. включно від суми боргу 5 400, 00 грн. та становить 10,64 грн.

У зв`язку із чим стягненню підлягає 10, 64 грн. В частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів в сумі 29, 86 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 6 492, 35 грн. в частині 30, 70 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 6 461, 62 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 0, 50 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 711, 89 грн. судового збору (99, 5 % від належних до сплати 1 720, 50 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А" (69600, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 2А, ідентифікаційний код 20525319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Енергосистеми" (69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодем`янської, 10, ідентифікаційний код 35764186) 5 400 (п'ять тисяч чотириста ) грн. 00 коп. основного боргу, 809 (вісімсот дев'ять) грн. 98 коп. пені, 241 (двісті сорок одну) грн. 00 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 10 (десять) грн. 64 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1 711 (одну тисячу сімсот одинадцять) грн. 89 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 3 % річних від простроченої суми в розмірі 0 (нуль) грн. 87 коп. та в частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів в сумі 29 (двадцять дев'ять) грн. 86 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 06.08.2013р.

Суддя В.М. Соловйов