Постанова № 32855334, 06.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Справа № 11/5005/10772/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Готельний комплекс-готель Асторія"на постановувід 30.04.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№11/5005/10772/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТОВ "Готельний комплекс-готель Асторія"доДніпропетровської міської ради ТОВ "Приватпромсервіс"провизнання недійсним договору оренди земельної ділянкиза участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: Гурського В.С., дов. від 31.07.2013 б/н;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 (суддя І. Мельниченко), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 (судді О. Євстигнеєв, Л. Лотоцька, Р. Бахмат) у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено з посиланням на те, що оскаржувана угода не порушує прав позивача.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Готельний комплекс-готель Асторія" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.2013, справу направити на новий розгляд. Вважає, що судами неправильно застосовано ст.ст. 203,215,377 ЦК України, ст.ст. 86, 120 ЗК України, не дотримано вимог ст. 43 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2995 від 23.11.2000р. "Про передачу земельної ділянки по пр. Карла Маркса, 66 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Приватпромсервіс", код ЄДРПОУ 24433838, по фактичному розміщенню котельної" вирішено вилучити земельну ділянку площею 0,0153 га (код ДЗК 66154046) за поштовою адресою: пр. Карла Маркса,66 у Закритого акціонерного товариства "Готель "Асторія" та передати її у довгострокову оренду строком на п'ятнадцять років Товариству з обмеженою відповідальністю "Приватпромсервіс" по фактичному розміщенню котельної, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.10.5 (п. 1).

Пунктом 2 рішення вирішено змінити рішення виконкому міської Ради народних депутатів від 22.06.1995 року №833, визнати його таким, що втратив чинність, та викласти його у редакції, за якою слід надати земельні ділянки по пр. Карла Маркса, 66 Закритому акціонерному товариству "Готель Асторія" у постійне користування площею 0,1873 га з видачею Державного акта та в тимчасове користування - площею 0,1438 га строком на три роки згідно з генеральним планом розвитку міста, по фактичному розміщенню готелю, за рахунок земель громадської забудови.

Цим же рішенням вирішено закріпити за товариством з обмеженою відповідальністю "Приватпромсервіс" згідно з планом земельної ділянки прилеглу територію, яка використовується виключно для благоустрою та прибирання і зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Приватпромсервіс" протягом тридцяти днів з моменту прийняття цього рішення укласти з виконавчим комітетом міської ради договір оренди земельної ділянки (пункти 3 - 4.1.1).

Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2995 від 23.11.2000 не оскаржувалося ні позивачем, ні іншими особами (ЗАТ "Готель "Асторія"), а тому, в силу приписів ст.144 Конституції України, ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування" є обов'язковим до виконання.

15.03.2001 р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Приватпромсервіс" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 764, згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0153га, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пр.К.Маркса,66 для фактичного розміщення котельної, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 66154046 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №051680 від 01.03.2011р. позивач є власником будівлі готелю літ.А-5 з підвалом, ганків літ.а1 , а2 , а3 , а4 , а8, а9, а10 , входів у підвал літ а6-1, а7, навісу літ. А5, будівлі вартової літ.З-1, ганку літ. з, навісу літ. Ж.

З технічного паспорту від 04.10.2010р. вбачається, що до складу будівлі готелю входить безпосередньо будівля готелю літ. А-5, підвал під А-5 та у підвалі літ. під. А-5, приміщення поз. 18, площею - 11,7 кв.м., поз. 19, площею - 32,7 кв.м, поз. VІІ-2, площею - 15,6 кв.м., навіс літ. Ж, тощо.

На підтвердження належного придбання права власності на будівлю готелю ТОВ "Готельний комплекс - готель Асторія" - позивач надав до суду засвідчену ксерокопію договору купівлі-продажу комунального майна, укладеного 02.12.1994р. між комітетом комунальної власності м. Дніпропетровська (Продавець) і товариством покупців членів трудового колективу Готелю "Асторія" (Покупець), відповідно до якого Покупець придбав комунальне майно - готель "Асторія" (з будівлею), як цілісний майновий комплекс, загальною площею 3980,8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 66.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ДПД 66 від 13.07.1995р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №000215, ЗАТ "Готель Асторія" було надано у постійне користування 0,1873 га землі. Земля була надана для фактичного розміщення готелю відповідно до рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 23.09.1992р. №34 та рішення виконкому Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 22.06.1995р. №833.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.01.2013р (а.с. 37) товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс - готель Асторія" було зареєстровано як новоутворена юридична особа 02.09.2010 року. Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення, тобто цивільні права і обов'язки позивача виникли у позивача 02.09.2010 року (дата реєстрації), оскільки в силу п.2 ст.1 Статуту товариства, останнє вважається створеним з дати його державної реєстрації.

Ні статут товариства, ні реєстраційні дані не містять відомостей щодо правонаступництва, отже позивач є новоствореним підприємством.

Оспорюваний договір оренди був укладений 15.03.2001 року - за 9 років до створення підприємства позивача.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 203,215 ЦК України, ст. 120 ЗК України суди встановили, що права або інтереси заявника повинні бути порушені саме в момент вчинення правочину, і так як підприємство позивача у момент вчинення правочину не існувало, то оспорюваним правочином не могли бути порушені будь-які його права або інтереси. Водночас, судами зауважено, що укладений між відповідачами договір повністю відповідає вимогам чинного на момент його укладення законодавства, тому у суду відсутні правові підставі для визнання спірного договору недійсним.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено право особи як на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, так і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. В силу ст. 16 ЦК України та ст.ст. 1,2 ГПК України зазначені права можуть бути реалізовані особою шляхом звернення до суду з вимогою про визнання правочину недійсним. При цьому, обов'язковою умовою такого звернення є порушення іншими особами майнового права чи інтересу позивача.

В силу ст.ст. 203,215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, щодо відповідності змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Судами встановлено, що оскаржуваний договір укладено 15.03.2001 на виконання рішення ради від №2995 від 23.11.2000, яке і на сьогодні є чинним. Водночас, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач зареєстрований як новостворене підприємство лише 02.09.2010, а право власності на нерухоме майно набуто ним 01.03.2011. При цьому, позивачем не надано жодних доказів того, що він є правонаступником ЗАТ "Готель "Асторія".

Таким чином, висновок судів про те, що на момент укладення договору він не порушував прав позивача є обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що позивач, оформивши право власності на готельний комплекс у 2011 році не позбавлений права звернутися до міської ради в порядку, визначеному ст.ст. 120,123 ЗК України із заявою про надання землі, необхідної йому для обслуговування своєї нерухомості.

Також, апеляційним судом слушно зауважено, що обґрунтовуючи позовні вимоги переходом права власності на майно, позивач обрав не той спосіб захисту, якщо вважав свої права порушеними.

З мотивів викладених вище, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами ст.ст. 203,215,377 ЦК України, ст.ст. 86, 120 ЗК України. Колегія суддів констатує, що судами повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах справи докази та встановлено усі необхідні факти для правильного вирішення спору. Відтак, доводи скаржника про недотримання судами вимог ст. 43 ГПК України є необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення та постанова винесені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням вимог процесуального права. Підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Готельний комплекс-готель Асторія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 у справі №11/5005/10772/2012 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун