Постанова № 32854918, 13.05.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа № 809/871/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

позивачки - ОСОБА_1,

представника відповідача - Бабій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової служби в Івано-Франківській області

про визнання незаконним та скасування наказу від 09.09.2008 року за №325-о про звільнення з роботи в зв'язку із зміною штатного розпису, на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, поновлення на посаді головного спеціаліста фінансового відділу Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області та нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

08.10.2008 року ОСОБА_1 (надалі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ДПА в Івано-Франківській області) про визнання незаконним наказу від 25.07.2008 року за №229 в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді «догана»; визнання незаконним наказу від 09.09.2008 року за №325-о про звільнення з роботи з посади головного спеціаліста фінансового відділу ДПА в Івано-Франківській області в зв'язку із змінною штатного розпису, на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України; поновлення на роботі на посаді заступника начальника фінансового відділу - заступника головного бухгалтера ДПА в Івано-Франківській області; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 30000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою від 27.10.2008 року за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №2-а-5507/08 та вона призначена до судового розгляду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року в справі №К-5650/10 постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд.

В ухвалі касаційного суду зазначено, що підставами до скасування рішень судів попередніх інстанцій стало порушення ними норм статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повного та всебічного з'ясування обставин даної адміністративної справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зокрема, вирішуючи спір, судами не було достовірно встановлено, чи відбулося фактично скорочення чисельності працівників у фінансовому відділі ДПА в Івано-Франківській області, не перевірені штатні розписи податкової адміністрації, в тому числі, у фінансовому відділі, до та після змін у них, не з'ясовано, чи було запропоновано позивачці іншу, крім посади головного спеціаліста фінансового відділу, роботу в ДПА області та чи були наявні інші вакансії, які за своєю кваліфікацією вона могла займати. Крім того, суди не перевірили, чи мала позивачка переважне право на залишення на роботі в разі скорочення штатної чисельності працівників.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року справу призначено до судового розгляду, а згідно ухвали від 09.04.2013 року, у в'язку із реорганізацією податкових органів, допущено заміну відповідача на правонаступника - Державну податкову службу в Івано-Франківській області.

Відповідно до заяви від 15.04.2013 року про уточнення позовних вимог (а.с. 159 т.2), яка прийнята судом до розгляду, позивачка просить суд визнати незаконним наказ голови Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області від 09.09.2008 року за №325-о про звільнення з роботи у зв'язку із зміною штатного розпису, на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та поновлення на посаді головного спеціаліста фінансового відділу ДПА в Івано-Франківській області з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Наказом голови ДПА в Івано-Франківській області від 09.09.2008 року за №325-о вона була звільнення з роботи у зв'язку із зміною штатного розпису, на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України). Разом з тим, фактичного скорочення чисельності працівників ДПА в області, в тому числі, у фінансовому відділі, не відбулося. Крім того, на момент її звільнення в податковій адміністрації області були вакантні посади, на які вона могла б претендувати за своєю спеціальністю, але їй не запропонували їх. Вважає, що оскаржуваний наказ про звільнення виданий в порушення норм трудового законодавства, тому повинен бути скасований, а вона - поновлена на посаді головного спеціаліста фінансового відділу ДПА в Івано-Франківській області з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити та визнати незаконним наказ голови ДПА в Івано-Франківській області від 09.09.2008 року за №325-о про її звільнення, поновити з 09.09.2008 року на посаді головного спеціаліста фінансового відділу податкової адміністрації та стягнути 40794,56 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача проти позову заперечила з мотивів, викладених у письмових запереченнях від 09.04.2013 року (а.с. 137-141 т.2) та просила суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

ОСОБА_1 з листопада 1995 року проходить службу в органах державної податкової служби України. Зокрема, відповідно до наказу від 06.11.1995 року за №61-о вона з 07.11.1995 року прийнята на посаду провідного спеціаліста бухгалтерії Державної податкової інспекції Міністерства фінансів України по Івано-Франківській області та з вказаного часу працювала на різних посадах в ДПА в Івано-Франківській області. Наказом голови податкової адміністрації області від 12.07.2007 року за №224-о вона переведена на посаду головного спеціаліста фінансового відділу (а.с. 21-27, 35-41, 189-194, 199-211 т.2).

Наказом голови ДПА в Івано-Франківській області від 09.09.2008 року за №325-о головний спеціаліст фінансового відділу державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області ОСОБА_1 звільнена з 09.09.2008 року з роботи у зв'язку із зміною штатного розпису державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області, пункт 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 5 т.1).

Разом з тим, судом установлено, що вказаний вище оскаржуваний наказ про звільнення позивачки з роботи винесений головою ДПА в Івано-Франківській області безпідставно та є протиправним, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України.

Згідно з частиною 3 цієї статті у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Відповідно до частини 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Таким чином, на переконання суду, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України відбувається з обов'язковим додержанням зазначених вище вимог закону.

Дослідженням штатного розпису державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області станом на 01.02.2008 року встановлено, що всього ним передбачено 269 посад працівників податкової адміністрації. З них, 6 посад - у фінансовому відділі, в тому числі: начальник відділу - головний бухгалтер та 5 посад головних спеціалістів (а.с. 144-152 т.1; 143-151 т.2).

Згідно змін за №3 від 01.05.2008 року до штатного розпису ДПА в Івано-Франківській області, введених в дію наказом голови від 08.07.2008 року за №212, з фінансового відділу виключена одна посада головного спеціаліста та включена одна посада заступника начальника відділу - заступника головного бухгалтера. При цьому, загальна штатна чисельність відділу залишилася такою ж - 6 посад. Вказані зміни від 01.05.2008 року були чинними на момент звільнення з роботи позивачки (а.с. 164 т.1; 142 т.2).

Зміни до штатного розпису ДПА в Івано-Франківській області №1 від 01.01.2008 року, №2 від 03.03.2008 року, №4 від 01.04.2008 року, №5 від 17.05.2008 року, №6 від 07.08.2008 року та №7 від 01.10.2008 року не стосувалися фінансового відділу (а.с. 143, 153-160, 161, 162-163, 167-168, 169 т.1).

Станом на 08.09.2008 року у фінансовому відділі ДПА в Івано-Франківській області, крім посади головного спеціаліста, яку обіймала ОСОБА_1, була вакантною посада заступника начальника відділу - заступника головного бухгалтера (а.с. 166 т.2).

На 09.09.2008 року у фінансовому відділу після звільнення позивачки стають вакантними дві посади: заступника начальника відділу - заступника головного бухгалтера та головного спеціаліста відділу. Крім того, в ДПА в Івано-Франківській області станом на момент звільнення позивачки були наявні ще 17 вакансій, які, на думку суду, за своєю кваліфікацією могла зайняти ОСОБА_1 (а.с. 168, 182-183, 184-188 т.2).

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9, із змінами, роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, зокрема, працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

За змістом наведених вище норм закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України слідує, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, усі наявні вакансії, які за своєю кваліфікацією може займати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичній особі.

Разом з тим, як установлено судом, відповідач всупереч норм частини 3 статті 49-2 КЗпП України запропонував позивачці вакантну посаду головного спеціаліста фінансового відділу 08.09.2008 року, тобто за один день до звільнення, а не за два місяці, як це передбачено законом.

В судовому засіданні також установлено, що ОСОБА_1 в 1980 році закінчила Чернівецький фінансовий технікум за спеціальністю «Державне страхування» та отримала кваліфікацію фінансиста. У 1985 році вона закінчила повний курс навчання в Тернопільському фінансово-економічному інституті за спеціальністю «Фінанси і кредит» та отримала кваліфікацію економіста. На момент звільнення з роботи мала найбільший трудовий стаж по спеціальності порівняно з іншими працівниками відділу (а.с. 189, 168 т.2).

Окрім вказаного, суд зазначає наступне. Відповідно до норм статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Як установлено судом, ОСОБА_1 є членом профспілки ДПА в Івано-Франківській області. В матеріалах справи наявні витяги з протоколів засідань комітету профспілки щодо її звільнення, в тому числі, витяг з протоколу від 25.11.2008 року про надання такої згоди (а.с. 57-63 т.2; 121-122 т.1).

Разом з тим, відповідач не надав суду для огляду та дослідження оригінал протоколу засідання профспілки від 25.11.2008 року, на якому була надана згода щодо звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Представник відповідача пояснила суду, що оригінал цього протоколу у відповідних матеріалах ДПА в Івано-Франківській області відсутній.

За таких обставин, суд не бере до уваги вказаний витяг з протоколу та вважає, що питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи профспілкою ДПА області не надавалося.

Також, суд не бере до уваги акти відмови позивачки від підпису про ознайомлення з листком попередження про наступне вивільнення від 08.09.2008 року та від 09.09.2008 року, оскільки вона в цей час перебувала в хворобливому стані, у зв'язку з чим лікарями швидкої їй надавалася невідкладна медична допомога (а.с. 84-86 т.1; 28-30 т.2).

Крім того, судом установлено, що відповідно до наказу начальника державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську від 29.04.2010 року за №89-о ОСОБА_1 з 30.04.2010 року призначена на посаду головного спеціаліста фінансового відділу податкової інспекції та з цього часу й дотепер проходить службу в органах податкової служби (а.с. 212, 213, 195, 196-198, 199-211).

Таким чином, період вимушеного прогулу позивачки становить з 09.09.2008 року по 30.04.2010 року.

Згідно досліджених судом довідки ДПС в Івано-Франківській області від 15.04.2013 року за №37/05-035 та розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу сума коштів, які підлягають виплаті позивачці за час вимушеного прогулу становить 40794,56 грн. (а.с. 169-170 т.2).

Сума середньомісячного грошового забезпечення позивачки за час вимушеного прогулу становить 2077,73 грн. (а.с. 214 т.2)

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні не спростовані доводи позивачки про те, що оскаржуваний наказ про її звільнення виданий з порушенням норм КЗпП України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 цієї статті КАС України встановлено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що наказ голови ДПА в Івано-Франківській області від 09.09.2008 року за №325-о про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади головного спеціаліста фінансового відділу в зв'язку із зміною штатного розпису, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України виданий необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, та упереджено і нерозсудливо, а також непропорційно, тобто, без урахування несприятливих наслідків для прав та інтересів позивачки, викликаних її звільненням.

У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Таким чином, враховуючи зазначені вище норми закону та встановлені в судовому засіданні фактичні обставин даної справи, слід визнати протиправними та скасувати наказ голови ДПА в Івано-Франківській області від 09.09.2008 року за №325-о про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста фінансового відділу в зв'язку із зміною штатного розпису, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, поновити її з 09.09.2008 року на вказаній посаді та стягнути з ДПС в Івано-Франківській області на користь позивачки 40794,56 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу з 09.09.2008 року по 29.04.2010 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов правомірний і обґрунтований, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 КАС України негайно, серед інших, виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому, слід звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення з 09.09.2008 року ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста фінансового відділу ДПА в Івано-Франківській області та стягнення з ДПС в Івано-Франківській області на користь позивачки місячного грошового забезпечення в сумі 2077,73 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області від 09.09.2008 року за №325-о про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади головного спеціаліста фінансового відділу Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області у зв'язку із зміною штатного розпису, на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Поновити з 09.09.2008 року ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста фінансового відділу Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області.

Стягнути з Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 40794 (сорок тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 56 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу з 09.09.2008 року по 29.04.2010 року.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення з 09.09.2008 року ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста фінансового відділу Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області та стягнення з Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення в сумі 2077 (дві тисячі сімдесят сім) грн. 73 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова в повному обсязі складена 17.05.2013 року.