Постанова № 32849836, 05.08.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року 09:55

Справа № 808/5988/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді – Максименко Л.Я., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя

до: Товариства з обмеженою відповідальністю “Комунтех”, м. Запоріжжя

про: стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулось із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комунтех” (далі-відповідач), в якому позивач просив суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 8499,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до приписів ч.1 ст. 19 зазначеного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідач використовує найману працю працівників, а отже за приписами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» повинен забезпечувати працевлаштування інвалідів в установлених законодавством нормативах. Відповідно до «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (форма 10-ПІ річна-поштова), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 33 особи, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону, у підприємства повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у Звіті, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 0 осіб, у зв’язку з чим, відповідачу було нараховано суму адміністративно-господарський санкцій у розмірі 8 106,06 грн. та пені в сумі 393,66 грн., обчисленої виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк. Оскільки відповідач обов’язок щодо сплати санкцій в добровільному порядку не виконав, чим порушив майнові інтереси держави, позивач просить стягнути суму заборгованості в судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, клопотанням від 05.08.2013 вх. № 32036 просить суд розглянути справу за його відсутності, на вимогах наполягає у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях посилається на те, що з 22.10.2008 на підприємстві працював 1 інвалід третьої групи, що підтверджується наказом №62. Даний робітник працював не повний рік, але відповідач вважає, що ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не пов’язує факт створення робочого місця з терміном праці інваліда в звітному періоді та датою прийняття його на роботу. З огляду на це стверджує, що відповідачем вжиті усі передбачені законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а тому, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, відсутні.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, надав через канцелярію суду заяву вх. № 32037, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін, на підставі наявних у справі матеріалів в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875 –ХІІ (далі – Закон).

Відповідно до приписів ст. 19 зазначеного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Комунтех” є товариством, якому, відповідно до ст. 19 Закону, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Як свідчать дані звіту відповідача ф. 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, середньооблікова кількість працюючих у відповідача у 2008 році складала 33 особи.Таким чином, відповідно до ст. 19 Закону, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідача повинен складати 1 особу.Згідно із звітом у 2008 році у відповідача працювало 0 інваліда, що визнається та не заперечується сторонами.

Посилання відповідача у запереченнях на те, що ним було працевлаштовано 1 інваліда суд вважає безпідставними, оскільки наказ про прийняття особи на посаду датований лише 22.10.2008. Тобто, якщо враховувати середньоблікову кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, то на підприємстві відповідача буде рахуватися «0» осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто обов’язковою передумовою виконання з боку суб’єктів господарювання усіх умов чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів є: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (в т.ч. спеціальні робочі місця); надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 № 70.

Із наданої суду та долученої до справи відповіді Південного міжрайонного центру зайнятості м. Запоріжжя від 23.10.09 №3001 вбачається, що відповідач лише двічі 01.09. та 20.10.2008 подавав інформацію про наявність вакансій для інвалідів за формою №3-ПН.

Крім того, відповідач посилаючись у запереченнях на те, що ними було вжито усіх заходів щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліда, а саме участь у ярмарках вакансій, визначення видів виробництв де доцільно використовувати працю інвалідів, вимогами робочого місця до колективного договору тощо, на підтвердження цього не надав суду жодного документу.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність доказів, якими б підтверджувався факт вжиття відповідачем усіх визначених законодавством доказів щодо фактичного створення робочих місць для інвалідів.

Згідно ст. 20 Закону встановлено, що підприємства, установи , організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, що за 2008 рік на даному підприємстві складає 8 106,06 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Пунктом 4 Постанови КМУ від 31.01.07 №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» зазначено, що порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджується Мінпраці.

На виконання зазначеного положення Постанови КМУ №70 Наказом Мінпраці від 15.05.07 №223 було затверджено «Порядок нарахування пені та її сплати».

Згідно п. 3.4 зазначеного Порядку нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати АГС (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). Пеня у поданій до суду позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів відділення Фонду відповідно до п. 3.7. Порядку розраховує суму пені на дату її подання. Враховуючи, що ставка НБУ з 12.08.2009 становить 10,25%, розрахунковий розмір пені дорівнює 0,03%.

Розрахунок суми пені за один день прострочення: 8 106,06 грн. (сума адміністративно-господарських санкцій) х 0,03% (розрахунковий розмір пені)= 2,43 грн. Таким чином, сума пені, яку необхідно сплатити дорівнює: 2,43 грн. (сума пені за один день прострочення ) х 162 (кількість днів)=393,66 грн.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення. У частині другої зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення.

Враховуючи обставини справи, що підтверджується долученими до справи доказами суд приходить до висновку, що відповідачем не було вжито всі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення, а тому є правові підстави (склад господарського правопорушення) для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комунтех” про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комунтех” (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька,2/171, код ЄДРПОУ 35536197) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, код ЄДРПОУ 34677124, р/р 31213230700003, банк ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, 50070000 «Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік») суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 8499 (вісім тисяч чотириста дев’ятсот дев’ять) грн. 72коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя Л.Я. Максименко