Рішення № 32849702, 31.07.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2091/13- ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 3013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Цокол Л.І.,

при секретарі - Кирей О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТА ІНВЕСТ ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ" до ОСОБА_2, Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "УКРСОЦБАНК", за участі третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «АТЛАНТА ІНВЕСТ ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» звернувся до суду і просить визнати недійсним Іпотечний договір №44.02-13-101/П від 07.02.2008р. , укладений між ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» та ОСОБА_2, визнати недійсними договір поруки №44.02.-13-109/П від 07.02.2008р. та договір поруки №44.02-13-108/П від 07.02.2008». Підстави позову були змінені 24 травня 2013 року, про що свідчить відповідна заява, яка була подана до початку з'ясування обставин справи по суті. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в лютому 2013 року , тобто після укладення вказаних договорів , позивачу стало відомо про зловмисну домовленість між представником позивача ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2, в результаті якої воля позивача ТОВ «АТЛАНТА ІНВЕСТ ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» не знайшла свого вираження, а була підмінена волею представника, який фактично вступив у змову з контрагентом з метою одержати власну чи обопільну вигоду або створити негативну ситуацію для позивача, що є підставою для визнання такого правочину недійсним. Так, в позові вказується на те, що представником позивача ОСОБА_4 було досягнуто з відповідачем ОСОБА_2 домовленості, в результаті якої відповідач ОСОБА_2 зобов'язався сплатити представнику ТОВ «АТЛАНТА ІНВЕСТ ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» ОСОБА_5 кошти за укладення останнім від імені позивача іпотечного договору у забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за вказаними кредитними договорами. Відповідно до цих домовленості між вказаними особами було укладено угоду, відповідно до якої ОСОБА_2 передав представнику позивача грошові кошти в сумі 325 000,00доларів США готівкою 09 квітня 2008 року, 1 500 000,00грн. готівкою 11 квітня 2008 року, 3 000 000,00грн. у безготівковому порядку 17 липня 2008 року.

Під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_6 підтримала вимоги позивача, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в заяві про зміну підстав позову.

Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» Діхтяренко О.М. вимоги позиву не визнала, заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на їх безпідставність та надуманість, вказуючи на те, що договори іпотеки та поруки були укладені відповідно до норм чинного законодавства за власним волевиявленням сторін. Також під час судового розгляду представник позивача подала заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_2ОСОБА_8 вимоги позивача не визнала, заперечувала проти їх задоволення, вказуючи на їх необгрунтованість.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 будучи повідомленою про судовий розгляд, своїх пояснень чи заперечень по суті поданого позову не надала.

Суд вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_6, представника відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» Діхтяренко О.М. , представника відповідача ОСОБА_2ОСОБА_8 , дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Під час судового розгляду встановлено наступні обставини.

07 лютого 2008 року між ОСОБА_2 і ПАТ «Укрсоцбанк» був укладений договір №44.29-48-80/П від 07 лютого 2008 року відновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті, відповідно до п.1.1.1 якого був виданий кредит у сумі 3 150 000 доларів США в строк до 06 лютого 2018 року та договір відновлювальної кредитної лінії №44.29-48-79/П від 07 лютого 2008 року в національній валюті України, відповідно до п.1.1.1 якого був виданий кредит у сумі 15 907 500грн. в строк до 06 лютого 2018 року.

Відповідно до договору поруки №44.02-113-109/П від 07 лютого 2008 року ТОВ «АТЛАНТА ІНВЕСТ ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» виступила поручителем по зобов'язанням ОСОБА_2 по Договору відновлювальної кредитної лінії №44.29-48-80/П від 07 лютого 2008 року та по Договору поруки №44.02-13-108/П від 07 лютого 2008 року по Договору відновлювальної кредитної лінії №44.29-48-79/П від 07 лютого 2008 року.

Передане в іпотеку нерухоме майно, а саме : нежилі приміщення (в літ.А), загальною площею 356,0 кв. м., по АДРЕСА_1; нежилі приміщення в (літ.А), загальною площею 2022,7 кв. м. по АДРЕСА_1; майнові права на незакінчене будівництвом вбудоване приміщення другого поверху житлового будинку, будівництво якого здійснюється за адресою : АДРЕСА_2 на першому поверсі; на другому поверсі та загальною проектною площею 162,41кв.м. та ? щитової вбудованих приміщень на першому поверсі загальною проектною площею 7,81 кв. м., загальна проектна площа вбудованого приміщення складає 170,22 кв. м. Іпотека оформлена Іпотечним договором №44.02-13-101/П від 07.02.2008р. , відповідно до якого ТОВ «АТЛАНТА ІНВЕСТ ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» виступило майновим поручителем по зобов'язанням ОСОБА_2

На підтвердження позовних вимог представником позивача зазначається про те, що у лютому 2013 року позивачеві стали відомі деякі обставини укладання оспорюваних договорів, а саме: ОСОБА_2 була надана позивачу копія угоди на 3-х арк., відповідно до якої було встановлено, що іпотечний договір був укладений директором позивача у результаті зловмисної домовленості з другою стороною.

Так, представником позивача - директором ОСОБА_4 було досягнуто з Відповідачем ОСОБА_2 домовленості, в результаті якої Відповідач ОСОБА_2 зобов'язався сплатити представнику TOB «Атланта Інвест енд Девелопмент» ОСОБА_5 кошти за укладення останнім від імені позивача іпотечного договору у забезпечення виконання Відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за вказаними кредитними договорами. На виконання цих домовленостей Відповідачем ОСОБА_2 та представником позивача було укладено угоду, відповідно до якої Відповідач ОСОБА_2 передав представнику позивача грошові кошти у сумі:

- 325 000,00 доларів США готівкою 09 квітня 2008 р. (еквівалент в національній валюті на день передачі коштів - 1 641 250,00 грн.)

- 1 500 000,00 грн. готівкою 11 квітня 2008 р.

- З 000 000,00 грн. у безготівковому порядку - 17 липня 2008 р.

Суд відхиляє вказані посилання як такі , що не відповідають дійсним обставинам та є надуманими з огляду на наступне. Із вказаної угоди (оригінал якої під час судового розгляду не надано жодною із сторін та в якій не визначено дату її укладення ) ,зокрема п.3 вбачається, що за рахунок вказаних коштів, які представник ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 , ОСОБА_4 зобов'язується у строки, порядку та на умовах, встановлених договором кредиту 1 та договором кредиту 2, виконувати зобов'язання ОСОБА_2 по сплаті банку відсотків по кредитам у визначених розмірах.

Тобто вказана угода, при наявності її оригіналу, не підтверджє обставину, якою позивач обгрунтовує свої вимоги.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Відповідно до Листа Верховного суд України від 24.11.2008 «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»:

«Ст. 232 ЦК передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Представник має діяти в інтересах особи, яку він представляє. Тому якщо він вступив у зловмисну домовленість з другою стороною і діяв при цьому у власних інтересах, нехтуючи інтересами особи, яку він представляв, і це доведено в суді, правочини мають визнаватися судом недійсними.

Представник, вчиняючи правочин, не виражає власну волю. Його завдання полягає в тому, щоб реалізувати волю особи, яку він представляє. Словосполучення «зловмисна домовленість», що використовується в коментованій статті, судді трактують як навмисні дії представника , тобто він усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання. Іншими словами, необхідна наявність навмисної змови представника однієї сторони з іншою і виникнення внаслідок цього несприятливих наслідків для довірителя . При цьому не має значення, чи одержав учасник такої змови яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи він був укладений з метою завдати збитків довірителю.

Аналіз справ зазначеної категорії свідчить про те, що в деяких випадках суди не в достатній мірі розуміють, що для задоволення позовних вимог за ст. 232 ЦК необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє».

Відповідно до Ухвали Верховного суду України від 28.05.2009: «Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, є:

1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

3) дії представника здійснювалися в межах наданих йому повноважень».

Під час судового розгляду встановлено, що учасниками товариства було надано згоду на передачу в іпотеку належного товариству майна та надано повноваження директору ОСОБА_5 на укладення та підписання від імені товариства відповідних угод.

З огляду на те, що під час судового розгляду не доведено обставину наявності зловмисної домовленності представника -директора товариства обмеженою відповідальністю "АТЛАНТА ІНВЕСТ ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ" ОСОБА_4 з ОСОБА_2 , позовні вимоги підлягають відхиленню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 203 ЦК України, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТА ІНВЕСТ ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ" до ОСОБА_2, Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "УКРСОЦБАНК", за участі третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки, залишити без задоволення.

Заходи вжиті ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року у вигляді накладення арешту та заборонини відчуження нерухомого майна:

-1/2 частини нежилих приміщень (в літ.А), загальною площею 356,4 кв.м., що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1, та належать на праві власності ТОВ "АТЛАНТА ІНВЕСТ ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ" ( код ЄДРПОУ 33603182 м. Київ вул. Володимирська, 7 оф.1) ;

-1/2 частини нежилих приміщень (в літ. А), загальною площею 2 019,1 кв. м., що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1, та належать на праві власності ТОВ "АТЛАНТА ІНВЕСТ ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ"( код ЄДРПОУ 33603182 м. Київ вул. Володимирська, 7 оф.1) ;- скасувати.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення ,- в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Цокол Л.І.