Ухвала суду № 32848571, 06.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року справа №805/8014/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Казакова Т.М., за участю представника відповідача Таранова Е.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 р. у справі № 805/8014/13-а за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000771741 від 5 березня 2013 року, яким позивачу на підставі пункту 54.3 статті 54 розділу ІІ та пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України визначено податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 6 670,11 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить вбудоване приміщення у багатоквартирному жилому будинку № 66 по пр-ту Перемоги у м. Горлівка Донецької області. Посилаючись на пункт 286.6 статті 286, пункт 287.8. статті 287 Податкового кодексу України позивач зауважував на тому, що оскільки багатоповерховий будинок перебуває у користуванні кількох осіб, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мав визначити зобов'язання з земельного податку із визначенням конкретної пропорційної частки прибудинкової території позивача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 р. у справі № 805/8014/13-а у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Виклавши анологічну позицію позовні заяві. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.08.2013 року представником відповідача надано клопотання про заміну сторони правонаступником, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 року клопотання задоволено, внаслідок чого замінено відповідача по справі Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби її правонаступником Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

Позивач, ОСОБА_3 є власником нежитлового вбудованого приміщення у багатоквартирному жилому будинку № 66, по пр-ту Перемоги у м. Горлівка. Право власності на зазначений об'єкт нерухомості позивач набув на підставі умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщенні від 24 жовтня 2005 року, укладеного із ОСОБА_4 Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за номером 4726. За умовами договору позивач зобов'язався прийняти вбудоване приміщення площею 159,6 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та сплатити за нього обумовлену договором грошову суму.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України. Відповідно до наведених норм до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Зазначені норми є спеціальними нормами, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, які мають перевагу над загальними нормами, що регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт.

Правова позиція стосовно набуття особою права на користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на майно, що розташовано на ній викладена у постанові Верховного суду України від 24 грудня 2010 року у справі за позовом акціонерного товариства закритого типу "Консул" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, яка є обов'язковою відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до правовстановлюючих документів позивача / а.с. 27-29/, площа належного приміщення позивачу становить 159,6 кв.м.

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.72. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 Податкового кодексу України).

Статтею 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1. статті 274 Податкового кодексу України).

Пунктом 286.5. статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Згідно пункту 287.8. статті 278 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

5 березня 2013 року Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000771741, яким на підставі підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 розділу ІІ та відповідно до пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 6 670,11 грн. (а. с. 6).

Згідно наданого відповідачем розрахунку до податкового повідомлення-рішення, податок нарахований за 2011, 2012, 2013 роки шляхом добутку нормативної оцінки 1 кв.м. земельної ділянки (1 396,09 грн.), площі вбудованого нежитлового приміщення, що належить позивачу (159,6 кв. м.) та ставки податку (1%). Використані у розрахунку показники підтверджені наданими відповідачем документами, а саме: 1) листом Управління Держкомзему у м. Горлівка Донецької області № 1/5-1743 від 22 липня 2011 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка 1 кв.м. землі за адресою м. Горлівка, пр-т Перемоги, буд. 66 при функціональному використанні Кф=2,5 дорівнює 1393,09 грн./кв.м., 2) витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно якого площа належного позивачу приміщення дорівнює 159,6 кв.м., з огляду на що суд дійшов висновку про правомірність здійсненого відповідачем розрахунку земельного податку за податковим повідомленням-рішенням № 0000771741 від 5 березня 2013 року.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначено у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно ст. 27 Закону України «Про плату за землю» контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Враховуючи викладенне, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обов'язок сплачувати позивачем земельний податок виникає з дня фактичного правомірного користування земельною ділянкою, оскільки закон не передбачає звільнення від сплати цього податку землекористувачів у разі відсутності документів, що підтверджують право користування та відсутністі візначеної конкретної пропорційної частки прибудинкової території.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 р. у справі № 805/8014/13-а-залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала суду складена 07.08.2013 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов