Постанова № 32848017, 06.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року справа №805/7727/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Васильєвої І. А., Казначеєва Е. Г., секретар судового засідань Братченко О. В., за участі представників позивача Васильченко Л. І. за дов., відповідача Пальчика В. О. за дов., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року у справі № 805/7727/13-а (суддя Буряк І. В.) за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання незаконними дій та відмови виконувати судові рішення, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2013 року публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 3-4) до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про: 1) визнання незаконними дій відповідача по поверненню на адресу позивача оригіналів наказів господарського суду Донецької області № 5006/48/124/2012 від 28 лютого 2013 року, № 5006/17/65/2012 від 29 грудня 2012 року, № 5006/24/139/2012 від 9 січня 2013 року, № 5006/8/145/2012 від 24 грудня 2012 року, № 5006/25/144/2012 від 25 грудня 2012 року, № 905/966/13-г від 12 березня 2013 року; 2) визнання незаконною відмови відповідача здійснювати виконання судових рішень за заявами позивача № 52юр-2311/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2316/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2314/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2313/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2309/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2312/13 від 4 квітня 2013 року.

Позов обґрунтовано тим, що казначейство незаконно повернуло господарські накази без виконання з посиланням на не надання разом з ними засвідчених судових рішень господарського суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року (арк. спр. 105-107) позов ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» задоволено повністю. Визнані протиправними дії відповідача з повернення на адресу позивача оригіналів наказів господарського суду Донецької області № 5006/48/124/2012 від 28 лютого 2013 року, № 5006/17/65/2012 від 29 грудня 2012 року, № 5006/24/139/2012 від 9 січня 2013 року, № 5006/8/145/2012 від 24 грудня 2012 року, № 5006/25/144/2012 від 25 грудня 2012 року, № 905/966/13-г від 12 березня 2013 року. Визнана незаконною відмова відповідача здійснювати виконання судових рішень за заявами позивача № 52юр-2311/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2316/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2314/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2313/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2309/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2312/13 від 4 квітня 2013 року.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність дій щодо повернення оригіналів господарського суду без виконання.

Відповідач не погодився з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу (арк. спр. 109-114), в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована наступним: 1) судом першої інстанції зроблено невірні висновки щодо факультативності надання стягувачем судових рішень до відповідного органу казначейства, оскільки аналіз законодавства дає змогу дійти висновку, що виконавчі документи можуть видаватися як судовими органами на підставі відповідних рішень, так і іншими юридичними особами без ухвалення судових рішень; 2) судом не враховано спеціальних вимог для оформлення судових рішень у господарських справах встановлених Господарським процесуальним кодексом України, Інструкції з діловодства в господарських судах України; 3) не надання позивачем передбаченого законодавством переліку документів обумовило не прийняття виконавчих документів, а не відмову виконувати судові рішення; 4) не відповідають обставинам справи твердження суду про позбавлення позивача можливості надати завірені копії судових рішень; 5) судом першої інстанції не дотримано процесуальних норм щодо логічного, чіткого та переконливого викладення змісту судового рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, представник позивача проти скарги заперечував та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, про що зазначив письмово.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу встановила наступне.

4 квітня 2013 року позивач подав до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області заяви щодо примусового виконання наказів господарського суду Донецької області з доданням оригіналів наказів та копій судових рішень (арк. спр. 10-41):

- № 52юр-2312/13 - наказ № 5006/48/124/2012 від 28 лютого 2013 року про стягнення з Управління Державної автомобільної інспекції пені, 3 відсотків річних, судового збору, рішення суду № 5006/48/124/2012 від 4 лютого 2013 року;

- № 52юр-2309/13 - наказ № 5006/17/65/2012 від 29 грудня 2012 року про стягнення з Управління служби безпеки України в Донецькій області пені, 3 відсотків річних, інфляційних нарахувань, судового збору, рішення суду № 5006/17/65/2012 від 13 грудня 2012 року;

- № 52юр-2313/13 - наказ № 5006/24/139/2012 від 9 січня 2013 року про стягнення з Управління Державної автомобільної інспекції пені, 3 відсотків річних, інфляційних нарахувань, судового збору, рішення суду № 5006/24/139/2012 від 24 грудня 2012 року;

- № 52юр-2314/13 - наказ № 5006/25/144/2012 від 25 грудня 2012 року про стягнення з Управління Державної автомобільної інспекції пені, 3 відсотків річних, інфляційних нарахувань, судового збору, рішення суду № 5006/25/144/2012 від 11 грудня 2012 року;

- № 52юр-2316/13 - наказ № 905/966/13-г від 12 березня 2013 року про стягнення з Управління Державної автомобільної інспекції пені, 3 відсотків річних, судового збору, рішення суду № 905/966/13-г від 21 лютого 2013 року;

- № 52юр-2311/13 - наказ № 5006/8/145/2012 від 24 грудня 2012 року про стягнення з Управління Державної автомобільної інспекції пені, 3 відсотків річних, інфляційних нарахувань, судового збору, рішення суду № 5006/8/145/2012 від 4 грудня 2012 року.

Листом № 15-081197-3260 від 10 квітня 2013 року (арк. спр. 7) Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області повернуло позивачу вищенаведені накази господарського суду без виконання з посиланням на те, що підставою для прийняття до розгляду та виконання органами казначейства заяв про виконання рішень щодо стягнення коштів є факт надання стягувачем документів згідно з переліком, передбаченим пунктом 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845. Повернення обумовлено тим, що надані позивачем до заяв копії судових рішень господарського суду Донецької області оформлені не у відповідності з вимогами Національного стандарту України уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55 та пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови вищого господарського суду України 10 грудня 2002 року № 75, пунктів 2.5.10, 2.6.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 лютого 2013 року № 28.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що причиною повернення виконавчих документів стало додання до заяви та оригіналів наказів господарського суду засвідчених позивачем ксерокопій судових рішень зроблених з копій рішень, отриманих товариством в суді.

Суд апеляційної інстанції щодо оцінки дій органу казначейства з повернення виконавчих документів без виконання зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VІ від 5 червня 2012 року (далі - Закон № 4901), дія якого розповсюджується в тому числі й на відповідача, стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок), передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Згідно з пунктом 9 Порядку орган казначейства повертає: 1) виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки; 2) документи та відомості, зазначені у пункті 7 цього Порядку, органу державної виконавчої служби у разі, коли: рішення про стягнення коштів не підлягає виконанню Казначейством; документи та відомості подано особою, що не має відповідних повноважень, або не у повному обсязі.

За пунктом 2 Порядку під виконавчими документами розуміються оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження". Тобто, при поданні до виконання оригіналу наказу господарського суду виконавчим документом є саме наказ, а не копії судових рішень, на підставі яких він виданий.

Наявні в справі накази господарського суду подані до органу казначейства 4 квітня 2013 року посадовою особою позивача, повноваження якої підтверджено довіреністю, підлягають виконанню органом казначейства, пред'явлені з дотриманням строку, видані та оформлені з дотриманням вимог ГПК України. Судові рішення про стягнення коштів, за якими видані накази, набули законної сили. Борг за наказами не погашений. Стягувач не відкликав виконавчих документів. Наведене свідчить про відсутність передбачених пунктом 9 Порядку підстав для повернення наказів господарського суду.

Пунктом 3 статті 3 Закону № 4901 передбачено, що у разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, Державна казначейська служба України протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення Державна казначейська служба України повертає заяву стягувачу.

Тобто, як вбачається, з наведеної норми закону, у разі, якщо орган казначейство вбачає недоліки в наданих на виконання документах, в даному випадку - в наданих копіях судових рішень, відповідач зобов'язаний попередньо повідомити протягом п'яти днів стягувача про встановлені недоліки та лише після невиконання стягувачем вимог казначейства повернути виконавчі документи.

В даному випадку відповідач 10 квітня 2013 року повернув виконавчі документи без виконання, не дотримавшись порядку встановленого пунктом 3 статті 3 Закону № 4901.

В той же час, при поверненні виконавчих документів державне казначейство не зазначало в листі № 15-081197-3260 від 10 квітня 2013 року про відмову в виконанні наказів господарського суду. Відповідно до пункту 10 Порядку стягувач має право повторно надсилати органові Казначейства повернутий виконавчий документ у встановлений пунктом 6 цього Порядку строк, перебіг якого починається з дня отримання стягувачем виконавчого документа. Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок суду першої інстанції про визнання незаконною відмови відповідача виконувати судові рішення за заявами позивача не відповідає обставинам справи, оскільки факт відмови документально не оформлювався.

Виходячи з мотивів викладених судом апеляційної інстанції в даному судовому рішенні, апеляційна скарга відповідача задовольняється частково зі скасуванням постанови суду першої інстанції та прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з перерозподілом судових витрат.

Керуючись статтями 94, 202, 205, 207, 211, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Задовольнити частково позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про: 1) визнання незаконними дій відповідача по поверненню на адресу позивача оригіналів наказів господарського суду Донецької області № 5006/48/124/2012 від 28 лютого 2013 року, № 5006/17/65/2012 від 29 грудня 2012 року, № 5006/24/139/2012 від 9 січня 2013 року, № 5006/8/145/2012 від 24 грудня 2012 року, № 5006/25/144/2012 від 25 грудня 2012 року, № 905/966/13-г від 12 березня 2013 року; 2) визнання незаконною відмови відповідача здійснювати виконання судових рішень за заявами позивача № 52юр-2311/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2316/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2314/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2313/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2309/13 від 4 квітня 2013 року, № 52юр-2312/13 від 4 квітня 2013 року.

Визнати незаконними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області щодо повернення без виконання на адресу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» оригіналів наказів господарського суду Донецької області № 5006/48/124/2012 від 28 лютого 2013 року, № 5006/17/65/2012 від 29 грудня 2012 року, № 5006/24/139/2012 від 9 січня 2013 року, № 5006/8/145/2012 від 24 грудня 2012 року, № 5006/25/144/2012 від 25 грудня 2012 року, № 905/966/13-г від 12 березня 2013 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» судовий збір в розмірі 17 грн. 21 коп. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 6 серпня 2013 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва