Постанова № 32847806, 06.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.08.2013 р. справа №908/999/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Деревянко Д.В. за довіреністю б/н від 15.03.2013р.від відповідача:Ємельянова О.О. за довіреністю б/н від 16.03.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуприватного акціонерного товариства «Новополтавський кар'єр», с. Новополтавка, Чернігівського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від04.06.2013р.по справі№908/999/13 (Давиденко І.В.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Арні 2010», м.Запоріжжя до приватного акціонерного товариства «Новополтавський кар'єр», с. Новополтавка, Чернігівського району Запорізької області простягнення 144962,67грн.

У судовому засіданні 16.07.2013р.

оголошено перерву до 06.08.2013р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арні 2010" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Новополтавський кар'єр" про стягнення 144962,67 грн. заборгованості, з яких: 45590,00 грн. - сума основного боргу, 4953,28 грн. - пеня, 16069,50 грн. - штраф, 77138,15 грн. - збитки (упущена вигода), 1211,74 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2013р. позовні вимоги задоволені, стягнуто з приватного акціонерного товариства "Новополтавський кар'єр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арні 2010" основний борг у розмірі 45590,00грн., пеню у сумі 4953,28 грн., штрафу у розмірі 16069,50грн., збитки у вигляді втраченої вигоди в сумі 77138,15 грн., 35 річних у розмірі 1211,74грн. та судовий збір в сумі 2899,25грн.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2013р не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що господарським судом не враховано, що у позивача відсутні докази, які би підтверджували поставку за договором №21051 від 21.05.2012р. Вважає, що жодна оплата, яка здійснювалась відповідачем не була здійснена на виконання умов договору №21051 від 21.05.2012р., оскільки вся оплата відбулась на виконання умов договору №13041 П від 13.04.2012р. Зазначає, що позовні вимоги заявлені в рамках договору на поставку нафтопродуктів №21051 від 21.05.2012р., а первинна документація містить посилання на договір поставки №13041П від 13.04.2012р., в рамках і на умовах якого відбувались поставки. Також, апелянт зазначає, що позивачем в доданих поясненнях від 04.06.2013р. фактично змінено підставу позову, що суперечить приписам частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, оскільки визначив, що сторонами було здійснено новацію та вважає неправомірним стягнення штрафних санкцій за несплату товару за межами строку дії договору.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив повністю відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

13.04.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Груп" (Постачальник) та приватним акціонерним товариством "Новополтавський кар'єр" (Покупець) укладено договір поставки товару № 13041П (далі - договір №13041).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що Постачальник зобов'язується передати в строки, визначені цим договором, а Покупець прийняти та сплатити продукти у наступному асортименті: Дизельне пальне, бензин А-76 (А-80), бензин А-92, бензин А-95.

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії цього договору. Строком поставки товару є два календарних дні з дня, наступного за отриманням Постачальником заявки.

Оплата за отриману партію товару здійснюється, шляхом перерахування Покупцем 100 % грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок Постачальника (п. 4.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Груп" (Постачальник) та приватним акціонерним товариством "Новополтавський кар'єр" (Покупець) укладено договір поставки товару № 21051 (далі - Договір № 21051).

Відповідно до пункту 1.1 договору №21051 передбачено, що Постачальник зобов'язується передати в строки, визначені цим Договором, а Покупець прийняти та сплатити продукти у наступному асортименті: Дизельне пальне, бензин А-76 (А-80), бензин А-92, бензин А-95.

Кількість та ціна товару, дані про включення вартості ПДВ вказуються в накладних та рахунках-фактурах (пункт 2 Договору № 21051).

Пунктом 4.1 договору № 21051 зазначено, що оплата за поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування Покупцем 100 % грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок Постачальника за кожну партію поставленого товару не більше 4-ох банківських днів з дня поставки, але не пізніше 30-го числа кожного місяця. Днем поставки товару вважається дата отримання товару представником Покупця, проставлена в накладній (або товаротранспортній накладній). Оплата, здійснена протягом вказаного строку, вважається своєчасною.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 21.05.2012р. по 27.06.2012р. за договором № 21051 товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" приватному акціонерному товариству "Новополтавський кар'єр" було поставлено нафтопродуктів на загальну суму 341390,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000445 від 21.05.12. на суму 70000,00 грн., № РН-0000457 від 24.05.12. на суму 70000,00 грн., № РН-0000483 від 05.06.12. на суму 67900,00 грн., №РН-0000531 від 18.06.12. на суму 67900,00 грн., № РН-0000550 від 27.06.12. на суму 65590,00 грн.

Поставлений товар згідно накладної № РН-0000189 від 21.05.2012р. відповідачем було сплачено 24.05.2012р., згідно накладної № РН-0000202 від 24.05.2012р. - 31.05.2012р. та 01.06.2012р., згідно накладної № РН-0000229 від 05.06.2012р. - 05.06.2012р., 14.06.2012р., 15.06.2012р. Згідно накладних № РН-0000276 від 18.06.12. та № РН-0000297 від 27.06.12. товар з боку відповідача було оплачено частково.

28.01.13. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Арні 2010" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу права вимоги по зобов'язанням (цесії) № 4 (далі - Договір цесії).

Пунктом 1.1 договору цесії передбачено, що Продавець (Цедент) зобов'язується передати Покупцю (Цессіонарію), а Покупець (Цессіонарій) прийняти та оплатити право вимоги по зобов'язанням боржника Продавця (Цедента) в розмірі 67750,00 грн., що витікає з договору поставки № 21051 від 21.05.2012р.

Приписами пункту 2.1 договору цесії передбачено, що Покупець (Цессіонарій) зобов'язаний в строк до 01.02.13. сплатити Продавцю (Цеденту) загальну суму договору, встановлену в пункті 1.1 договору цесії.

Загальна сума цього договору складає 67750,00 грн. (п. 2.2 Договору цесії).

Пунктом 2.3 договору цесії визначено, що всі права на вимоги, які є предметом цього Договору, переходять до Покупця (Цессіонарія) з моменту укладення цього договору.

29.01.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель групп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Арни 2010" укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу права вимоги по зобов'язанням (цесії) № 4 від 28.01.2013р., відповідно до якої пункт 1.1 договору купівлі-продажу права вимоги по зобов'язанням (цесії) №4 від 28.01.2013р. викладено в наступній редакції: Продавець (Цедент) зобов'язується передати Покупцю (Цессіонарію), а Покупець (Цессіонарій) прийняти та оплатити право вимоги по зобов'язанням боржника Продавця (Цедента) в розмірі 67750,00 грн., що витікає з Договору № 13041 від 13.04.2012р. та № 21051 від 21.05.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що листом б/н, б/д товариство з обмеженою відповідальністю "Арні 2010" повідомило відповідача про укладення договору купівлі-продажу права вимоги по зобов'язанням (цесії) № 4 від 28.01.2013р., придбання у товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" право вимоги виконання приватним акціонерним товариством "Новополтавський кар'єр" грошових зобов'язань в розмірі 67750,00грн. за поставлені нафтопродукти, що виникли у приватного акціонерного товариства "Новополтавський кар'єр", згідно з договором поставки №21051 від 21.05.2012р. та просило здійснити оплату за реквізитами позивача.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що поставка товару на підставі видаткових накладних № РН-0000445 від 21.05.2012р., № РН-0000457 від 24.05.2012р., № РН-0000483 від 05.06.2012р., № РН-0000531 від 18.06.2012р., № РН-0000550 від 27.06.2012р. здійснювалась саме на підставі договору поставки № 21051 від 21.05.2012р.

Зазначене також підтверджується тим, що після укладання договору поставки №21051 від 21.05.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" та приватне акціонерне товариство "Новополтавський кар'єр", в порядку статті 604 Цивільного кодексу України, замінили зобов'язання відповідача по сплаті товару у день поставки (за Договором поставки № 13041 від 13.04.2012р.) на сплату товару протягом 4 банківських днів (за договором поставки № 21051 від 21.05.2012р.).

При таких обставинах господарський суд дійшов вірного висновку, що договір поставки № 21051 від 21.05.12. було укладено між тими ж сторонами, такого ж змісту, що і договір поставки № 13041П від 13.04.2012р., було лише змінено зобов'язання за таким договором.

Частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Слід зазначити, що оскільки принцип свободи договору є одним з основних принципів зобов'язальних правовідносин, сторони вправі припинити існуюче між ними зобов'язання за домовленістю.

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Отже, укладений 21.05.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Груп" (Постачальник) та приватним акціонерним товариством "Новополтавський кар'єр" (Покупець) договір поставки товару № 21051 є новацією Договору поставки товару №13041П від 13.04.2012р.

Таким чином, господарський суд дійшов правильного висновку, що зазначення у накладних № РН-0000445 від 21.05.12., № РН-0000457 від 24.05.2012р., № РН-0000483 від 05.06.2012р., № РН-0000531 від 18.06.2012р., № РН-0000550 від 27.06.2012р. передачі нафтопродуктів згідно договору поставки № 13041 від 13.04.2012р., а не договору поставки № 21051 від 21.05.2012р. відбулось помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, відповідно до статті 518 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право висувати проти вимог нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Як зазначалось раніше, товариством з обмеженою відповідальністю "Арні 2010" на адресу приватного акціонерного товариства "Новополтавський кар'єр" надсилався лист № б/н, б/д, відповідно до якого боржника було повідомлено про відступлення права вимоги та зазначено нові реквізити за якими треба здійснювати оплату. Факт отримання зазначеного вище листа відповідачем не заперечується.

Проте, в матеріалах справи відсутні відповідь приватного акціонерного товариства "Новополтавський кар'єр" на вказаний вище лист та докази погашення заборгованості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач був належним чином повідомлений про відступлення права вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арні 2010" в розмірі 67750,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази наявності заперечень відповідача проти вимог нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Арні 2010".

З матеріалів справи також вбачається, що листом № 1350 від 13.09.2012р. відповідач підтвердив існування заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" станом на 13.09.2012р. в розмірі 65590,00 грн.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за договором поставки товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" виконано у повному обсязі, а саме, товариство з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" передало у власність відповідача нафтопродукцію на загальну суму 321390,00 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними, які скріплені підписами сторін та печатками підприємств: № РН-0000445 від 21.05.2012р., № РН-0000457 від 24.05.2012р., № РН-0000483 від 05.06.2012р., № РН-0000531 від 18.06.2012р., № РН-0000550 від 27.06.2012р., копії яких містяться у матеріалах справи.

Посилання відповідача на те, що у накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель групп» на передачу нафтопродуктів зазначений договір поставки №13041 від 13.04.2012р. є безпідставним, оскільки дані накладні засвідчують факт належного виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Дизель групп» своїх зобов'язань з поставки товару на адресу апелянта та не мають жодного відношення до факту неналежного виконання приватним акціонерним товариством «Новополтавський кар'єр» своїх грошових зобов'язань згідно умов договору поставки №21051 від 21.05.2012р.

Пунктом 4.1 Договору поставки № 21051 від 21.05.2012р. зазначено, що оплата за поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування Покупцем 100 % грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок Постачальника за кожну партію поставленого товару не більше 4-ьох банківських днів з дня поставки, але не пізніше 30-го числа кожного місяця. Днем поставки товару вважається дата отримання товару представником Покупця, проставлена в накладній (або товаротранспортній накладній). Оплата, здійснена протягом вказаного строку, вважається своєчасною.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення умов договору, оплату за отриману продукцію здійснив частково, внаслідок чого сума боргу відповідача становить 45590,00 грн.

Пунктом 7.7 договору поставки № 21051 від 21.05.2012р. встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.12.

Отже, з наведеного вбачається, що на час виконання сторонами своїх зобов'язань договір поставки № 21051 від 21.05.2012р. діяв.

Також, частиною 4 статті 631 Цивільного кодексу України зазначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, закінчення 31.12.2012р. дії договору поставки № 21051 від 21.05.2012р. не звільняє приватне акціонерне товариство "Новополтавський кар'єр" від відповідальності за його порушення.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заборгованість приватного акціонерного товариства "Новополтавський кар'єр" за неналежне виконання умов договору поставки № 21051 від 21.05.2012р. становить 45590,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 4953,28грн., штрафу в розмірі 16069,50грн., збитків в розмірі 77138,15грн., 3 % річних у розмірі 1211,74грн., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором, господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1211,74грн.

Пунктом 5.4 договору поставки сторони передбачили, що за прострочку виконання грошових зобов'язань, що виникли з цього договору, сторона, що винна сплачує контрагенту неустойку (пеню) в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, за кожен день виконання зобов'язань, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період вказаної прострочки.

Відповідно до пункту 5.5 договору поставки сторонами узгоджено, що за порушення строків виконання зобов'язань по сплаті товару у відповідності з пунктом 4.1 цього договору більше ніж на 14 календарних днів, окрім оплати пені, у відповідності з пунктом 5.4 цього договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5 % від вартості переданої Продавцем Покупцю продукції за цим договором.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу з урахуванням приписів статей 231, 232 Господарського кодексу України колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про стягнення пені в розмірі 4953,28 грн. та штрафу в розмірі 16069,50 грн.

Пунктом 5.6 договору поставки № 21051 від 21.05.2012р. сторони визначили, що незалежно від сплати неустойки, винна сторона, в разі прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки (компенсує контрагенту упущену вигоду), узгоджений розмір якої у відповідності з частиною 5 статті 225 Господарського кодексу України визначений сторонами в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, за кожен день невиконання грошових зобов'язань по сплаті поставленого товару.

Частиною 3 пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Отже, сторони на власний розсуд застосували зазначену міру за господарське правопорушення.

Таким чином господарський суд дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума збитків (втраченої вигоди) в розмірі 77138,15грн..

Стосовно посилань скаржника на застосування строків позовної давності щодо штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності.

Колегія суддів вважає, що твердження апелянта про те, що надання позивачем в якості доказу по справі додаткової угоди від 29.01.2013р. до договору купівлі-продажу права вимоги по зобов'язанням (цесії) № 4 від 28.01.2013р. є зміною підстави позову, спростовуються матеріалами справи, оскільки, як встановлено вище, укладений 21.05.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Груп" та приватним акціонерним товариством "Новополтавський кар'єр" договір поставки товару № 21051 є новацією договору поставки товару № 13041П від 13.04.2012р., та стягнення за цим договором заборгованості не є зміною підстави позову.

Судова колегія не вбачає порушення процесуального закону в цій частині, оскільки додаткова угода від 29.01.2013р. до договору купівлі-продажу містить посилання як на договір № 13041П від 13.04.2012р., так і на договір № 21051 від 21.05.2012р. Оскільки суд оцінює докази у їх сукупності, то зміни підстав позову не відбулось.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 04.06.2013р. у справі №908/999/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Новополтавський кар'єр», с. Новополтавка, Чернігівського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 04.06.2013р. у справі 908/999/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.06.2013р. у справі 908/999/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу, 4. ДАГС, 5. ГСЗО