Ухвала суду № 32845894, 31.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 р.Справа № 821/515/13-а

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року у справі з позовом Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби до комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Бериславська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби звернулась з адміністративним позовом до комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 20 368,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до поданої відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р. виник узгоджений податковий борг у сумі 18 020,00 грн. За результатами перевірки підприємства було встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, за липень, серпень 2010 р., у зв'язку з чим застосовані штрафні санкції у розмірі 2 348,11 грн. Відповідач є платником податку на додану вартість і зобов'язаний сплачувати задекларовані податкові зобов'язання. Податковий борг відповідачем добровільно не сплачено, тому, на думку позивача, підлягає стягненню у судовому порядку.

Справа слухалась за відсутності представника відповідача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року позов задоволено повністю. Стягнуто з рахунків комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» у банках, що його обслуговують, заборгованість з податку на додану вартість у сумі 18 020,00 грн. та штрафу у розмірі 2 348,11 грн. на р/р 31114029700039, банк одержувач ГУДКУ у Херсонській області, МФО 852010, одержувач УДК у Бериславському районі, ОКПО 24103704.

Комунальним підприємством «Бериславтеплокомуненерго» на зазначену постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби відмовити у повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що комунальне підприємство «Бериславтеплокомуненерго» зареєстровано Бериславською районною адміністрацією 01.10.1996 року як юридична особа та є платником податків у ДПІ у Бериславському районі.

Подавши податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року відповідачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 18020,00 грн., яка є узгодженою. Проте, відповідачем зазначений податковий борг добровільно сплачено не було.

Перевіркою з питань несвоєчасності сплати податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року було встановлено порушення з боку відповідача п.203.2 ст. 203 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р.. За результатами перевірки складено Акт № 341/15/21306772 від 20.11.2012 року про несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість по декларації за липень 2010 року у сумі 6379,56 грн. та серпень 2010 року у сумі 5361,00 грн., на підставі чого застосовані штрафні санкції та прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року № 0000921501, яким визначено суму штрафу в розмірі 2348,11 грн..

В результаті систематичного порушення вимог податкового законодавства відповідачем з 2001 року на адресу останнього позивачем було направлено першу податкову вимогу від 04.12.2001 року № 1/166 на суму 130,80 грн. та другу податкову вимогу від 05.02.2002 року № 2/110 на суму 17494,46 грн.. Проте добровільної сплати податкової заборгованості відповідачем не здійснювалось.

Згідно облікової картки платника вбачається, що відповідач має недоїмку по податку на додану вартість в сумі 20368,11 грн., яка на момент подачі позову є несплаченою в повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 16.1.3 ст. 16 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно до вимог п. 203.2 ст. 203 того ж Закону України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до вимог ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги про порушення податкового законодавства та об'єктивності проведеної перевірки з питань несвоєчасності сплати податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість є необґрунтованими та такими які засновані на помилковому розумінні та застосуванні апелянтом норм матеріального права.

Відповідно до вимог п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платник податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що несплачений у добровільному порядку податковий борг по податку на додану вартість в сумі 20368,11 грн.. підлягає стягненню в судовому порядку з банківських рахунків платника податків.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький