Постанова № 32845700, 29.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 р. Справа №805/8481/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 39 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - Нудьги І.Г., Губаренка І.Ф.,

відповідача - Гурського Г.Ю.,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Укрзалізничпостач», про скасування пункту 43 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2013 року Державне підприємство «Донецька залізниця» (далі - позивач, ДП «Донецька залізниця») звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області (далі - відповідач, ДФІ в Донецькій області) про скасування вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915.

Ухвалою від 07 травня 2013 року Донецький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» роз'єднані у самостійні провадження.

За результатами автоматичного розподілу адміністративну справу № 805/8481/13-а за позовом ДП «Донецька залізниця» до ДФІ в Донецькій області про скасування пункту 43 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915 передано на розгляд судді Зінченку О.В.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що відповідно до пункту 2.7 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІV квартал 2012 року проведена ревізія фінансово-господарської діяльності ДП «Донецька залізниця» та його структурних підрозділів за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2012 року, за результатами якої складено акт № 05.1-16/01 від 26 лютого 2013 року, який підписано позивачем із запереченнями. 09 квітня 2013 року ДФІ в Донецькій області винесена вимога про усунення порушень за № 05-05.1-10-14/3915, з якою позивач частково не згоден, оскільки відповідачем не були враховані надані позивачем матеріали в обґрунтування своєї позиції, та вважає її такою, що не відповідає діючим нормативним актам.

Зокрема, позивач вказав, що він не згоден із пунктом 43 оскаржуваної вимоги, згідно якої відповідач вимагав відобразити в обліку дебіторську заборгованість та стягнути з ДП «Укрзалізничпостач» кошти в сумі 127 541, 37 грн., які, на думку ревізорів, в порушення пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України та пункту 84 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року, зайво витрачені внаслідок зміни істотних умов договору (розміру транзитної націнки з 0,6 до 0,7 %) від 22 січня 2010 року № Д/Т - 10027/НЮ (ЦХП-10210 від 30 грудня 2009 року) за період з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2010 року.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач вказав, що виходячи зі змісту норм Цивільного та Господарського кодексів України не передбачена заборона щодо зміни істотних умов договору за погодженням його сторін. Отже, 127 541,37 грн. є не зайвими витратами державних коштів, оскільки сплачені в якості належного виконання за договором.

Додаткова угода № 2 до договору від 22 січня 2010 року № Д/Т - 10027/НЮ не визнана рішенням господарського суду недійсною, її недійсність прямо не встановлена законом.

Водночас, позивач вказав, що згідно наказу Укрзалізниці № 24-Ц від 14 січня 2010 року, який є обов'язковим для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, встановлена транзитна націнка при відвантаженні МТР в розмірі 0,7%. На виконання означеного наказу ДП «Укрзалізничпостач» направив на адресу залізниці додаткову угоду № 2 на постачання продукції, оформлену відповідно до планів централізованого постачання. ДП «Донецька залізниця» листом № НЗТ-03/281 від 23 лютого 2010 року відмовило у підписанні згаданої додаткової угоди № 2, вказавши, що збільшення складської та транзитної націнки приведе до збільшення вартості закупівель, тобто до зміни істотних умов договору. В свою чергу ДП «Укрзалізничпостач» звернулося з позовом до господарського суду м. Києва, згідно рішення якого від 27 грудня 2010 року у справі № 46/554, зобов'язано ДП «Донецька залізниця» укласти додаткові угоди до договору у запропонованій редакції, без застосування процедур, передбачених Законом України «Про здійснення державних закупівель».

На підставі зазначеного, позивач просив суд, серед іншого, скасувати повністю пункт 43 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі та скасувати пункт 43 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, про що надав письмові заперечення (арк. справи 114), в яких вказав, що пунктом 84 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року передбачено, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами. Як встановлено під час ревізії, додатковою угодою № 2 до договору від 30 грудня 2009 року № ЦХП-10210 укладеного позивачем із ДП «Укрзалізничпостач» 15 липня 2010 року внесені зміни та пункт 2.2.2 договору викладено в редакції, згідно якої транзитна націнка складає 0,7 % від вартості поставленого товару, яка застосовується сторонами з 01 січня 2010 року. Таким чином, в порушення пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України та пункту 84 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року, істотні умови договору (розміру транзитної націнки з 0,6 до 0,7 %) від 22 січня 2010 року № Д/Т - 10027/НЮ (ЦХП-10210 від 30 грудня 2009 року) змінені, що призвело до зайвих витрат коштів за період з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2010 року у сумі 127 541,37 грн. та матеріальної шкоди (збитків) ДП «Донецька залізниця». У зв'язку з викладеним, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року до участі в адміністративній справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 43 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915, залучено в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Укрзалізничпостач» (арк. справи 148).

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Державне підприємство «Донецька залізниця» є юридичною особою, обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 01074957. Підпорядковується Державній адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» Міністерства інфраструктури України.

Відповідач - Державна фінансова інспекція в Донецькій області в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ (назва Закону викладена в редакції, що набрала чинності 02 грудня 2012 року, надалі - Закон України № 2939) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

У статті 4 Закону України № 2939 встановлено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року.

Статтею 11 Закону України № 2939 визначено, що плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Згідно пункту 35 вказаного вище Порядку виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до пункту 2.7 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІV квартал 2012 року, на підставі направлення на проведення ревізії ревізійною групою під керівництвом начальника відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Лавренюк О.А. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Донецька залізниця» та його структурних підрозділів за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2012 року, за результатами якої складено акт № 05.1-16/01 від 26 лютого 2013 року (арк. справи 72-75). В акті ревізії перевіряючими встановлено ряд порушень.

Зокрема, серед іншого, ревізією встановлено, що в порушення пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України та пункту 84 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року, істотні умови договору (розміру транзитної націнки з 0,6 до 0,7 %) від 22 січня 2010 року №Д/Т - 10027/НЮ (ЦХП-10210 від 30 грудня 2009 року) змінені, що призвело до зайвих витрат коштів за період з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2010 року у сумі 127 541,37 грн. та матеріальної шкоди (збитків) ДП «Донецька залізниця» (арк. справи 74).

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року, передбачено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

За результатами ревізії 09 квітня 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області сформована вимога № 05-05.1-10-14/3915 про усунення порушень, якою позивача у пункті 43 зобов'язано: відобразити в обліку дебіторську заборгованість та стягнути з ДП «Укрзалізничпостач» кошти в сумі 127 541, 37 грн. (зайві витрати коштів внаслідок зміни істотних умов договору). Провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів ДП «Донецька залізниця». В іншому випадку стягнути з винної особи у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України (арк. справи 70-72).

Зазначеною вимогою про стан вжитих заходів і виконання вимог позивача зобов'язано проінформувати Державну фінансову інспекцію в Донецькій області в термін до 15 травня 2013 року.

Згідно статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Прийняття вимоги органом державного фінансового контролю є засобом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень функцій, що застосовується у разі виявлення порушення вимог чинного законодавства об'єктом контролю.

Отже, прийнята відповідачем вимога є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якої здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним питанням даної адміністративної справи є обґрунтованість зроблених висновків відповідачем за актом ревізії і, як наслідок, правомірність винесення вимоги в оскаржуваній частині, зокрема пункту 43 вимоги.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами адміністративної справи, між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізичпостач» (постачальник) та Донецькою залізницею (покупець) у відповідності до положень Цивільного та Господарського кодексів України та постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості закупівлі товарів робіт і послуг необхідних для забезпечення процесу залізничних перевезень» за № 1360 від 16 грудня 2009 року укладено договір № Д/Т - 10027/НЮ від 22 січня 2010 року (ЦХП-10210 від 30 грудня 2009 року), згідно якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (товар), найменування, марка, ціна і кількість яких вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (арк. справи 154-163).

Пунктом 2 наведеного вище договору визначено його істотні умови, серед яких, визначено, що товар, який постачається за договором, оплачується в сумі, що включає націнку постачальника, відповідно до наказу Укрзалізниці 004а-Ц від січня 2009 року: транзитна націнка складає 0,6 % від вартості поставленого товару (підпункт 2.2.2 пункту 2 Договору).

Згідно пункту 11.4 Договору, останній вступає в дію з 01 січня 2010 року і діє до 31 грудня 2014 року.

15 липня 2010 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізичпостач» та Державним підприємством «Донецька залізниця» укладена додаткова угода № 2 до наведеного вище договору, згідно якої внесено зміни та викладено в новій редакції підпункт 2.2.2 договору, а саме: Націнку Постачальника, відповідно до наказу Укрзалізниці 024-Ц від 14 січня 2010 року: транзитна націнка складає 0,7% від вартості поставленого Товару. Розмір націнки може бути змінений протягом терміну дії договору на підставі наказів Укрзалізниці». Разом із цим, наведеною додатковою угодою внесено зміни та викладено в наступній редакції пункт 11.1 даного договору: «Істотними умовами договору є умови та предмет договору, строк дії договору» (арк. справи 164), тобто, виключивши з істотних умов договору націнку постачальника.

На момент спірних правовідносин, тобто на момент укладення договору та додаткової угоди до нього, механізм та порядок здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти визначався Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року, яке втратило чинність 05 серпня 2010 року.

Державна закупівля - це придбання товарів, робіт і послуг за державні кошти в установленому цим Положенням порядку (підпункт 3 пункту 2 Положення). Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. грн., а робіт - 300 тис. грн. (пункт 5 Положення).

Пунктом 84 наведеного Положення передбачалось, що договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що додаткова угода № 2 до договору № Д/Т - 10027/НЮ від 22 січня 2010 року (ЦХП-10210 від 30 грудня 2009 року) позивачем та його контрагентом укладена всупереч пункту 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року, приписами якого імперативно заборонено вносити зміни до істотних умов договору.

Як вбачається із розрахунку суми (127 541,37 грн.), зазначеної в акті ревізії (арк. справи 138), остання вирахувана як різниця націнок виходячи із 0,6 % та 0,7 %, із сум вказаних у специфікаціях до договору (арк. справи 98-100), та складає за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року у розмірі 127 541,37 грн. Перерахування позивачем коштів у повному обсязі за специфікаціями не є спірною обставиною між сторонами.

Таким чином, суд вважає, що ревізорами обґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України та пункту 84 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю, робіт і послуг за державні кошти» за № 921 від 17 жовтня 2008 року, в частині змін істотних умов договору (розміру транзитної націнки з 0,6 до 0,7 %) від 22 січня 2010 року № Д/Т - 10027/НЮ (ЦХП-10210 від 30 грудня 2009 року), що призвело до зайвих витрат коштів за період з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2010 року у сумі 127 541,37 грн., і як наслідок, обґрунтованості винесення пункту 43 оскаржуваної вимоги.

Водночас, суд зазначає, що доводи позивача про те, що додаткова угода № 2 від 15 липня 2010 року укладена на виконання рішення Господарського суду м. Києва (арк. справи 80-91) не приймаються судом до уваги, зважаючи на те, що згадане рішення прийнято 27 грудня 2010 року, а позивачем угода підписана 15 липня 2010 року, тобто угода підписана раніше ніж винесено судом рішення. Так само, не приймаються до уваги посилання позивача, що розмір націнки був установлений наказом Укрзалізниці, який є обов'язковим для виконання, оскільки виходячи зі змісту статті 60 Конституції України, наказ, який суперечить нормативно-правовим актам, посадові особи не зобов'язані виконувати.

З огляду на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 43 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915, задоволенню не підлягають.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Укрзалізничпостач», про скасування пункту 43 вимоги від 09 квітня 2013 року № 05-05.1-10-14/3915, - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 липня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 02 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.