Постанова № 32844696, 30.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2322/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Драчук Т. О. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та управління економіки у Немирівській районної державної адміністрації Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління економіки у Немирівській районної державної адміністрації Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до управління економіки Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу від 16.04.2013 року № 11-ос, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ № 11-ос від 16.04.2013 року управління економіки Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області про звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу розвитку підприємництва та торгівлі Управління економіки Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області. Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста відділу розвитку підприємництва та торгівлі Управління економіки Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області. Стягнуто з управління економіки Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постанову суду, в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, допущено до негайного виконання.

З ухваленим судом першої інстанції рішенням не погодились позивач та відповідач і подали апеляційні скарги.

Позивач в своїй апеляційній скарзі просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення з управління економіки Немирівської районної державної адміністрації 40000 грн. як відшкодування моральної шкоди за незаконне звільнення та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зазначеної вимоги. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що порушення трудових прав та інтересів ОСОБА_2, яке полягало в повторному за півроку незаконному звільненні з державної служби, призвело до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Управління економіки Немирівської районної державної адміністрації в письмових запереченнях (вх. №171164/13 від 29.07.2013 року), просить суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, вважаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ухваленою відповідно до вимог чинного законодавства, законною та обґрунтованою.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі порушив питання про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови не з'ясовано більшість обставин справи, обставини та докази, на підставі яких позивач обґрунтував свої позовні вимоги, не доведені ним, пояснення відповідача до уваги не взяті, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, що на думку апелянта є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

При цьому, відповідач надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням начальника управління економіки Немирівської районної державної адміністрації у відпустці (вх. №171136/13 від 29.07.2013 року).

Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Участь представника відповідача судом не визнавалась обов'язковою.

Крім того, згідно частин 1, 2, 3 статті 56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Відповідно до частини 7 статті 56 КАС України законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Разом з тим, законодавством не обмежена можливість юридичної особи мати в суді кількох представників, надавши їм відповідні повноваження згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства. Враховуючи наведене вище, заява відповідача про відкладення судового засідання відхиляється.

Враховуючи положення частини 4 статті196 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційні скарги розглядається в порядку письмового провадження, при цьому, з урахуванням вимог статті 41 КАС України, технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги управління економіки у Немирівській районної державної адміністрації Вінницькій області відсутні, тоді як, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, ОСОБА_2 перебував на державній службі в Немирівській РДА з 2006 року. 25.12.2006 року прийняв присягу державного службовця.

З 2007 року позивач займав посаду державного службовця - головний спеціаліст відділу розвитку підприємництва та торгівлі Управління економіки Немирівської РДА, що підтверджується особовою карткою НОМЕР_1 особової справи ОСОБА_2

16.04.2013 року Наказом № 11-ос Немирівського РДА ОСОБА_2, відповідно до п.5 ст.30 Закону України "Про державну службу", звільнено з посади головного спеціаліста відділу розвитку підприємництва та торгівлі Управління економіки Немирівської РДА (а.с.9).

Незгода позивача з зазначеним наказом слугувала зверненню з цим позовом до суду.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи повинні діяти в порядку та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну службу" державна служба ґрунтується на принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Нормою статті 5 Закону України "Про державну службу" визначено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю (далі - КЗпП України), а також з підстав, визначених даною статтею. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами передбаченими КЗпП України, на цю особу можуть поширюватися гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Відповідно до статті 30 Закону державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби;4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.

Як вірно встановлено судом, позивач звільнений на підставі пункту 5 статті 30 Закону України "Про державну службу", при цьому, згідно змісту Наказу № 11-ос від 16.04.2013 року, підставами для звільнення слугував лист прокурора Немирівського району від 26.11.2012 року, яким повідомлено про те, що відносно ОСОБА_2 було порушено 3 кримінальні справи (№95150446 за ч.2 ст.165 КК України, №97150108 за ч.1 ст.165 КК України, №03150323 за ч.2 ст.190 КК України) (а.с.27). Також, вказано на те, що в особовій справі ОСОБА_2 навмисно дані факти не зазначив. Крім того, зазначено про неповагу ОСОБА_2 до державної служби і державної установи, про що свідчить звернення позивача до Немирівського районного суду із позовною заявою до Немирівської РДА про виплату йому моральної компенсації в розмірі 20000,00 грн. Такі дії ОСОБА_2 були розцінені як - підрив авторитету влади, що утворюють негативний суспільний резонанс. Таку поведінку останнього осуджено колективом Немирівської РДА про що зазначено в протоколі зборів трудового колективу від 26.03.2013 року (а.с.28-29).

Положеннями статті 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до статті 88 Кримінального кодексу України передбачено правові наслідки судимості: 1. Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості; 2. Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України; 3. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості; 4. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

Нормою статті 12 Закону України "Про державну службу" передбачено обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу і, зокрема, зазначено, що не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Немирівською РДА жодних доказів наявності у ОСОБА_2 судимості на момент прийняття його на державну службу та на час перебування на ній (на займаній посаді) не надано, більш того, обвинувальних вироків щодо ОСОБА_2 не виносилось, що підтверджується листом голови РДА зверненого до прокурора Немирівського району № 01-30-1034 від 12.10.2012 року(а.с.71), протилежне судом не встановлено.

За вказаних вище обставин апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що видання Наказу № 11-ос від 16.04.2013 року Немирівською РДА про звільнення з посади ОСОБА_2 - є передчасним без повного з'ясування обставин, в даному випадку в частині не погашення чи наявності судимості. Лише одне посилання на лист прокурора від 26.11.2012 року не є підтвердженням існування обставин визначених в статті 12 Закону України "Про державну службу" та як наслідок його звільнення з займаної посади.

Враховуючи положення статті 62 Конституції України, судом першої інстанції вірно зауважено, що факт порушення кримінальної справи стосовно державного службовця не є фактом доведення скоєння особою вчинку, що дискредитує державного службовця. Крім того, з 2012 року (з моменту отримання листа прокурора) Немирівською РДА жодних дій щодо підтвердження такого факту, як наявність судимості у їх працівника - ОСОБА_2, не вчинялось.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно зазначено, що реалізація права звернення до суду за захистом своїх прав щодо виплати компенсації за вчинену ОСОБА_2 моральну шкоду не може розцінюватись, як виявлення з боку ОСОБА_2 неповаги до Немирівської РДА, як це зазначено в спірному Наказі про звільнення останнього, як і не може бути підставою для звільнення особи з державної служби.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що Наказ Немирівської РДА № 11-ос від 26.04.2013 року "Про звільнення ОСОБА_2"прийнятий всупереч вимогам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки прийнявши оскаржуваний наказ щодо позивача, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, передбачений законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено. Відтак, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування спірного Наказу є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені, що підставно знайшло своє відображення в оскарженій постанові суду першої інстанції.

Враховуючи встановлений судом факт незаконності звільнення позивача із займаної посади, Вінницький апеляційний адміністративний суд, також, вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення вимог про поновлення ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста відділу розвитку підприємництва та торгівлі Управління економіки Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Власне, відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вказані висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини та статтям 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України.

Одночасно Вінницький апеляційний адміністративний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті 1167 ЦК України компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Судова практика при цьому виходить із положення, що "відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору".

Згідно з положеннями статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до чинного законодавства моральна (немайнова) шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі. При цьому, якщо дії винної особи заподіяли як майнову, так і моральну (немайнову) шкоду, то відшкодування майнової шкоди не звільняє таку особу від обов'язку відшкодувати моральну шкоду.

При вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди, слід мати на увазі, що винна у заподіянні цієї шкоди особа може бути звільнена від обов'язку відшкодування тільки за умови, якщо вона доведе відсутність своєї вини (умислу або необережності). Таким чином, позивач повинен довести лише факт заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, а не наявність у цьому вини останнього.

Судом апеляційної інстанції встановлено факт доведеності заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з незаконним звільненням з роботи. Однак з визначенням розміру відшкодування моральної шкоди, яку просить стягнути позивач, погодитися не можна, оскільки він не відповідає наявним у справі доказам з цього питання,

Зважаючи на те, що позивач звільнений неправомірно, і доводи апеляційної скарги відповідача не свідчать про протилежне, хоча за правилами частини 2 статті 71 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень , який заперечує проти позову, мав би довести правомірність своїх дій і рішення, суд апеляційної інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 3000 грн. 00 коп.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову суду першої інстанції в частині відмови в повному обсязі в задоволенні відшкодування моральної шкоди скасувати і стягнути на користь ОСОБА_2 3000,00 грн.

В решті постанова Вінницького окружного адміністративного суду підлягає залишенню без змін у відповідності з вимогами статті 200 КАС України, як така, що ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197,198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління економіки у Немирівській районної державної адміністрації Вінницькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління економіки у Немирівській районної державної адміністрації Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_2 із з управління економіки Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області моральної шкоди в розмірі 40000,00 гривень.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою частково задовольнити вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди .

Стягнути з управління економіки Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

В задоволенні вимоги позивача про стягнення 37000,00 грн. моральної шкоди відмовити.

В решті Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління економіки у Немирівській районної державної адміністрації Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Драчук Т. О.

Сторчак В. Ю.