Постанова № 32844557, 02.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 серпня 2013 р. № 820/5706/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.,

за участю:

представника позивача - Косіченка Є.С.,

представника відповідача - Джиджавадзе Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК СОДРУЖЕСТВО" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова головного управління міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФК СОДРУЖЕСТВО", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС №0002122220 від 08.07.2013 року про сплату 265146,00грн. - податку на додану вартість і 132573,00грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства позивача з питань дотримання підприємством вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «РИВАЛ», за період з 01.04.2012р. по 31.05.2012р., та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства. За результатами перевірки ДПІ складено акт №2133/22.2-05/36814735 від 14.06.2013р., на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення рішення №0002122220 від 08.07.2013 року про сплату 265146,00грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 132573,00грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає безпідставним, неправомірним та таким, що порушує його права, оскільки висновки податкової інспекції, що слугували підставою для прийняття даного рішення, а саме: порушення підприємством п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відповідають дійсності. Позивач стверджує, що господарська діяльність підприємством здійснюється відповідно до діючих норм законодавства. Так, в ході здійснення господарської діяльності позивач включав до складу податкового кредиту тільки ті сумі, які підтверджені податковими накладними. Укладені підприємством договори цілком відповідають вимогам Цивільного законодавства України, зокрема ст. 203 ЦК України, з додержанням обов'язкових умов договору, вільним волевиявленням сторін договору, договори не суперечать актам цивільного законодавства, скріплені печатками підприємств та підписані уповноваженими особами, котрі мають необхідний об'єм цивільної дієздатності. Крім того, установчі документи контрагентів ТОВ «ПФК СОДРУЖЕСТВО» не визнані нікчемними та вони зареєстровані платниками ПДВ. За таких підстав, позивач наполягає, що суми, включені ним до податкового кредиту, обґрунтовані.

Враховуючи наведене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення суб'єкту владних повноважень - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Ухвалою суду від 31.07.2013р. замінено відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного управління міндоходів у Харківській області.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління міндоходів у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с. 78) відповідач вказав, що на підставі направлення від 12.06.2013р. №960, виданого ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС, головним державним податковим інспектором-ревізором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Бочаровою Т.Є., згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями та відповідно до наказу від 12.06.2013р. №855 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПФК «Содружество» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «РИВАЛ» (податковий номер 25009714) за період з 01.04.2012р. по 31.05.2012р. та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства.

Перевіркою об'єктивно встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим останнім занижено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "РИВАЛ" за перевірений період на загальну суму 265146 грн., в т.ч. за квітень 2012р. в сумі 66480 грн., травень 2012р. в сумі 198666грн. Під час перевірки податковою інспекцією було використано інформацію від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, а саме: акт від 30.11.2012р. № 2086/22-517/25009114 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Ривал" (податковий номер 25009114) щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 р., січень - травень, липень 2012 р. та повноти їх відображення в податковому обліку», за висновками якого у ПП "Ривал" наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2012р. по 31.05.2012р. та з 01.07.2012р. по 31.07.2012р. Виписані податкові накладні на адресу ТОВ ПФУ "Содружество" мають адрес ПП "Ривал" (податковий номер 25009114), які зареєстровані та здійснюють діяльність за адресою: 49008, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча - не відповідають ні реєстраційним, ні фактичним даним. Відповідач стверджує, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ "ПФК "Содружество" цілком необґрунтованими, наполягає на тому, що спірне податкове повідомлення - рішення правомірне, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФК СОДРУЖЕСТВО", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом - 36814735. (а.с. 8- 9), знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління міндоходів у Харківській області (на час проведення перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС). Підприємство є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 100271812 серії НБ № 451231 (а.с. 52).

На підставі направлення від 12.06.2013р. №960, виданого ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, головним державним податковим інспектором-ревізором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Бочаровою Т.Є., згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями та відповідно до наказу від 12.06.2013р. №855 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПФК «Содружество» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «РИВАЛ» (податковий номер 25009714) за період з 01.04.2012р. по 31.05.2012р. та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства.

Результати перевірки оформлені актом №2133/22.2-05/36814735 від 14.06.2013р. (а.с.10-23).

За висновками податкової інспекції, викладених у згаданому акті перевірки, податковою інспекцією встановлено порушення позивачем: п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІУ із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 265146 грн., в тому числі: за за квітень 2012р. в сумі 66480 грн., за травень 2012 р. в сумі 198666 грн.

08.07.2013р. з посиланням на вказаний вище акт перевірки, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 00021222202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, на загальну суму 397719,00грн., з яких 265146,00грн. - основний платіж, 132573,00грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 24).

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення та відображених в акті №2133/22.2-05/36814735 від 14.06.2013р. суджень суб'єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

З наявних у справі документів вбачається, не заперечується сторонами по справі, що у перевіреному періоді позивач - ТОВ "ПФК СОДРУЖЕСТВО", мав господарські взаємовідносини з контрагентом - постачальником: ТОВ "РИВАЛ" (податковий номер 25009114).

Так, на підставі договору №26/03-1 від 23.03.2012р. про придбання металопрокату та прочего товару, укладеного між ТОВ "ПФК СОДРУЖЕСТВО" (покупець) та ПП "РИВАЛ" (постачальник), покупець зобов'язаний прийняти та сплатити, а продавець поставити металопрокат та інше, іменоване надалі товар в терміни і на умовах викладених в договорі (а.с. 53 - 54).

Відповідно до умов цього договору ПП "РИВАЛ" було продано та поставлено товар згідно наступних видаткових накладних: № РН-0418/02 від 18.04.2012р. на загальну суму 486880, 58 грн., № РН- 0504/01 від 04.05.2012р. на загальну суму 282462, 00 грн., № РН - 0511/02 від 11.05.2012р. на загальну суму 153744, 64 грн., № РН- 0528/03 від 28.05.2012р. на загальну суму 755789, 20 грн. (а.с. 55 - 58).

Усього в перевіреному ДПІ періоді за даним договором поставки ПП "РИВАЛ" поставив ТОВ "ПФК "СОДРУЖЕСТВО" товару на суму 1678876, 42 грн., у зв'язку з чим ПП "РИВАЛ" було виписано на адресу ТОВ "ПФК "СОДРУЖЕСТВО" наступні податкові накладні: № 24 від 26.03.2012р., № 86 від 29.03.2012р., № 14 від 18.04.2012р., № 2 від 04.05.2012р., № 10 від 11.05.2012р., № 24 від 21.05.2012р., № 25 від 28.05.2012р. (а.с. 59-65).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать виписки із банку по рахунку (а.с. 71-75).

Товар згідно вказаних вище накладних був поставлений транспортом позивача - ТОВ "ПФК "СОДРУЖЕСТВО", що підтверджується товарно - транспортними накладними: ТТН від 18.04.2012р., ТТН від 04.05.2012р., ТТН від 11.05.2012р., ТТН від 14.06.2012р. (а.с. 66-70).

Наявність у позивача складського приміщення підтверджується договором оренди № 19 від 25.01.2010р., укладеним між підприємством позивача та ТОВ "ТБ Укрресурс" та актом до договору від 25.01.2010р. прийому - передачі об'єкту оренди (а.с. 91 - 93).

Ведення позивачем складського обліку товару підтверджується наданими ТОВ "ПФК "СОДРУЖЕСТВО" та приєднаними до матеріалів справи прибутковими накладними, оборотно - сальдовою відомістю та інвентаризаційним описом (а.с. 94 - 102).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за вказаним вище правочином.

Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), відповідачем суду не надані та відсутні в матеріалах справи.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, ПП "РИВАЛ" був зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб (код ЄДРПОУ: 25009114) та зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, та зазначається в акті ДПІ у Красногрвардійському районі м. Дніпропетровська від 04.12.2012р. №20424/7/22-517 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "РИВАЛ", код ЄДРПОУ: 25009114, щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011р., січень - травень, липень 2012р., та повноти їх відображення в податковому обліку" (а.с. 111-137).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова, в ході розгляду справи до суду не надано.

Суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час такої звірки первинні документи підприємства - контрагента позивача взагалі податковим органом не вивчались, оскільки, як вбачається з назви акту ДПІ у Красногрвардійському районі м. Дніпропетровська від 04.12.2012р. №20424/7/22-517 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "РИВАЛ", код ЄДРПОУ: 25009114, щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011р., січень - травень, липень 2012р., та повноти їх відображення в податковому обліку" зустрічна звірка взагалі не була проведена.

Суд також відзначає, що згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Відповідач у письмових запереченнях на позов посилається на положення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З цього приводу суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та-фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При цьому, ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів (договору, видаткових та податкових накладних) вбачається, що господарські операції між ТОВ "ПФК "СОДРУЖЕСТВО" та його контрагентом ПП "РИВАЛ" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Стосовно твердження відповідача, щодо порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне:

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Під час судового розгляду справи підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Оскільки, ТОВ "ПФК "СОДРУЖЕСТВО" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів (договору, видаткових та податкових накладних) вбачається, що господарські операції між ТОВ "ПФК "СОДРУЖЕСТВО" та його контрагентом ПП "РИВАЛ" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочину, укладеного між позивачем - ТОВ "ПФК "СОДРУЖЕСТВО" та його контрагентом ПП "РИВАЛ" положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на додану вартість не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "ПФК "СОДРУЖЕСТВО", позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК СОДРУЖЕСТВО" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова головного управління міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0002122220 від 08.07.2013.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК СОДРУЖЕСТВО" (ідентифікаційний код - 36814735, місцезнаходження: 61153, м.Харків, прю50-річчя ВЛКСМ,56) судовий збір у розмірі 2294,00грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок)

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 02 серпня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.