Постанова № 32842477, 05.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2013 р. Справа№ 910/5820/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Рябухи В.І.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Приходько І.А.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 року (Суддя: Сташків Р.Б.)

за позовом Українського консорціуму "Екосорб"

до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна ЛТД"

про визнання недійсним договору іпотеки.

ВСТАНОВИВ:

Український консорціум "Екосорб" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 року по справі № 910/5820/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір іпотеки № 361/08 від 15.05.2008, укладений між Українським консорціумом "Екосорб" та Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"). Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь Українського консорціуму "Екосорб" 1147 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 22.05.2013 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 05.08.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року, в зв'язку з перебуванням суддів Алданової С.О., Калатай Н.Ф. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Баранець О.М., Рябуха В.І.

05 серпня 2013 року представником позивача, через відділ документального забезпечення суду, подано відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 05.08.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Представники позивача та відповідача, в судовому засіданні, не заперечували стосовно розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Беручи до уваги, що представник третьої особи повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 27), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Київської області від 22.05.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

05 травня 2008 року між відповідачем та третьою особою укладено договір про відкриття кредитної лінії № 150/08.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним договором, між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки №361/08 від 15.05.2008 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання всіх зобов'язань Боржника за Кредитним договором №150/08 від 15.05.2008 року, укладеним між Іпотекодержателем та Позичальником, майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, характеристики якого наведені у п. 3.1. Договору та вказане нерухоме майно, яке стане власністю Іпотекодавця після реєстрації права власності на нього відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 3.1. Договору предметом іпотеки за цим договором є майнові права на нерухоме майно - квартири загальною проектною площею 55995,41 м.кв., що входять до складу Об'єкту, будівництво яких не завершене та які стануть власністю Іпотекодавця після завершення будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Частиною 3 статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Стаття 1 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (редакція чинна на момент укладання Договору іпотеки) предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про іпотеку"(із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 15.12.2005 № 3201-IV) передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Доводи апелянта, що можливість передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість, будівництво якої незавершено, передбачено Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання договору іпотеки недійсним, колегією суддів визнано безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Так, постановами Верховного Суду України від 30.01.2013 року та 17.04.2013 року роз'яснено, що іпотека майнових прав на нерухомість, будівництво якої незавершено, згідно зі ст. 5 Закону України від 5 червня 2003 року №898-IV "Про іпотеку" (у редакції з 12.05.2006 року по 14.01.2009 року) є незаконною.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на момент укладання спірного Договору сторонами не було дотримано вимог законодавства, зокрема частини 2 статті 5 та частини 2 статті 16 Закону України "Про іпотеку".

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 року по справі № 910/5820/13 - без змін.

Матеріали справи №910/5820/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Баранець О.М.

Рябуха В.І.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.08.2013 року