Рішення № 32842343, 01.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.2013 Справа № 905/1963/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

суддів Говоруна О.В., Осадчої А.М.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ», м.Київ

до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім.О.Ф. Засядька», м.Донецьк,

про стягнення заборгованості в розмірі 6070178,49 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 3212897,44 грн., 30 % річних в розмірі 1445193,24 грн., інфляційні витрати в розмірі 38711,06 грн., пеня в розмірі 730797,26 грн., штраф в розмірі 642579,49 грн.,

за участю представників:

від позивача: Дороганя О.М., за довір. від 11.02.2013р.,

від відповідача:. Пропастіна В.М., за довір. від 21.03.2013р.,

у судовому засіданні 30 травня 2013 року

оголошено перерву до 04 червня 2013 року

у судовому засіданні 08 липня 2013 року

оголошено перерву до 01 серпня 2013 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім.О.Ф. Засядька» про стягнення заборгованості в розмірі 6070178,49 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 3212897,44 грн., 30 % річних в розмірі 1445193,24 грн., інфляційні витрати в розмірі 38711,06 грн., пеня в розмірі 730797,26 грн., штраф в розмірі 642579,49 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 6, 11, 509, 525, 526, 549, 610, ч.1 ст. 612, 625-629, 655, 692-694 Цивільного кодексу України, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 березня 2011 року №28/452. Зазначив, що відповідачем не сплачена в повному обсязі вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними. З урахуванням часткової сплати сума основного боргу становить 3212897,44 грн.

Відповідно до пунктів 8.2, 8.4, 8.6 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 730797,26 грн., штраф в розмірі 642579,49 грн., 30 % річних в розмірі 1445193,24 грн.

Відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано інфляційні витрати в розмірі 38711,06 грн.

Загальна сума заборгованості становить 6070178,49 грн.

Окрім цього, позивачем заявлені вимоги стягнення з відповідача витрат за надання адвокатських (правових) послуг в розмірі 20000 грн.

09 квітня 2013 року представником відповідача через канцелярію суду наданий відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3212897,44 грн. в повному обсязі. Заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 30 % річних, інфляційних витрат, пені та штрафу, посилаючись на протокол розбіжностей. Також зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі. Розмірі мінімальної заробітної плати на 2013 рік - 1147,00 грн.

14 травня 2013 року представником відповідача через канцелярію суду надано письмове пояснення на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування витрат за послуги адвоката не визнає в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14 травня 2013 року за клопотанням представника відповідача процесуальний строк розгляду справи продовжений до 04 червня 2013 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 04 червня 2013 року справу №905/1967/13 передано на розгляд судової колегії у складі: головуючого судді Кучерявої О.О., суддів Говоруна О.В., Осадчої А.М.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 11 квітня 2013 року, від 14 травня 2013 року, від 04 червня 2013 року неодноразово витребувано у сторін протокол узгодження розбіжностей до договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 березня 2011 року №28/452.

26 червня 2013 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27 червня 2013 року у задоволенні вищевказаного клопотання відмовлено.

16 липня 2013 року через канцелярію суду представником позивача надані додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що між позивачем та відповідачем не укладався протокол узгодження розбіжностей до договору, крім того такий на адресу позивача не надсилався, що фактично свідчить про непогодження сторонами спору умов протоколу розбіжностей від 22 березня 2011 року. Зазначив, що 03 червня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору, в якій сторони погодили зміну реквізитів продавця. Будь-якого іншого погодженого документу, що передбачає зміну умов договору чи виключення окремих його пунктів, спільно підписаного між сторонами, не має.

Представник позивача у судовому засіданні 01 серпня 2013 року просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 01 серпня 2013 року позовні вимоги визнав в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3212897,44 грн., заперечував проти задоволення іншої частини позовних вимог.

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Підстави для неприйняття визнання позову в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 3212897,44 грн. відповідачем у суду відсутні.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» (Продавець) та Орендним підприємством «Шахта ім.О.Ф. Засядька» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 28/452 (надалі по тексту - договір).

Договір підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей. Так, відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу розбіжностей до договору, сторони не дійшли згоди щодо пунктів 8.2, 8.3, 8.4, 8.6 договору.

Ухвалами суду від 11 квітня 2013 року, від 14 травня 2013 року, від 04 червня 2013 року неодноразово сторін зобов'язано надати суду протокол узгодження розбіжностей до договору та письмові пояснення з приводу узгодження сторонами пунктів 8.2, 8.3, 8.4, 8.6 договору.

Представником позивача надані письмові пояснення, в яких останній зазначив, що між позивачем та відповідачем не укладався протокол узгодження розбіжностей до договору, крім того такий на адресу позивача не надсилався, що фактично свідчить про непогодження сторонами спору умов протоколу розбіжностей від 22 березня 2011 року (а.с.113-114).

В силу вимог статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 ГК України, визначено, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Умовами договору сторони визначили істотні умови, а саме: предмет, асортимент, ціну, кількість та якість товару, умови передачі товару, порядок розрахунків, обов'язки сторін та строк дії договору.

Судом встановлено, що сторони в належній формі дійшли згоди щодо зазначених вище істотних умов договору, в зв'язку з чим такий договір є укладеним.

Відповідно до пункту 1.1 цей договір визначає умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що предметом договору є товар, який належить Продавцю на момент укладення договору або буде набутий Продавцем у майбутньому.

Згідно із пунктом 2.1 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару.

Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору загальна сума даного договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного договору.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості виробника, свідоцтво на насіння, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Згідно із пунктом 3.2 договору товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до Покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом Покупцем товару (пункт 4.8 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними №СЛ/12-0013 від 31 березня 2011 року на суму 1844144,64 грн., №СЛ/12-0032 від 31 березня 2011 року на суму 1789233,60 грн., №СЛ/12-0034 від 07 квітня 2011 року на суму 395251,20 грн., №СЛ/12-0059 від 26 квітня 2011 року на суму 1819238,40 грн., №СЛ/12-0075 від 04 травня 2011 року на суму 1443479,04 грн., №СЛ/12-0105 від 16 травня 2011 року на суму 121282,56 грн. на загальну суму 7412629,44 грн., які містяться в матеріалах справи (а.с.17-22).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Також, в матеріалах справи містяться податкові накладні, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій між сторонами (а.с.93-98).

Відповідно до пункту 5.1 договору Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із врахуванням положень пункту 2.4 договору та розділу 5 даного договору.

Пунктом 5.5 договору сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 50% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 25 березня 2011 року, 50% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 15 вересня 2011 року.

Відповідачем частково здійснена оплата за отриманий товар в розмірі 4199732,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с.24-30).

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти факту отримання товару, суму основного боргу в розмірі 3212897,44 грн. визнав в повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи (а.с.50-51).

Відповідач отримав товар, але у визначений у договорі строк за нього в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати в повному обсязі відповідно до накладних у встановлені договором терміни. Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 3212897,44 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 % річних в розмірі 1445193,24 грн., інфляційних витрат в розмірі 38711,06 грн., пені в розмірі 730797,26 грн., штрафу в розмірі 642579,49 грн. необхідно зазначити наступне.

Судом встановлено, що договір підписаний з протоколом розбіжностей.

Згідно вимог частини 6 статті 181 ГК України, у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

В підтвердження погодження сторонами спірних умов договору, відповідачем до матеріалів справи додано протокол розбіжностей від 22 березня 2011 року, в якому сторони виклали зміст спірних умов договору, зокрема, пункт 8.2 - розміру пені за затримку оплати 70% від вартості товару, згідно пункту 5.5 даного договору; пункт 8.3 - строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій; пункт 8.4 - умови застосування та розмір штрафу; пункт 8.6 - застосування 30% річних за користування коштами у випадку прострочення оплати товару, згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Підписуючи спірний договір з протоколом розбіжностей, відповідач фактично висловив вимогу про необхідність досягнення згоди з умов договору щодо вищевикладених пунктів.

Про бажання сторін дійти згоди щодо вказаних пунктів договору свідчить те, що у протоколі розбіжностей містяться різні редакції пунктів 8.2, 8.3, 8.4, 8.6 без зазначення того, пропозиції якої сторони є прийнятими. Протоколу узгодження розбіжностей сторонами не надано.

Погодженої редакції зазначених спірних умов договору в протоколі розбіжностей сторони не зазначили, та не надали суду інших письмових доказів в підтвердження досягнення згоди щодо тієї чи іншої редакції спірних умов.

03 червня 2013 року сторонами складено додаткову угоду до договору, в якій дійшли згоди щодо нових реквізитів для перерахування відповідачем коштів. Пунктом 2 додаткової угоди сторони передбачили, що інші умови договору залишені без змін.

Таким чином, сторони в належній формі не дійшли згоди щодо зазначених вище умов договору, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат в розмірі 38711,06 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір інфляційних витрат більший ніж заявлений позивачем, але суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат в розмірі 38711,06 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Також, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Таким чином, витрати за участь адвоката в розгляді справи підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати, тобто витрати, здійснені на дату прийняття судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи 06 березня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» (Замовник) та фізичною особою-підприємцем Бонтлабом Василем Васильовичем (Виконавець) укладений договір про надання адвокатських (правових) послуг №36/2013.

Здійснення витрат товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» підтверджується розрахунковим документом про перерахування коштів, а саме платіжним дорученням від 11 березня 2013 року №1148 на суму 20000 грн. з призначенням платежу: «оплата за надання адвокатських послуг, згідно договору №36/2013 про надання адвокатських (правових) послуг від 06 березня 2013 року» (а.с.46).

Факт виконаних робіт за надання адвокатських послуг підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських (правових) послуг від 13 березня 2013 року (а.с.43).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3280 на ім'я Бонтлаба Василя Васильовича та посвідчення адвоката (а.с.45).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13 лютого 2002 року №01-8/155).

Враховуючи те, що сам адвокат приймав участь лише у трьох судових засіданнях 14 травня 2013 року, 30 травня 2013 року та 08 липня 2013 року, тому оплата його послуг в розмірі 20000,00 грн. є неспіврозмірною. У контексті зазначених обставин судова колегія вважає, що відшкодування судових витрат, сплачених позивачем за отримання послуг адвоката, підлягає стягненню в розмірі 5000 грн.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім.О.Ф. Засядька» про стягнення заборгованості в розмірі 6070178,49 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 3212897,44 грн., 30 % річних в розмірі 1445193,24 грн., інфляційні витрати в розмірі 38711,06 грн., пеня в розмірі 730797,26 грн., штраф в розмірі 642579,49 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім.О.Ф. Засядька» (83054, м.Донецьк, пр-т Засядька, розрахунковий рахунок в матеріалах справи відсутній, код ЄДРПОУ 00174846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» (03038, м.Київ, вул. Ямська, 28-А, п/р 26004010307331 в Міжнародний Інвестиційний банк в м.Київ, МФО 380582) суму основного боргу в розмірі 3212897 (три мільйони двісті дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн., 44 коп., інфляційні витрати в розмірі 38711 (тридцять вісім тисяч сімсот одинадцять) грн., 06 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім.О.Ф. Засядька» (83054, м.Донецьк, пр-т Засядька, розрахунковий рахунок в матеріалах справи відсутній, код ЄДРПОУ 00174846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» (03038, м.Київ, вул. Ямська, 28-А, п/р 26004010307331 в Міжнародний Інвестиційний банк в м.Київ, МФО 380582) витрати по сплаті судового збору у розмірі 36864 (тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн., 76 коп. та витрати по сплаті за послуги адвоката в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.

У судовому засіданні 01 серпня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 02 серпня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя О.О. Кучерява

Суддя О.В. Говорун

Суддя А.М. Осадча