Рішення № 32838111, 31.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.2013р. Справа № 905/4339/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь», м. Донецьк

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення заборгованості за договором оренди №423 у розмірі 67401,15 гривень, пені у розмірі 5322,57 гривень, 3% річних у розмірі 1267,76 гривень

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_1

Публічне акціонерне товариство «Торговельний центр «Білий лебідь» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 67401,15 гривень, пені у розмірі 5322,57 гривень, 3% річних у розмірі 1267,76 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати, передбачених договором оренди №423 від 25.11.2011р. за період з січня 2012р. по травень 2013р. включно в повному обсязі.

Відповідачем були надані письмові пояснення, в яких просив позовні вимоги задовольнити лише в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 67401,15 гривень.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, вкладені у позовній заяві.

Відповідач в судових засіданнях визнав суму основної заборгованості та просив не задовольняти позовні вимоги в частині нарахування штрафних санкцій у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ

25.11.2011р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди №423, за умовами п.1.1. якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування об'єкт оренди: нежитлове приміщення загальною площею 40,0 кв.м. ( в тому числі 2,0 кв.м. - площа під розміщення манекенів) на АДРЕСА_2.

Передача об'єкту оренду здійснюється уповноваженими представниками сторін по акту приймання-передачі (п. 2.2. договору).

Факт передачі об'єкта оренди орендарю підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 01.01.2012р.

Відповідно до п.3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату. Розмір орендної плати визначається із рахунку вартості одного кв.м.: площа за 1 кв.м. - 420,00 гривень, що складатиме за 38,0 кв.м. 15960,00 гривень; площа під розміщення манекенів за 1 кв.м. 120,00 гривень, що складатиме за 2,0 кв.м. 240,00 гривень. Разом 16200,00 гривень, в т.ч. ПДВ 2700,00 гривень в місяць. Вартість комунальних послуг, окрім електропостачання, входить до розміру орендної плати. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість використаної електроенергії (відповідно показникам лічильника за тарифами, встановленими у м.Донецьку для нежитлових приміщень юридичних осіб) на підставі рахунків, які виставляються орендодавцем. У випадку відсутності лічильника або його несправності, відшкодування вартості спожитої електроенергії розраховується орендодавцем та сплачується орендарем з розрахункової потужності електрообладнання.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що нарахування орендної плати починається з дати фактичної передачі об'єкта оренди за актом приймання-передачі основних засобів. Орендна плата сплачується за кожний місяць, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі до дати підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди орендодавцю, включаючи обидві ці дати.

Згідно із п. 3.4 договору, у зв'язку із зміною тарифів на комунальні послуги, збільшенням витрат на утримання, експлуатацію та обслуговування об'єкта оренди, збільшенням розміру плати за землю, у зв'язку з виданням актів органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які можуть вплинути на розмір орендної плати, введенням нових або збільшенням існуючих ставок податків, за іншими об'єктивними обставинами, з зв'язку з чим збільшуються витрати орендодавця, розмір орендної плати може бути змінений, про що орендодавець письмово повідомляє орендаря за 20 днів. Зміна розміру орендної плати оформлюється шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Відповідно до п. 3.5 договору орендар сплачує оренду плату на умовах передоплати у строк з 1-го по 5-те число поточного (оплачуваного) місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця або іншим способом відповідно до діючого законодавства України.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що орендар сплачує вартість спожитої електроенергії в строк до 5-го числа місяця, наступним на звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Оплата за перший місяць оренди здійснюється орендарем протягом 5 днів з моменту передачі об'єкта оренди за актом приймання-передачі (п.3.7 договору).

Згідно із п. 3.8 договору, орендар зобов'язаний в строк до 05.12.2011р. оплатити орендодавцю гарантійний платіж в розмірі суми орендної плати за один місяць, який є передоплатою за останній місяць оренди. Гарантійний платіж утримується орендодавцем протягом всього строку дії договору як забезпечення виконання орендарем зобов'язань з повної оплати орендної плати в сумі, визначеній п. 3.1 договору.

Строк дії договору, встановлений у п. 8.2 договору, - з 01.12.2011р. по 30.11.2012р.

Додатковою угодою від 28.12.2011р. сторони доповнили договір п. 3.15 наступного змісту: «сторони домовились, що додатково до платежів, передбачених п.3.1 договору, орендар приймає участь у оплаті витрат орендодавця на організацію рекламних кампаній та інших заходів, спрямованих на залучення відвідувачів торгівельного центру ( далі - маркетинговий платіж). Орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю маркетинговий платіж одноразово в сумі 250,00 гривень в т.ч. ПДВ 41,67 гривень на підставі рахунку, виставленого орендодавцем. Оплата маркетингову платежу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Додатковою угодою від 22.11.2012р. сторони внесли зміни до договору, а саме:

- до п. 3.1, виклавши його останній абзац в наступній редакції: «вартість комунальних послуг, окрім електропостачання, входить до розміру орендної плати. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість спожитої електроенергії відповідно показникам лічильника (за тарифами встановленими у м.Донецьк для нежилих приміщень юридичних осіб), а також електроенергії, використовуваної системою кондиціювання/ вентиляції, пропорційно площі, займаної орендарем (без врахування площі, яка орендується під розміщення манекенів), на підставі рахунків, виставлених орендодавцем. У випадку відсутності лічильника або його несправності відшкодування вартості спожитої електроенергії розраховується орендодавцем та оплачується орендатором з розрахункової потужності електрообладнання»;

- до п.3.5, виклавши його в наступній редакції: «орендар сплачує оренду плату на умовах передоплати у строк з 1-го по 10-те число поточного (оплачуваного) місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця або іншим способом відповідно до діючого законодавства України»;

- до п. 3.6, виклавши його в наступній редакції: «орендар сплачує вартість спожитої електроенергії в строк до 10-го числа місяця, наступним на звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця»;

- до п. 3.15, виклавши його в наступній редакції: «орендар щорічно приймає участь у оплаті витрат орендодавця на організацію рекламних кампаній та інших заходів, спрямованих на залучення відвідувачів торгівельного центру ( далі - маркетинговий платіж). Орендар щорічно зобов'язаний сплатити орендодавцю маркетинговий платіж одноразово в сумі 250,00 гривень в т.ч. ПДВ 41,67 гривень на підставі рахунку, виставленого орендодавцем. Оплата маркетингову платежу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку»;

- до п.8.2, виклавши його в наступній редакції: «строк дії договору - з 01.12.2011р. по 30.11.2013р.».

Додатковою угодою від 31.01.2013р. сторони внесли зміни до п.3.1 договору, визначивши, що за користування об'єктом оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату. Розмір орендної плати визначається із рахунку вартості одного кв.м.: площа за 1 кв.м. - 420,00 гривень, що складатиме за 38,0 кв.м. 15960,00 гривень; площа за 1 кв.м. з 01.02.2013р. по 31.03.2013р. - 370,00 гривень, що складатиме за 38,0 кв.м. 14060,00 гривень, в т. ч. ПДВ 2343,33 гривень на місяць; площа під розміщення манекенів за 1 кв.м. 120,00 гривень, що складатиме за 2,0 кв.м. 240,00 гривень. Разом 16200,00 гривень, в т.ч. ПДВ 2700,00 гривень в місяць. Разом з 01.02.2013р. по 31.03.2013р. 14300,00 гривень, в т.ч. ПДВ 2383,33,00 гривень в місяць.

Додатковою угодою від 22.04.2013р. сторони внесли зміни до п.3.1 договору, встановивши, що за користування об'єктом оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату. Розмір орендної плати визначається із рахунку вартості одного кв.м.: за період з 01.05.2013р. по 31.07.2013р. (включно): за 1 кв.м. площі - 378,00 гривень, що складатиме за 38,0 кв.м. 14364,00 гривень; за 1 кв.м. площі під розміщення манекенів 120,00 гривень, що складатиме за 2,0 кв.м. 240,00 гривень.

29.01.2013р. позивач звернувся до відповідача із претензією №28 про необхідність сплати заборгованості у розмірі 53719,61 гривень.

Позивач звертався до відповідача з листом від 20.02.2013р. №64, у якому зазначив, що, у зв'язку із постійним порушення строку оплати, з 01.03.2013р. буде припинений доступ покупців на орендовану площу.

Листом від 31.05.2013р. №226 позивач повідомив відповідача, що йому нарахована пеня за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 5999,93 гривень.

Повідомленням №179 від 11.04.2013р. позивач повідомив відповідача, що у разі несплати заборгованості до 20.04.2013р. позивач буде змушений достроково розірвати спірний договір в односторонньому порядку з 20.05.2013р. у зв'язку з затримкою сплати орендної плати на строк більш, ніж 2 банківських дні (п. 7.1.2 договору), та просити звільнити площу, що орендується, в строки та на умовах, передбачених п. 4.3.16 договору. Повідомлення складено відповідно до п. 7.1.2 договору та є повідомленням про розірвання договору за 30 днів до дати дострокового розірвання договору.

На повідомленні №179 від 11.04.2013р. стоїть підпис відповідача про те, що він ознайомлений з цим повідомленням.

В заявах від 16.10.2012р., 14.11.2012р.,13.12.2012р. відповідач просив позивача не нараховувати штрафні санкції та зобов'язувався погасити заборгованість за спірним договором.

В матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний станом на 22.07.2013р., відповідно до якого заборгованість відповідача за період з січня 2012р. по травень 2013р. включно складає 82697,40 гривень, з яких 79067,21 гривень - за оренду, 890,35 гривень - відшкодування витрат з електроенергії на кондиціонування, 1360,84 гривень - відшкодування витрат з електроенергії, 1379,00 - штрафні санкції. Сума гарантійного платежу - 16200,00 гривень.

За таких обставин, через неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за спірним договором за період з січня 2012р. по травень 2013р. включно позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з суму основного боргу у розмірі 67401,15 гривень, пеню у розмірі 5322,57 гривень та 3% річних у розмірі 1267,76 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору оренди №423 від 25.11.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором №423 від 25.11.2011р, його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між сторонам договір №423 від 25.11.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання грошових зобов'язань за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, відповідачем грошові зобов'язання за спірним договором були виконані не в повному обсязі, жодних доказів на спростування зазначених обставин, всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано.

Як вже зазначалось, 11.04.2013р. позивачем було повідомлено відповідача про дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку з 20.05.2013р. у зв'язку з порушенням умов договору на підставі п. 7.1.2 договору.

Пунктом 7.1.2 договору встановлено, що договір може бути достроково розірваний, зокрема, за ініціативою орендодавця у випадку затримки орендарем орендної плати на строк більш ніж 2 банківських дні. Договір вважається розірваним у випадку направлення орендарю письмового повідомлення орендодавцем про розірвання договору з відповідної дати. Таке повідомлення орендодавець повинен направити орендарю не пізніше, ніж на 30 днів до дати дострокового розірвання договору оренди.

За змістом ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положеннями ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір є розірваним з дати, зазначеній у цьому повідомленні, а саме з 20.05.2013р.

Відповідно до п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Отже, оскільки п. 3.2 договору передбачено, що орендна плата сплачується за кожний місяць, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі до дати підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди орендодавцю, включаючи обидві ці дати, суд приходить до висновку про правомірність нарахування орендної плати після розірвання договору та про задоволення позовних вимог в повному обсязі стосовно основної суми заборгованості у розмірі 67401,15 гривень.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5322,57 гривень та 3% річних у розмірі 1267,76 гривень.

Надаючи належну юридичну оцінку доводам позивача в цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 договору (в редакції додаткової угоди від 22.12.2012р.) передбачено, що за несвоєчасну оплату орендної плати, спожитої енергії та гарантійного платежу, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний виплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення відповідного платежу. Зобов'язання орендаря зі сплати пені виникають з моменту отримання письмової вимоги орендодавця. Пеня стягується за весь період прострочення.

Перевіривши відповідність наданих позивачем розрахунків, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення пені та 3% річних, а саме:

- пені у розмірі 5303,39 гривень;

- 3% річних у розмірі 1263,19 гривень.

Різниця у розрахунку утворилася за рахунок невірного визначення розміру заборгованості та періоду нарахування (кількості днів, за які може бути нарахована пеня та 3% річних).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000,00 гривень.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на вищезазначену норму, суд вважає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 підтверджуються договором №8/ЛЧ/2013 про надання правових послуг від 30.05.2013р., відповідно до п.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги у підготовці позовної заяви до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в господарський суд Донецької області та підтримання вимог в суді в якості представника з усіма правами сторони, третьої особи, в тому числі подання позовних заяв, скарг, апеляційних та касаційних скарг.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується платіжним дорученням №866 від 13.06.2013р. на суму 4000,00 гривень, призначенням платежу за яким є нагорода (гонорар) згідно договору №8/ЛЧ/2013 від 30.05.2013р.

Одночасно, для того, щоб витрати сторони на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України «Про адвокатуру», адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 29.07.2005р. на ім`я ОСОБА_2.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Частиною 3 договору про надання правових послуг встановлено, що клієнт сплачує адвокату нагороду (гонорар) у сумі 4000,00 гривень.

Водночас, положеннями п. 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_2 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №905/4339/13, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 4000,00 гривень неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі №905/4339/13, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 2000,00 гривень.

Інші судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 77, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь» (83082, м. Донецьк, вул. Артема, 143, код 01558690) заборгованість у розмірі 67401,15 гривень, пеню у розмірі 5303,39 гривень, 3% річних у розмірі 1263,19 гривень, судовий збір у розмірі 1719,95 гривень.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь» (83082, м. Донецьк, вул. Артема, 143, код 01558690) витрати за послуги адвоката в розмірі 2000,00 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 31.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 05.08.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник