Постанова № 32837623, 15.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р. Справа № 804/5373/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріМединській А.О. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Дубова В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати: - податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0001831720 від 27.03.2013 року з донарахування податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 93347, 50 грн., з них за основним платежем 74678 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18669,50 грн; - податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0001841720 від 27.03.2013 року з нарахування адмінштрафів та інших санкцій на суму 510,00 грн., з них за основним платежем 0 грн., за штрафними (фінансовимим) санкціями (штрафами) 510,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що за наслідками проведеної відповідачем планової виїзної перевірки з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_5 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року було складено акт № 701/17.2-21/НОМЕР_1 від 07.03.2013 р., на підставі якого винесені оскаржувані рішення.

Не погоджуючись з актом перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями позивач вважає їх протиправними та такими що підлягають скасуванню, оскільки на думку позивача перевіряючими зроблено хибні висновки щодо непідтвердження сум податкового кредиту податковими накладними лише на підставі невірно вказаних у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість реквізитів контрагента, від якого було отримано податкову накладну; - донараховання штрафних санкцій за включені до податкового кредиту у листопаді 2012 року суми податкового кредиту 20621 грн. у зв'язку із придбанням у ПП "Валдіс" та ТОВ "ВКО Дельта Агро" насіння на суму 123726, 68 грн. відбулося без урахування положень п.198.3 ст.198 ПКУ, а саме актом перевірки не встановлено, що під час придбання зазначеного насіння позивач не мав за мету використовувати його в оподатковуваних операціях, на час придбання та відображення у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року податкового кредиту за операціями з придбання зазначених товарів не міг знати, що ці товари буде викрадено. Крім того, на думку позивача, згідно до п.198.5 ст.198 ПКУ у разі, якщо товар не використано у господарській діяльності платника податку, платник податку зобов'язаний визначити за ним податкові зобов'язання на дату фактичного використання таких товарів в операціях, які не є господарською діяльністю. Зазначене насіння призначалося для використання у господарській діяльності - для вирощування з метою продажу врожаю. Проте, перебуваючи на зберіганні воно було викрадене і тому до моменту припинення кримінального провадження і пошуку викраденого насіння у ФОП ОСОБА_5 не має зобов'язань з донарахування податкових зобов'язань з ПДВ, а право на податковий кредит, пов'язаний з придбанням цього насіння , згідно ПКУ у листопаді 2012 року не втрачено. Позивач зазначає, що незважаючи на надання всіх документів, підтверджуючих факт поставки, перевезення товару, а також належним чином оформлених податкових накладних перевіряючими безпідставно зроблено висновки про відсутність у позивача права на використання податкового кредиту за фінансово - господарськими операціями з контрагентами ТОВ «СТАРТ-Д», ТОВ «ФЕРРІТ Д», ПП «АТМ».

Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що у позивача відсутні правові підстави для задоволення позову та зазначає, що відповідно до п.7 Наказу Державної податкової адміністрації №1002 від 24.12.2010 року, зареєстрованого в Мінюсті України 29 грудня 2012 року за №1402/18697 затверджено форму реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення, реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Так підприємством у відповідності до наданого реєстру в електронному вигляді за вересень 2011 року податковий кредит сформовано на підставі 12 податкових накладних, у тому числі по ПН №548 від 21.04.2011 року ПП «Мінераліз» з сумою ПДВ 1234 грн, яка на момент перевірки була відсутня. У реєстрі записи щодо податкових накладних від контрагента - постачальника ПАТ «Дніпроазот» взагалі відсутні. Таким чином під час перевірки правильно встановлено факт завищення податкового кредиту на 1234 грн. у результаті не підтвердження суми ПДВ податковою накладною. На момент проведення перевірки насіння овочів у кількості 372 упаковки на загальну суму 123726, 68 грн. рахується у залишках у підприємця, але в наявності відсутнє. Тобто, позивачем не доведена мета подальшого використовування придбаного насіння в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Таким чином податковий кредит завищено на 20621 грн. За результатами отриманих актів перевірок ТОВ «Старт - Д», ТОВ «Ферріт Д», та ПП «АТМ» встановлено відсутність поставок товарів (послуг) від постачальників до контрагентів - покупців. Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій у ФОП ОСОБА_7 відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів у зазначених осіб в розумінні ст.22, 185, 187 ПК України та здійснені без мети настання реальних наслідків, тому вважає що рішення по застосуванню фінансових санкцій за виявлені під час перевірки порушення винесені правомірно.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених ним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на доводи викладені в запереченнях.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

В судовому засіданні було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фізична особа - підприємець ОСОБА_5 у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради 19.06.2002 року отримав свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису -2 224 017 0000 017253.

На податковому обліку в ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська перебуває з 19.06.2002 року за №2204623.

Місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності - м. Дніпропетровськ, вул. Новошкільна, буд.58 - ж.

Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності як платника ПДВ за №100222328 від 13.04.2002 року видане ДПІ у Красногвардійському районі. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1.

Судом встановлено, що з 08.02.2013р. по 21.02.2013р. (Наказом ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська №186 від 21.02.2013р. термін перевірки продовжувався на 5 робочих днів), відповідно до направлення №186 від 08.02.2013 року виданого ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання заступником начальника відділу податкового контролю фізичних осіб ОСОБА_8 була проведена документальна планова перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_5 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 701/17.2-21/НОМЕР_1 від 07.03.2013р.

Згідно висновків вказаного Акту перевірки №701/17.2-21/НОМЕР_1 від 07.03.2013р., перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_5: 1.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 74678 грн. у тому числі за вересень 2011 року - 1234грн., за березень 2012 року - 34000грн., за квітень 2012 року - 18823грн., за листопад 2012 року - 20621грн.; 2.абз.5 п.6 ст.128 ГК України, п.177.10 ст.177 ПК України в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат; 3.п.44.1, 44.3, ст.44 ПК України в частині наданні видаткових накладних та товаротранспортних накладних не у повному обсязі; 4.ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями зазначеними в п.1.14 акта перевірки.

Відповідно до п.2.5.2 вказаного Акту перевірки, за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року суб'єктом підприємницької діяльності задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 546074 грн. Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року встановлено завищення кредиту на 74678 грн., у тому числі : вересень 2011 року - 1234 грн., за березень 2012 року - 34000 грн.; за квітень 2012 року - 18823 грн., листопад 2012 року - 20621 грн. При заповненні податкових декларацій платником до складу податкового кредиту враховані суми ПДВ, у тому числі по ПН №548 від 21.04.2011 року ПП «Мінераліз» з сумою ПДВ 1234 грн.

Відповідно до умов договору зберігання від 10.12.2012р., укладеного з ОСОБА_9 та акту прийому-передачі від 10.12.2012р. ФОП ОСОБА_5 було передано на зберігання насіння овочів у кількості 372 упаковки на загальну суму 123726,68грн. На момент проведення перевірки вказане насіння рахується у залишках, але в наявності відсутнє. Згідно наданого Витягу з кримінального провадження №12013040440000318 майно, що відповідно до договору від 10.12.2012р. знаходилося на зберіганні викрадено, відкрито провадження.

Згідно вказаного Акту перевірки №701/17.2-21/НОМЕР_1 від 07.03.2013р., за результатами отриманих актів перевірок ТОВ «Старт-Д» (32694059), ТОВ «Ферріт Д» (36441206) та ПП «АТМ» (24606641) встановлено відсутність поставок товарів (послуг) від постачальників до контрагентів-покупців.

Не погоджуючись із актом перевірки №701/17221/НОМЕР_1 від 07.03.2013 року позивач звернувся із запереченням до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України, за результатами розгляду якого надано відповідь Лист №5061/10/172-31 від 22.03.2013р. про розгляд заперечень, відповідно до якого висновок по акту перевірки про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_5 за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. залишено без змін.

На підставі акту перевірки №701/17221/НОМЕР_1 від 07.03.2013 року ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0001831720 від 27.03.2013 року з донарахування податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 93347, 50 грн., з них за основним платежем 74678 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18669,50 грн., та податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0001841720 від 27.03.2013 року з нарахування адмінштрафів та інших санкцій на суму 510,00 грн.

Згідно Договору купівлі-продажу №3 від 03.01.2012р. укладеного між ТОВ «Старт-Д» (Продавець) та ФОП ОСОБА_5 (покупець) предметом якого є: продавець приймає на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю товар згідно накладних, виставлених на кожний вид товару. Ціна та кількість товару зазначається в рахунках, висунутих постачальником на кожну партію товару.

Відповідно до Договору купівлі-продажу №78 від 03.09.2012р. укладеного між ПП «АТМ» (Продавець) та ФОП ОСОБА_5 (Покупець) предметом якого є: продавець приймає на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю товар згідно накладних, виставлених на кожний вид товару. Ціна та кількість товару зазначається в рахунках, висунутих постачальником на кожну партію товару.

Згідно Договору купівлі-продажу №46 від 02.04.2012р. укладеного між ТОВ «Феррит-Д» (Продавець) та ФОП ОСОБА_5 (покупець) предметом якого є: продавець приймає на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю товар згідно накладних, виставлених на кожний вид товару. Ціна та кількість товару зазначається в рахунках, висунутих постачальником на кожну партію товару.

Також судом досліджені надані сторонами докази: Видаткова накладна №АЗ-0000286 від 21.04.2011р.; Податкова накладна №548 від 21.04.2011р.; Видаткові накладні №№907, 908, 909, 910, 911; Податкові накладні №№444, 445, 446, 447, 448; Платіжні доручення №63 від 06.03.2012р. та №64 від 12.03.2012р.; Видаткові накладні №№2364, 2365, 2366; Податкові накладні №№751, 752, 753; Реєстр податкових накладних; Товарно-транспортні накладні серій с-4723, с-4724, С 1/3, С-130, С-131 у кількості 13шт.; Видаткові накладні №4723 від 19.10.2012р., №4724 від 22.10.2012р.; Податкові накладні №№744, 743, 310, 309, 24, 23, 22, 21, 25.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п.2 ст.9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: «назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Згідно п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України (надалі -ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим кодексом України.

Згідно п.п.20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацем першим цього пункту.

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Ст.78 Податкового кодексу України регламентує порядок проведення документальних позапланових перевірок п.78.1 якої передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п.78.1.1 за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; п.п.78.4 про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Аналогічні норми містить п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України яким передбачено, що документальна позапланова перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п.185.1 ст.185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Місцем постачання товарів, відповідно до п.186.1 ст.186 ПКУ є: "а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені".

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до ст.187 ПКУ, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п.198.1 ст.198 ПКУ: "Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П.198.2 вказаної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно п.198.3 вказаної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної."

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (ст.200.1 ПКУ).

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (200.6 ПКУ).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У разі, коли сторони не визначають у договорі поставки (угода поставки електродвигунів у ході перевірки надана не була) порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.65 МП-6 і від 25.04.66 №П-7 (далі - Інструкція П-6, П-7) (такі постанови чинні і використовуються по теперішній час на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року).

Відповідно до ст.2 Інструкції П-6 при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання одержувачем, відправник (постачальник) зобов'язаний: а) дотримуватися встановлених правил пакування і завантаження продукції. Маркування опломбування окремих місць; б) чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і ін.), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичні якості та комплектності її.

Згідно п.5 Інструкції П-6 про приймання товарів як передбачено правилами, що діють на транспорт (перевезення), одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складенні акта - при доставці вантажу автомобільним транспортом).

Відповідно до п.12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться відповідне транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і ін.) відправника).

Згідно п.22 Інструкції П-7 для приймання продукції виділяються особи, компетентні (по роду роботи, освіти, по досвіду трудової діяльності) по питанню визначення якості і комплектності продукції, що підлягає прийманню.

Відповідно до Спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерств і статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 №488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності. А саме: «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф.№2; «Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні», ф.№1 міжнародна; «Товарно-транспортна накладна», ф.1-ТН; «Талон замовника» ф.№1-Т3.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 від 29.12.95 №488/346 Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля (далі - Наказ №488), товаро¬транспортна накладна типової форми №1-ТН - є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України. А також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

При доставці товару автомобілем, обов'язковим документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Відповідно п.2 Наказу №488 застосування товарно-транспортної накладної Форми №1-ТН є обов'язковою для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Вантажовідправник зобов'язаний передати водію разом з товарно-транспортною накладною посвідчення про якість або сертифікат. Відомості про ці документи обов'язково зазначаються у товарно-транспортній накладній. У посвідченні про якість, у сертифікаті або іншому документі повинні міститись відомості про продукцію, допустимий термін його доставки.

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа,, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд критично оцінює надані позивачем до матеріалів справи в якості доказів видаткові накладні (ТОВ «Старт-Д» №.97 від 05.03.2012р., № 908 від 12.03.2012р., № 909 від 15.03.2012р., № 910 від 20.03.2012р., № 911 від 26.03.2012р., ТОВ «Ферріт-Д» № 2365 від 09.04.2012р., № 2366 від 18.04.2012р.) з огляду на те, що вказані документи мають істотні недоліки форми та не відповідають вимогам, встановлених законодавством для визнання їх первинними, оскільки не містять ПІБ осіб, які підписали документи, що унеможливлює ідентифікацію особи яка відвантажила товар плівку крапельну.

Крім того, як вбачається згідно вищевказаних видаткових документів, адреса постачальника ТОВ «Ферріт-Д» зазначена Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, ж/м Тополь 2 буд.33 кв.25, найменування товару плівка крапельна (гнучкий армований ПВХ шланг), що співпадає з адресою відвантаження вказаного товару, проте обґрунтованих пояснень з приводу можливості зберігання та відвантаження плівки крапельної що є предметом договору у вказані кількості, саме в квартирі багатоквартирного будинку, за умови відсутності складських приміщень як у постачальника так і отримувача товару, позивачем як на час перевірки так і під час розгляду справи в суді, не надано. Фотокопією наданою позивачем, плівка крапельна (а.с.127) вказані обставини підтверджені.

Щодо товарно-транспортних накладної С-4723, постачальник ПП «АТМ», то суд зазначає, що як встановлено, згідно дослідженого документа пункт навантаження м.Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, пункт розвантаження с.Новомиколаївка Дніпропетровський район, відсутність чіткого зазначення адреси унеможливлює віднесення вказаного документа до належного доказу реальності здійснення господарських операцій та вимог ст.70 КАС України щодо належності доказів.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивачем у відповідності до наданого реєстру податкових накладних в електронному вигляді за вересень 2011р., копія якого наявна в матеріалах справи, податковий кредит сформовано на підставі 12 податкових накладних, у т.ч. по ПН №548 від 21.04.2011р. ПП «Мінераліз» з сумою ПДВ - 1234грн., яка на момент перевірки була відсутня, при цьому у реєстрі записи щодо податкових накладних від контрагента постачальника ПАТ «Дніпроазот» відсутні, у зв'язку з чим, під час перевірки на підставі наданих податкових накладних, даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкової декларації з ПДВ та додатка №5 до неї правомірно встановлено факт завищення податкового кредиту на 1234грн., у результаті не підтвердження суми ПДВ податковою накладною.

Судом також враховано, що відповідно до умов договору зберігання від 10.12.2012р., укладеного з ОСОБА_9 та акту прийому-передачі від 10.12.2012р. ФОП ОСОБА_5 було передано на зберігання насіння овочів у кількості 372 упаковки на загальну суму 123726,68грн. При цьому, на момент проведення перевірки вказане насіння рахується у залишках підприємця, але в наявності відсутнє, таким чином, суд вважає, що позивачем не доведена мета подальшого використання придбаного насіння в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, чим завищено податковий кредит на 20621грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме Акту перевірки №701/17.2-21/НОМЕР_1 від 07.03.2013р., за результатами отриманих актів перевірок ТОВ «Старт-Д» (32694059), ТОВ «Ферріт Д» (36441206) та ПП «АТМ» (24606641) встановлено відсутність поставок товарів (послуг) від постачальників до контрагентів-покупців, таким чином, у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій у позивача відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів у вказаних підприємствах в розумінні ст.22, ст.185, ст.187 Податкового кодексу України та здійснені без мети настання реальних наслідків.

Так, відповідно до вказаного Акту перевірки, до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська листом №2502/7/22-421 від 15.01.13р. від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська надійшов акт №7203/224/32694059 від 21.12.2012р. невиїзної документальної перевірки ТОВ «Старт-Д», згідно яким, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Покупцями з якими встановлено нереальність здійснених операцій є ФОП ОСОБА_5, яким за березень 2012 року надано податкову декларацію з ПДВ, згідно якої задекларовано податкового кредиту на суму 70967грн.

Відповідно до вказаного Акту перевірки, до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська надійшов акт №7210/224/36441206 від 21.12.2012р. невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ферріт Д», згідно якого, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, як було встановлено, транспортування товару проводилось ФОП ОСОБА_5 власним транспортом ЗИЛ 374-98 АА - товарно-транспортна накладна №С-1/3 від 02.04.2012р., №С-1/3 від 09.04.12р., №С-1/3 від 18.04.12р., пункт навантаження м.Дніпропетровськ, ж/м Тополя 2, 33/25, пункт розвантаження с.Новомиколаївка, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно вказаного Акту перевірки, до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська надійшов акт №7198/22-4/24606641 від 21.12.2012р. невиїзної документальної перевірки ПП «АТМ», згідно якого, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, відповідно до наданих документів транспортування товару проводилось ФОП ОСОБА_5 власним транспортом ЗИЛ 374-98 АА - товарно-транспортна накладна №С-4724 від 22.10.2012р., №С-4723 від 19.10.12р., пункт навантаження м.Дніпропетровськ, пункт розвантаження с.Новомиколаївка.

Крім того за даними технічної характеристики автомобіля ЗИЛ 374-98 АА дозволена маса вантажу що перевозиться складає 2,7 тони, але в той же час за даними ТТН підприємцем було перевезено 41,7 тон капусти одночасно, копії яких наявні в матеріалах справи, тобто дозволена маса вантажу, що перевозиться в 15 разів менше перевезеного обсягу.

На момент розгляду справи, додаткових пояснень, документів, що спростовують вищевказані факти та доводять реальність вказаних господарських операцій позивачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій у ФОП ОСОБА_5 відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів у ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ферріт Д» та ПП «АТМ» в розумінні ст.ст.22, 185, 187 Податкового кодексу України та здійснені без мети настання реальних наслідків. Крім цього, у ФОП ОСОБА_5 відсутні необхідні умови для реального здійснення господарських операцій з вказаними підприємствами, а саме відсутність найманих осіб залучених до здійснюваної діяльності, складських приміщень для зберігання овочів, та плівки крапельної .

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою і для формування податкового обліку платника податків.

З правового аналізу зазначених законодавчих норм випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача, викладених ним в акті №497/22-109/31540744 від 16.05.2012р.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні податкових повідомлень-рішень №0001831720 від 27.03.2013 року та №0001841720 від 27.03.2013 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень та застосування штрафних (фінансових) санкцій, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 20.05.2013р.

Суддя Н.В. Турлакова