Рішення № 32837590, 05.08.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8597/13-ц

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Волкової С.Я.,

при секретарі - Поклад А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 22.04.2013 р. звернулася до суду із вимогами про визнання на підставі ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України недійсним договору купівлі-продажу кв.АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 25.03.2008 р. за реєстровим №2341 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, посилаючись на те, що перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі та не давала чоловіку згоди на укладення такого договору, на використання спільних коштів подружжя в сумі 2 350 000,00 грн., зазначена угода суперечить ст.ст.64,65 СК України; просить також стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 1 175 000,00 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, її представник ОСОБА_6 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судове засіданні відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час і місце судового розгляду оповіщений у встановленому порядку, у письмових запереченнях просив відмовити ОСОБА_7 у позові, посилаючись на те, що 25.03.2003 р. між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу кв.АДРЕСА_1, за яку сплатив особисті кошти. Договір було укладено з дотриманням усіх вимог чинного законодавства, а саме: при укладенні договору до уваги було прийнято шлюбний контракт, який було укладено між ним та позивачкою 21.11.2003 р., порядок набуття права власності на майно між ним та позивачкою було врегульовано ще до моменту укладення шлюбу.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, про час і місце судового розгляду оповіщений у встановленому порядку.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_4 не з'явилася, про час і місце судового розгляду оповіщена у встановленому порядку.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Встановлено, що 25.02.2003 р. між ОСОБА_3, який також діяв від імені ОСОБА_4, (продавці) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу кв.АДРЕСА_1, за яку покупець сплатив 2 375 000,00 грн.; договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №2341.

Надані суду документи свідчать про те, що сторони з 22.11.2003 р. перебували у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області; рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3.06.2008 р. шлюб між ними розірвано.

Відповідно до ч.1 ст.27-1 КпШС України (в редакції Закону 1969 р.), який діяв на момент укладення шлюбу між сторонами, особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укласти угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя.

Встановлено, що 21.11.2003 р. між відповідачем (чоловік) та позивачкою (дружина), які були попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угод і які, розуміючи значення своїх дій, маючи намір зареєструвати шлюб та врегулювати майнові відносини між подружжям, уклали шлюбний договір (контракт), договір посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №375; договір набув чинності з моменту реєстрації шлюбу та його дія припинилася із розірванням шлюбу; шлюбний договір (контракт) не визнаний недійсним, є чинним.

Пунктами 1.5, 1.6 шлюбного договору (контракту) сторони визначили, що майно, набуте одним із подружжям (крім успадкованого та подарованого) є його особистою приватною власністю. Інший із подружжя не має права розпоряджатися цим майном, а також вчиняти будь-які дії щодо даного майна без дозволу (згоди) власника майна. Майно, яке підлягає обов'язковій державній реєстрації, хоч і придбане у шлюбі, є особистою приватною власністю (роздільним майном) того із подружжя, за ким воно зареєстроване. При таких обставинах суд вбачає, що до реєстрації шлюбу сторони уклали між собою шлюбний договір, який визначив порядок набуття подружжям права власності на майно, придбане подружжям під час перебування у шлюбі, та не поширення на нього положень ст.22 КпШС України (ст.60 СК України).

Згідно ч.2 п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" якщо шлюбним договором змінено передбачений законом режим спільної сумісної власності, то при розгляді спору про поділ майна подружжя суду необхідно виходити з умов такого договору.

Суд, враховуючи викладене, вважає, що спірна квартира придбана відповідачем у відповідності до вимог закону, тому знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. Посилання позивачки в позовній заяві, в судовому засіданні на порушення вимог ст.65 СК України при укладенні спірного договору є безпідставними, оскільки відповідач, укладаючи договір купівлі-продажу, не розпоряджався майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя; її твердження, що квартира придбана за спільні кошти подружжя, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, ані позивачкою, ані її представником не надано будь-яких доказів на підтвердження набуття цього майна за спільні кошти подружжя.

Встановлено, що в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області протягом вересня 2011 р.-вересня 2012 р. знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації вартості майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно. Позивачка ОСОБА_1 пред'явила в суді позов про поділ спільного майна подружжя та стягнення з ОСОБА_2, у тому числі, грошової компенсації вартості кв.АДРЕСА_1, придбаної останнім на договором купівлі-продажу від 25.03.2008 р.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.06.2012 р., яке набрало чинності, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації вартості майна відмовлено. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що, у тому числі, кв.АДРЕСА_1 була придбана і зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 під час шлюбу з ОСОБА_1, що шлюбним контрактом, укладеним між сторонами, змінено передбачений законом режим спільної сумісної власності, відтак, відповідно до пп.1.5, 1.6 контракту зазначене майно є особистою приватною власністю (роздільним майном) ОСОБА_2, не є спільним майном подружжя і не підлягає поділу.

Крім того встановлено, що в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області протягом серпня 2009 р.-лютого 2010 р. знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, до ОСОБА_2 про визнання недійсними окремих пунктів шлюбного договору (контракту), в провадженні Печерського районного суду м. Києва протягом лютого 2012 р.-листопада 2012 р. знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного контракту від 21.11.2003 р. недійсним повністю.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 5.02.2010 р. в задоволенні позову ОСОБА_1, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, до ОСОБА_2 про визнання недійсними окремих пунктів шлюбного договору (контракту) відмовлено; рішенням Печерського районного суду м. Києва від 6.04.2012 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного контракту від 21.11.2003 р. недійсним повністю відмовлено й у рішенні Апеляційного суду Волинської області від 5.02.2010 р. зазначено, що сторони припинили шлюбні відносини на початку 2008 р., спірний же договір було укладено ОСОБА_2 25.03.2008 р., тобто після припинення шлюбних відносин із ОСОБА_1

На підставі ст.ст.64,65 СК України, керуючись ст.ст.3,4,10,11,60,88,169,209,212-215,290 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ