Рішення № 32837450, 26.07.2013, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/1563/13-ц

№ провадження 2/647/586/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2013 року Бериславський районний суд Херсонської області

у складі: головуючого - судді Миргород В.С.

при секретарі - Бондаренко Г.В.

за участю представника відповідача-позивача: ОСОБА_1 представника служби у справах дітей Є.В.Борисової прокурора О.Д.Ващенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації про відібрання дитини, визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про компенсацію судових витрат на правову допомогу, суд -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей. В обґрунтування позову посилається, що вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають дітей ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано 22.12.2011 року. 03.12.2012 року розпорядження голови районної державної адміністрації було визначено місце проживання дітей та відповідач ОСОБА_4 не дотримується його, без попередження, без домовленості з позивачкою забирає дітей на невизначений час, не дає спілкуватися з ними. На даний час діти проживають в АДРЕСА_2. Просить розділити дітей між нею та ОСОБА_4, визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про компенсацію судових витрат на правову допомогу, посилаючись, що рішенням від 29.11.2012 року Бериславським районним судом було винесено рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4; треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення з приватної квартири, де позов було задоволено. 18.04.2013 року Апеляційним судом Херсонської області було розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_4 та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення з квартири було відмовлено. Його інтереси по вищевказаній справі представляла ОСОБА_1, як під час судових засідань в період з 2012 по 2013 роки, так і поза межами суду, готуючи всі необхідні документи по справі. Просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати в розмірі 2851,00 гривень.

Обидва позови об'єднані судом у одне провадження.

Позивачка-відповідачка в судовому засіданні на задоволенні первісного позову наполягала з підстав, викладених в позовній заяві та уточнила свої позовні вимоги, а саме: просить суд про відібрати неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 від батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 та передати її матері за її місцем проживання: АДРЕСА_1 та встановити місце проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з нею, ОСОБА_3 за її місцем проживання: АДРЕСА_1. Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком, ОСОБА_4, за його місцем проживання: АДРЕСА_2, зустрічний позов не визнала, суду пояснила, що це судові витрати відповідача, які сплачені приватному підприємцю. Просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні первісний позов не визнала, просила у задоволенні позову відмовити, наполягала на задоволенні зустрічного позову з підстав викладених у ньому.

Представник служби у справах дітей Бериславської РДА Шпитальна Ю.В. суду пояснила, що ситуація, яка склалась у даній сім'ї є ненормальною, батько забрав дітей, налаштовує дітей проти матері, проживає з ними у будинку батьків та на маленькій житловій площі проживає вісім осіб. Коли представники служби приїхали за місцем проживання батька то їх до будинку не пустили. Батько написав заяву та забрав доньку з дитячого садочку. З ким знаходиться дитина коли батько на роботі невідомо. Син виявив бажання проживати з батьком, а ОСОБА_6 батька налаштовує проти матері та у відсутність батька вона пояснила, що скучає за матір»ю. Враховуючи інтереси дітей, було прийнято Бериславською РДА рішення, яке ОСОБА_4 відмовляється виконувати добровільно. Підтримують позов ОСОБА_3, яка може створити умови для доньки, оскільки має житло,має постійну роботу та характеризується позитивно.

Представник прокуратури Бериславського району Херсонської області О.Д.Ващенко підтримала позов ОСОБА_3 та просила його задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що первинний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав:

Згідно зі ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 статті 10 ЦПК України - суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, та 14.03.2001 року розірвали шлюб. Повторно сторони зареєстрували шлюб 24.08.2007 року (а.с.5), який також було розірвано рішенням Бериславського районного суду від 22.12.2011 року (а.с. 6). Сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7,8).

Судом встановлено, що сторони спільно не проживають та не ведуть спільного господарства.

Відповідач-позивач ОСОБА_4 забрав дітей та разом з ними проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Довідкою Бургунської сільської ради підтверджено факт проживання дітей за місцем проживання батька в АДРЕСА_2 (а.с. 39).

З наданої для огляду та оглянутої в судовому засіданні інвентарної справи вбачається, що житловий будинок з господарськими спорудами та огорожею, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_10, має дві житлові кімнати, загальною житловою площею 92.9 кв.м.

З наданої суду Бургунською сільською радою Бериславського району Херсонської області довідки вбачається, що на даній житловій площі проживає вісім осіб.

З наданого суду свідоцтва про приватизацію житла та технічного паспорту вбачається, що ОСОБА_3 має на праві приватної власності житло за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.56-59).

ОСОБА_4 не має власного житла.

Згідно ст.. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей до своєї сім'ї та родини.

Згідно ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Розпорядження голови районної державної адміністрації 03.12.2012 року за №1218 було визначено місце проживання дітей: доньки з матір»ю, сина з батьком (а.с. 9).

Відповіддю з прокуратури Бериславського району Херсонської області підтверджено факт звернення ОСОБА_3 для вирішення конфлікту з ОСОБА_4 з приводу невиконання розпорядження голови РДА щодо місця проживання дітей(а.с.51).

З пояснень в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, яка є рідною сестрою відповідача-позивача вбачається, що ОСОБА_4 мешкає в м.Нова Каховка та там же працює, періодично забирає дітей ддо м.Нова Каховка, возить на зайняття до секцій, у яких вони займаються, не заперечує того факту, що ОСОБА_4 не дозволяє дітям бачитися з матір»ю, оскільки вважають, що остання є поганою матір»ю.

З пояснень в судовому засіданні представника Служби у справах дітей вбачається, що батько перешкоджає дітям у спілкуванні з матір»ю та дітей матері не показує, до будинку де проживають дітей представників служби не пустили, на засідання комісії не з»являється.

За ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини від 20 листопада 1989 року», підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікована Україною 27.02.1991 року, набрала чинності для України 27.09.1991 року (далі по тексту - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно статті 11 Закону сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Позивачка-відповідачка має постійне місце роботи, позитивно характеризується громадкістю, має власне житло, яке знаходиться у належному стані, суд також враховує інтереси малолітньої дитини, доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно пункту 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей.

При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Таким чином, суд враховуючи наведені обставини вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Зустрічний позов про компенсацію судових витрат на правову допомогу належить залишити без розгляду, оскільки, абзацем 6 пункту 12 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що у разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухвалені рішення, суд, що його ухвалив, вирішує це питання відповідно до пункту 4 частини першої статті 220 ЦПК України за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухваленням додаткового рішення. У зв»язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватись іншим судом або шляхом пред»явлення позову в іншій справі.

Зазначене вище не позбавляє права позивача по зустрічному позову звернутися до суду за захистом своїх прав в порядку, передбаченому цивільним судочинством.

Статтею 88 ч.1 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тобто, підлягають стягненню на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з оплатою судового збору в сумі 114-10 грн. (а.с.1),

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ст..ст. ст.141, 160, 161 Сімейного кодексу України,

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-218, 220 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації про відібрання дитини, визначення місця проживання дітей задовольнити повністю.

Відібрати неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 від батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 та передати її матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8 за її місцем проживання: АДРЕСА_1.

Встановити місце проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з її матір»ю, ОСОБА_3 за її місцем проживання: АДРЕСА_1.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком, ОСОБА_4, за його місцем проживання: АДРЕСА_2.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про компенсацію судових витрат на правову допомогу належить належить залишити без розгляду та роз»яснити позивачу ОСОБА_4 на звернення до суду з зазначеним позовом у порядку ч.4 ст.220 ЦПК України.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 114-10 грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з часу проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених ст..294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку про що постановляється ухвала.

Суддя В. С. Миргород