Ухвала суду № 32834338, 30.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/562/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

30 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Земляна Г.В. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Київський картонно - паперовий комбінат» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 10 серпня 2012 року № 000001/1503/2025 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 187645,0 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 93822,5 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Публічним акціонерним товариством «Київський картонно - паперовий комбінат» правомірно сформовано податковий кредит по операціях із нерезидентами, натомість відповідачем, всупереч вимогам ст.. 71 КАС України не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат" є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Обухівської міської ради 30 червня 1994 року, має свідоцтво платника податку на додану вартість.

У період з 09 липня по 18 липня 2012 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Київський картонно - паперовий комбінат» щодо правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітний період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року, за висновками якої, підприємством порушено вимоги п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.189.1 ст.189, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.5, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 476662 грн.

Як встановлено поясненнями представників позивача і підтверджено рішенням ДПІ від 07 серпня 2012 року за № 2267/10/1503 висновки Акта частково скасовані. Зокрема, за результатами адміністративного оскарження позивачем Акта перевірки не знайшло підтвердження порушення порядку бюджетного відшкодування у сумі 289016,82 грн.

Таким чином, акт перевірки залишений без змін у частині завищення бюджетного відшкодування у розмірі 187645,18 грн.

На підставі цього зміненого Акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 000001/1503/2025 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 187645 грн. та штрафної санкції у розмірі 93822,5 грн.

Зі змісту Акта, із пояснень представників позивача судом встановлено, що йдеться про три наступні окремі групи порушень податкового законодавства.

1. Формування податкового кредиту на підставі неправильно, на думку Інспекції, оформлених податкових накладних в операціях із нерезидентами, зокрема за лютий та березень 2012 року:

№577 від 06 лютого 2012 року в сумі ПДВ 253,65 грн. (т.1, а.с 116, т.2, а.с 133);

№582 від 02 лютого 2012 року в сумі ПДВ 1261,25 грн. (т.1, а.с 117, т.2, а.с 134);

№264 від 06 лютого 2012 року в сумі ПДВ 104561,95 грн.(т.1, а.с 115, т.2, а.с 132);

№265 від 20 лютого 2012 року в сумі ПДВ 6923,54 грн. (т.1, а.с 114, т.2, а.с 131);

№268 від 16 лютого 2012 року в сумі ПДВ 5432,98 грн. (т.1, а.с 118, т.2, а.с 135);

№145 від 19 березня 2012 року в сумі ПДВ 5696,19 грн. (т. 1, а.с 120, т.2, а.с 126);

№276 від 01 березня 2012 року в сумі ПДВ 5301,51 грн. (т.1, а.с 121, т.2, а.с 127);

№277 від 30 березня 2012 року в сумі ПДВ 4821,64 грн. (т.1 а.с 122, т.2 а.с 128);

№278 від 03 березня 2012 року в сумі ПДВ 6847,83 грн. (т.1, а.с 119, т.2, а.с 125);

№279 від 01 березня 2012 року в сумі ПДВ 1045,61 грн. (т.1, а.с 123, т.2, а.с 129);

№280 від 05 березня 2012 року в сумі ПДВ 1352,44 грн. (т.1 а.с 124, т.2, а.с 130).

В Акті встановлено відсутність у цих накладних зазначення виду цивільно-правового договору.

Також констатовано відображення у графі 6 "Продавець" накладних назви позивача, в той час як в реєстрі виданих і отриманих податкових накладних контрагентом зазначено нерезидентів, від яких отримано послуги. Вказана невідповідність дат виписки за реєстром та дат, що містяться в оригіналі податкових накладних.

Крім того, процитовано необхідність зазначення у податкових накладних інформації про місцезнаходження покупця і продавця згідно вимог Цивільного кодексу України.

Тому зроблено висновок про порушення ПАТ вимог статті 198 ПК України (до податкового кредиту не відносяться суми податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, оформленими з порушеннями вимог статті 201 ПК України).

У зв'язку із чим встановлено завищення суми податкового кредиту за березень 2012 року на 118433,37 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2012 року на 118433,37 грн.; а також завищення суми податкового кредиту за квітень 2012 року на 25065,22 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року на 25065,22 грн.

2. Бухгалтерський облік операцій згідно отриманих із запізненням первинних документів.

У бухгалтерському обліку проведено операції дебет 44.1 "Прибуток нерозподілений" кредит 63.13 "Розрахунки з постачальниками за послуги і ТМЦ" та дебет 44.1 "Прибуток не розподілений" кредит 15.111 "Капітальні вкладення" по 13 договорам із наступними контрагентами позивача, первинні документи щодо яких отримані із запізненням:

- ТОВ "СОБІ ЕКСПЕДДИЦІЯ", акт № ОУ/С-1160 від 29.11.2011 року на суму 8300 грн. (ПДВ 233,33 грн), рахунок-фактура №СФ/С-1160 від 29.11.2011 року, транспортна накладна, договір-заявка, договір №1506/47/1010, податкова накладна № 98 від 29.11.2011 року (т.2 а.с 15-21). До податкового кредиту включено у листопаді 2011 року.

- ТОВ "ЛиСа", акт виконаних робіт від 26.12.2011 року на суму 55644,24 грн. (ПДВ 9274,04 грн.) податкова накладна №1599 від 26.12.2011 року (т.2 а.с 22-25). До податкового кредиту включено у грудні 2011 року.

- ТОВ ПКТП "ОргБумПроект", договір №1/305/36/0210 від 05.02.2010 року, акт №1/1-2010 на суму 14344,44 грн. (ПДВ 9274,04 2390,74грн.), податкова накладна №6 від 25.02.2010 року, податкова накладна №3 від 10.02.2010 року (т.2 а.с 26-32). До податкового кредиту включено у лютому 2010 року.

ТОВ "Емерджекс Бізнес Солюшнз", акт №КРК/10-12 від 29.12.2010 року на суму 48000 грн. (ПДВ 8000грн.), податкова накладна №2912103 від 29.12.2010 року, акт №КРК/10-12/2 від 29.12.2010 року на суму 1920 грн. (ПДВ 320 грн.), податкова накладна №2912104 від 29.12.2010 року, договір №1842/4/1210 від 10.12.2010 року (т.2 а.с 33-48). До податкового кредиту включено у грудні 2010 року.

- СП ТОВ "Автомобільний дім Україна - Мерседес Бенц", акт виконаних робіт на суму 3655,87 грн. (ПДВ 609,31 грн.), рахунок №1118131, податкова накладна №490 від 20.12.2011 року. Включено до податкового кредиту у грудні 2011 року.(т.2 а.с 49-52). До податкового кредиту включено у березні 2012 року.

- ТОВ "Контраст-Миколаїв", акт №ОУ-0000331 на суму 916,67 грн. (ПДВ 183,33 грн.), рахунок-фактури №СФ-0000331, товарно-транспортна накладна КлН_00023292, договір-заявка №18941 від 20.12.2011 року, податкова накладна №331 від 21.12.2011 року (т.2 а.с 53-57). До податкового кредиту включено у квітні 2012 року.

- ФОП ОСОБА_4, акт №ОУ-0000333 на суму 2500 грн. (ПДВ 500 грн.), рахунок-фактури №СФ-0000333 від 28.10.2011 року, податкова накладна №69 від 28.10.2011 року, товарно-транспортна накладна, договір-заявка №14910 від 21.10.2011 року (т.2 а.с 58-64). До податкового кредиту включено у березні 2012 року.

- ФОП ОСОБА_5, акт №ОУ-001064 на суму 1650 грн. (ПДВ 275 грн.), податкова накладна №1064 від 18.11.2011 року, рахунок-фактура №Сф-0001064 від 18.11.2011 року, товарно-транспортна накладна, договір-заявка №16506 від 16.11.2011 року (т.2 а.с 65-68). До податкового кредиту включено у березні 2012 року.

- ТОВ "Інтекс", акт №ОУ-0000076 від 17.11.2011 року на суму 138,76 грн. (ПДВ 23,13 грн.), податкова накладна №9 від 17.11.2011 року (т.2 а.с 69-70). До податкового кредиту включено у квітні 2012 року.

- ТОВ "СРВ-Україна", акт № СР-0000036 від 02.11.2011 року на суму 800 грн. (ПДВ 133,33 грн.), податкова накладна №52 від 01.11.2011 року, договір №1456/20/0711 (т.2 а.с 71-76). До податкового кредиту включено у квітні 2012 року.

- ЗАТ "Дельта-Дніпро", видаткова накладна №РН-0000241на суму 2426,16 грн. (ПДВ 404,36 грн.), акт №ОУ-0000309 на суму 791,96 грн. (ПДВ 131,99 грн.), податкова накладна №8 від 12.12.2011 року (т.2 а.с 77-79). До податкового кредиту включено у квітні 2012 року.

- ТОВ "Контраст-Миколаїв", акт №ОУ-0000329 на суму 2800 грн. (ПДВ 466,67 грн.), рахунок-фактура №СФ-0000329, товарно-транспортна накладна №КлН_00023224, договір-заявка №18758 від 19.12.2011 року, податкова накладна №329 від 20.12.2011 року (т.2, а.с 80-86). До податкового кредиту включено у квітні 2012 року.

- ТОВ "ВЕКА ГРУП", акт №200 від 30.12.2011 року на суму 7700 (ПДВ 1283,33 грн.), рахунок-фактура №1248, товарно-транспортна накладна №КлН_00013573, договір-заявка №12190 від 12.09.2011 року, податкова накладна №200 від 30.12.3011 року, акт №201 на суму 7700 грн. (ПДВ 1283,33 грн.), рахунок-фактури №1249 від 30.12.2011 року, товарно-транспортна накладна №КлН_00013515, договір-заявка №12190 від 12.09.2011 року, податкова накладна №200 від 30.12.2011 року (т.2 а.с 86-95). До податкового кредиту включено у квітні 2012 року.

У бухгалтерському обліку такі послуги проведено згідно проводки (рахунку) 44.1 "Прибуток нерозподілений", тому відповідач вважає, що їх списано за рахунок прибутку підприємства як послуги, які не використані в господарській діяльності.

ДПІ стверджує порушення п. 189.1 статті 189, п. 198.3, 198.4, 198.5 статті 198 ПК України, у зв'язку із чим встановлює заниження у березні 2012 року податкових зобов'язань із ПДВ на загальну суму 20218,11 грн. та завищення податкового кредиту на 1567,64 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 21785,75 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2012 року на суму 21785,75 грн.; за квітень 2012 року завищення податкового кредиту на загальну суму 3594,25 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 3594,15 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року на 3594,15 грн.

3. Щодо третьої групи порушень, то у ході перевірки від собівартості реалізованих запасів за березень 2012 року (1110489,72 грн. без ПДВ) віднято собівартість брухту чорних металів (51242 грн.), що звільнено від оподаткування, на отриману суму (1059247,72 грн.) нараховано ПДВ в розмірі 20% (211849,54 грн.). Платником нараховано податкові зобов'язання в сумі 199665,51 грн., різниця складає 12184,03 грн. (211849,54-199665,51).

Так само у квітні 2012 року (1162037,28 грн. без ПДВ) віднято собівартість брухту чорних металів (44728 грн.) що звільнено від оподаткування, на отриману суму (1117309,28 грн.) нараховано ПДВ в розмірі 20% (223461,86 грн.). Платником нараховано податкові зобов'язання в сумі 216879,20 грн., різниця складає 6582,66 грн. (223461,86-216879,20).

Таким чином, перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ по вищевказаних операціях на загальну суму 18766,69 грн. в т.ч. березень 2012 року - 12184,03 грн., квітень 2012 року - 6582,66 грн.

За результатами таких розрахунків зроблено висновок про заниження податкових зобов'язань за березень 2012 року у сумі 12184,03грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2012 року на 12184,03грн. і заниження податкового зобов'язання за квітень 2012 року на загальну суму 6582,66 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року на 6582,66 грн.

Позивач, вважаючи такі доводи безпідставними оскаржив їх до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Щодо неправильного оформлення податкових накладних в операціях із нерезидентами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (у подальшому - Закон №996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського та податкового обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 9 Закону України №996 первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

За змістом статті 201 ПК України для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Так, відповідно до п.201.1 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Враховуючи вищевказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що Податковим кодексом України закріплено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної.

Відповідно до п. «и» ст.. 201.1 ПК України у податковій накладній повинно бути зазначено - «вид цивільно-правового договору».

Інформаційно-довідковим департаментом державної податкової служби зазначено, що у разі укладання договорів в письмовій формі в податковій накладній за операцією, на яку виписується податкова накладна, проставляються вид цивільно-правового договору згідно з Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року N 435-IV, із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) (наприклад: договір купівлі-продажу, міни, підряду, надання послуг, перевезення тощо).

При дослідженні податкових накладних, наданих позивачем вбачається, що останнім у всіх податкових накладних вказано вид цивільно - правового договору, а саме: договір поставки (т.1 а.с.116-124, т.2 а.с.125 - 135).

Окрім того, положеннями пункту 208.2 статті 208 ПК України встановлено, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку.

До того ж, відповідно до пункту 208.5 зазначеної статті отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Пунктом 6 Порядку заповнення податкової накладної №1379, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року (Порядок) встановлено, що податкова накладна, яка виписується платником податку - отримувачем товарів/послуг, складається в одному примірнику.

Згідно вимог пункту 6.2. вказаного Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Положеннями пункту 8.2. Порядку передбачено, що у разі виписки податкової накладної покупцем (отримувачем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України у рядку "Індивідуальний податковий номер продавця" відображається умовний ІПН "300000000000", а у разі якщо такі послуги не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою їх використання для постачання послуг за межами митної території України або послуг, місце постачання яких визначається відповідно до пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу, - умовний ІПН "200000000000".

Оригінали вказаних накладних, оформлених за операціями із нерезидентами, містяться в матеріалах справи (т.2 а.с.125-135).

Реєстр отриманих та виданих податкових накладних, як зазначено у рішенні суду першої інстанції, був наданий позивачем для огляду в судовому засіданні, разом з тим належним чином засвідчені витяги з нього наявні у справі (т. 2 а.с. 157-160)

Колегія суддів погоджується з тим, що твердження відповідача про невідповідність дат виписки податкових накладних за реєстром датам, вказаним у самих накладних, не знайшло свого підтвердження, оскільки номери в оригіналах реєстрів та в оригіналах податкових накладних співпадають.

Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що операції з нерезидентом мають свої особливості, у тому числі й у оформленні податкової накладної.

Зокрема, як вже вказувалось вище, за змістом пунктів в), г), ґ) абзацу другого пункту 201.1 статті 201 ПК України передбачається заповнення відомостей щодо назви, податкового номеру, місцезнаходження продавця, зареєстрованого як платником податку на додану вартість. У випадку, що розглядається, продавець є нерезидентом та не є платником податку на додану вартість, у зв'язку із чим позивач, будучи уповноваженою на заповнення податкової накладної особою, відобразив у відповідних графах відомості про того, хто виписав накладну та хто є платником податку на додану вартість, - податкові накладні у цьому випадку заповнює саме покупець, а продавець (постачальник) є нерезидентом та не є платником податку на додану вартість.

До того ж, твердження представника відповідача про не зазначення місцезнаходження продавця не береться до уваги через те, що воно не зазначено як таке в Акті (є лише посилання на загальні правила заповнення місцезнаходження продавця і покупця, а не на факт порушення). Порядок у свою чергу також не передбачає саме такого їх заповнення і що це впливає на формування податкового кредиту.

Щодо порушення заповнення податкової накладної в частині не зазначення реквізитів дати та номеру договору суд зазначає, що, по-перше, вказана обставина не була зазначена в Акті, а тому і не враховувалося при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення. По-друге, вимоги щодо такої вказівки не передбачені статтею 201 ПК України.

Крім того, незазначення деяких реквізитів податкових накладних, враховуючи відсутність єдиної практики заповнення податкових накладних за операціями із нерезидентами, не може бути саме по собі підставою для їх недійсності та неможливості включення сум ПДВ за такими операціями до податкового кредиту при наявності всіх первинних документів та товарності операцій.

Це узгоджується із правовою позицією, викладеною у рішеннях Вищого адміністративного суду у справах № К-60198/09 від 15 березня 2012 року, № К-20630/10 від 21 червня 2012 року та Верховного Суду України у справі №21-105во05 від 06 грудня 2005 року, за змістом яких порушення порядку складання податкової накладної щодо не зазначення місця розташування юридичної особи - платника податку на додану вартість, номера свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, не зазначення номеру та дати, при наявності доказів реальності господарських операцій не є суттєвими недоліками з точки зору повноти та достовірності відтворення змісту операції з поставки, не повинно мати наслідком виключення її з кола доказів, які підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту.

Судом першої інстанції також правомірно було зазначено, що реальність і товарність господарських операцій не оспорюється ДПІ взагалі.

Щодо невірного ведення бухгалтерського обліку операцій згідно отриманих із запізненням первинних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні суду першої інстанції представниками відповідача зазначалось про помилковість використання проводки (рахунку) 44.1 "Прибуток нерозподілений" для відображення господарських операцій за отриманими із запізненням первинними документами (актами наданих послуг).

Представники ДПІ стверджували, що право на податковий кредит було б правомірним за умови здійснення інших проводок за вказаними операціями, а саме 90, 91, 92. У такому разі відповідні роботи/послуги визнавалися б такими, що використовувалися у господарській діяльності.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту регламентується саме Податковим кодексом України, аналіз положень якого дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

На підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів встановлено, що факт поставки товарів/надання послуг та оплати їх вартості підтверджується документально.

Цього факту не заперечує і відповідач.

Фактичне використання отриманих послуг відбувалося саме у господарській діяльності, що підтверджується первинними документами (т.1 а.с.125-194, т.2 а.с.15-95), а також не заперечується ДПІ.

За наявності передбачених для формування податкового кредиту передумов, суд не вбачає у проведених записах бухгалтерського обліку підстав неможливості включення до податкового кредиту відповідних сум за вказаними операціями.

До того ж, дійсно, за приписами пунктів 4, 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року N 137 виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Колегія суддів вважає обґрунтованою позицією позивача та суду першої інстанції щодо того, що коригування бухгалтерського обліку у звітному податковому періоді стосовно господарських операцій, документи щодо яких датовані минулими податковими роками, не повинні розглядатись як такі, що вказують на використання придбаних за такими операціями товарів, робіт, послуг не у господарській діяльності.

Як видно із первинних документів, копії яких наявні у матеріалах справи, вказані послуги (міжнародні перевезення, транспортно-експедиційні послуги по території України, розробка передпроектних концепцій організацій стелажного збереження готової продукції, консультаційні послуги) безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Тому твердження відповідача про формування податкового кредиту на підставі записів бухгалтерського обліку (а не первинних документів) є помилковим.

Щодо третьої групи порушень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як вбачається з акту заниження вирахувано шляхом віднімання собівартості брухту чорних металів від собівартості реалізованих запасів, на різницю чого нараховано ПДВ. Отриману ж суму співставлено із нарахованими ПАТ зобов'язаннями.

Ані конкретного розрахунку, ані доводів такого заниження ДПІ не надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції.

Розрахунок до оскаржуваного повідомлення-рішення відсутній та не був вручений позивачу із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, хоча за приписами статті 58 ПК України до відповідного повідомлення рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій. Наданий під час судового розгляду відповідачем розрахунок податкових зобов'язань не є розрахунком у розумінні статті 58 ПК України та є дублюванням положень Акта перевірки.

В той же час, позивач обґрунтовує належну діяльність і пояснює, що така розбіжність пов'язана з реалізацією тари тривалого використання (піддонів).

Так, щомісячно на підприємстві позивача проводиться уцінка дерев'яних піддонів згідно Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затвердженим наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15.12.99 N 149/300(у минулій редакції - від 10.09.96 № 120/190).

Результати такої уцінки оформлені опис-актами від 31 березня 2012 року (т. 1 а.с.195-197) та від 27 квітня 2012 року (т.1 а.с.198-199).

Комісія, яка проводила уцінку, складалась із заступника директора завода гофротари, начальника сектору з матеріальних цінностей, начальника сектору з обліку реалізації продукції. Результати уцінки затверджені директором з економіки та фінансів.

Заперечення відповідача про проведення інвентаризації та уцінки 14 березня 2011 року не підтверджуються, оскільки вказана дата є датою затвердження Положення про облік піддонів підрозділами ПАТ, у зв'язку із чим в актах уцінки міститься посилання на таке положення із зазначенням дати його прийняття. Сама ж уцінка проводилася 31 березня 2012 року та 27 квітня 2012 року відповідно.

Як передбачає Положення N 149/300 (пункти 1,3 та 4) згідно його норм проводиться уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість, та надлишкових товарно-матеріальних цінностей. Для виявлення товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, що підлягають уцінці, та проведення їх уцінки керівник (власник) підприємства затверджує комісію, до складу якої, як правило, входять: заступник керівника підприємства (голова комісії), головний бухгалтер, товарознавець, економіст з цін, технолог та інші спеціалісти підприємства, обізнані з кон'юнктурою і попитом на ринку. Уцінка товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей на виробничих і торговельних підприємствах та в організаціях проводиться за даними інвентаризації.

За приписами Листа Міністерства економіки України від 26 лютого 2008 року № 91-22/65 жодними нормативно-правовими актами не передбачена необхідність залучення сертифікованих експертів для проведення уцінки товарів, що залежалися. Таким чином, експертна оцінка здійснюється комісією, затвердженою керівником підприємства.

Відомості про уцінені товари, продукцію записуються у опис-акт (за встановленою формою).

Як передбачає пункт 13 Положення N 149/300 дані про уцінені товари, продукцію та надлишкові товарно-матеріальні цінності записують в опис-акт.

Твердження інспекції щодо реалізації уціненої тари (піддонів) по іншій ціні, ніж зазначено в актах уцінки також не підтвердилися. В матеріалах справи наявні документи з приводу такої реалізації (т. 2 а.с.136-154), із яких видно відповідність та однаковість цін після уцінки (в опис-актах) та на момент реалізації.

Таким чином, реальні докази порушення позивачем норм Податкового кодексу надані не були.

Крім того, доказів зв'язку уцінки тари та її реалізації із правом на формування податкового кредиту також не наведено.

Враховуючи обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності у разі заперечення проти адміністративного позову в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд, за результатами розгляду справи, вважає недоведеними законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Г.В.Земляна

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 30.07.2013 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Земляна Г.В.

Шелест С.Б.