Рішення № 32834151, 05.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2013 р.Справа № 922/3070/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Винфорт" м. Одеса до ТОВ "Лікон-Трейд", м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представника позивача: Позднякова А.П., дов. б/н від 01.05.2013 р.

Представник відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Винфорт", звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікон-Трейд" про стягнення заборгованості в розмірі 139437,50 грн., в тому числі сума основної заборгованості - 134371,78 грн.; пеня - 4200,57 грн. та 3% річних - 865,15 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 250/13 від 01.02.2013 р. щодо оплати вартості поставленого товару.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідача диспозитивним правом на участь в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив, документи в обгрунтування своєї позиції у справі не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.спр. 34).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

01 лютого 2013 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір поставки № 250/13 (далі - „договір поставки").

Відповідно до п. 1.1 постачальник зобов"язується поставити продукти харчування, в т.ч. алкогольні напої (товар), у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов"язується прийняти товар по товарно-транспортним накладним (товаросупровідна документація) та оплатити його в порядку, визначеному договором.

Згідно п. 2.6 договору поставки, право власності на товар та всі пов"язані з цим ризики та зобов"язання переходять до покупця при прийманні товару та підписанні ним товаросупровідної документації.

Вартість одиниці товару визначається постачальником та фіксується в товаросупровідній документації (п. 3.1 договору поставки).

Пунктом 3.3 договору поставки визначено, що покупець виплачує повну вартість поставленого товару протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач стверджує, що ним, на виконання договору поставки, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 268501,54 грн., втім останній за отриманий товар розрахувався частково, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 134371,78 грн.

Договором поставки (п. 4.1) визначено, що у випадку прострочення покупцем оплати товару відповідно до п. 3.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 процента від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення.

Протоколом розбіжностей від 01.02.2013 р. до п. 4.1 договору поставки було внесено зміни, відповідно до яких у випадку прострочення покупцем оплати товару відповідно до п. 3.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 4200,57 грн.

Керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 865,15 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання договору поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 268 501,54 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (арк.спр. 16-28).

За видатковою накладною № РкС1 04897 від 17.03.2013 р. при прийнятті товару було виявлено недостачу товару на суму 901,73 з урахуванням ПДВ, що підтверджується актом про розбіжності по кількості та якості при прийманні товарно-матеріальних цінностей (арк.спр. 26).

Таким чином, фактично позивач поставив, а відповідач прийняв товар, обумовлений договором поставки на загальну суму 267599,81 грн.

Пунктом 3.3 договору поставки визначено, що покупець виплачує повну вартість поставленого товару протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, відповідач мав розрахуватися з позивачем за отриманий товар в наступні строки:

- за видатковою накладною № РкС1 02438 від 08.02.2013 р. на суму 100228,03 грн. - до 29.03.2013 р. (оскільки товар фактично було отримано відповідачем 12.02.2013 р., про що свідчить відмітка біля підпису представника відповідача у видатковій накладній);

- за видатковою накладною № РкС1 03346 від 22.02.2013 р. на суму 33681,96 грн. - до 13.04.2013 р. (оскільки товар фактично було отримано відповідачем 27.02.2013 р., про що свідчить відмітка біля підпису представника відповідача у видатковій накладній);

- за видатковою накладною № РкС1 03858 від 01.03.2013 р. на суму 37018,80 грн. - до 19.04.2013 р. (оскільки товар фактично було отримано відповідачем 05.03.2013 р., про що свідчить відмітка біля підпису представника відповідача у видатковій накладній);

- за видатковою накладною № РкС1 04897 від 17.03.2013 р. на суму 30223,44 грн. (з урахуванням недостачі товару на суму 901,73 грн.) - до 03.05.2013 р. (оскільки товар фактично було отримано відповідачем 19.03.2013 р., про що свідчить відмітка біля підпису представника відповідача у видатковій накладній);

- за видатковою накладною № РкС1 07514 від 21.04.2013 р. на суму 66447,58 грн. - до 08.06.2013 р. (оскільки товар фактично було отримано відповідачем 24.04.2013 р., про що свідчить відмітка біля підпису представника відповідача у видатковій накладній).

Позивач стверджує, що відповідач 18.04.2013 р. частково розрахувався за отриманий ним товар - у сумі 133228,03 грн., що призвело до виникнення заборгованості (з урахування недостачі товару по видатковій накладній № РкС1 04897 від 17.03.2013 р. на суму 901,73 з урахуванням ПДВ) в розмірі 134371,78 грн.

Факт часткової оплати відповідачем заборгованості позивач підтверджує наявною в матеріалах справи випискою з банку (арк. спр. 61).

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати вартості отриманого за договором поставки товару в більшій частині або в повному обсязі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 134371,78 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Договором поставки (п. 4.1, з урахуванням змін, внесених протоколом розбіжностей від 01.02.2013 р.) визначено, що у випадку прострочення покупцем оплати товару відповідно до п. 3.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення.

Суд, враховуючи вищевикладене та прострочення відповідачем оплати вартості послуг, перевіривши розмір пені на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 253, 254, ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 статті 232 ГК України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в цілому є законними та обґрунтованими, втім позивачем допущено помилки при визначенні періодів нарахування пені, та невірно визначено суму заборгованості, на яку нараховується пеня по видатковій накладній № РкС1 04897 від 17.03.2013 р., оскільки не враховано виявлену недостачу товару на суму 901,73 з урахуванням ПДВ.

Таким чином, пеня за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки щодо оплати вартості отриманого товару підлягає стягненню в розмірі 3871,42 грн. в наступному співвідношенні за видатковими накладними:

- за видатковою накладною № РкС1 02438 від 08.02.2013 р. на суму 100228,03 грн. за період з 30.03.013 р. по 18.04.2013 р. - 823,79 грн.

- за видатковою накладною № РкС1 03346 від 22.02.2013 р. на суму 33681,96 грн. 14.04.2013 р. по 18.04.2013 р. - 69,21 грн.; за період з 18.04.2013 р. по 12.07.2013 р. на суму 681,96 грн. - 23,49 грн.

- за видатковою накладною № РкС1 03858 від 01.03.2013 р. на суму 37018,80 грн. за період з 20.04.2013 р. по 12.07.2013 р. - 1244,44 грн.

- за видатковою накладною № РкС1 04897 від 17.03.2013 р. на суму 30223,44 грн. за період з 04.05.2013 р. по 12.07.2013 р. - 842,12 грн.

- за видатковою накладною № РкС1 07514 від 21.04.2013 р. на суму 66447,58 грн. за період з 09.06.2013 р. по 12.07.2013 р. - 868,37 грн.

З приводу позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару за договором поставки, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 865,15 грн. є законними та обґрунтованими, вказаний розмір інфляційних витрат не перевищує суму, визначену за періодами ідентичними періодам нарахування пені, встановленим вище та з урахуванням недостачі по видатковій накладній № РкС1 04897 від 17.03.2013 р. на суму 901,73 з урахуванням ПДВ.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Даною нормою визначено, що судовий збір покладається при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 253, 254, 549, 611, 625, 712 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікон-Трейд" (61052, м. Харків, вул. Малиновського, буд.3, код ЄДРПОУ 37874381) на користь Товариства з обмеженою „Винфорт" (65012, м.Одеса, провулок Катаєва, буд.3, код ЄДРПОУ 30704028) основну заборгованість в розмірі 134371,78 грн.; пеню в розмірі 3871,42 грн., 3% річних в розмірі 865,15 грн. та судовий збір в розмірі 2782,17 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.08.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.