Рішення № 32834120, 02.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2013 р. Справа № 911/2183/13

За позовом Північно-Західного публічного акціонерного товариства „ВТОРКОЛЬОРМЕТ"

до Державного підприємства „Завод порошкової металургії"

про стягнення 39 859,81грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Костерна Д.В. (дов. б/н від 15.04.2013р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Північно-Західне публічне акціонерне товариство „ВТОРКОЛЬОРМЕТ" (далі - позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства „Завод порошкової металургії" (далі - відповідач) про стягнення 39 859,81грн. заборгованості, з яких: 39 432грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 96 від 03.08.2012р. та № 97 від 06.08.2012р. згідно договору поставки № 01-04/10 від 01.04.2010р. товар, 356,51грн. пені, 71,30грн. 3 % річних. Також позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову, згідно якого позивач, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просив з метою забезпечення позову накласти арешт на належне відповідачеві майно (закріплене за ним), в т.ч. основні та оборотні засоби, грошові засоби, грошові суми, цінні папери тощо, заборонити витрачання зазначеного майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб та передачу у користування третім особам, у сумі позову та можливих витрат позивача. Вказане клопотання прийнято судом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 01-04/10 від 01.04.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2013р. порушено провадження у справі № 911/2183/13, розгляд справи призначено на 05.07.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2013р. розгляд справи відкладено на 02.08.2013р.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У судовому засіданні 02.08.2013р. суд, розглянувши клопотання позивача про накладення арешту на належне відповідачеві майно (закріплене за ним), в т.ч. основні та оборотні засоби, грошові засоби, грошові суми, цінні папери тощо, заборону витрачання зазначеного майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб та передачу у користування третім особам, у сумі позову та можливих витрат позивача, вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 02.08.2013р. представник позивача підтримав позов повністю.

Відповідач в судове засідання 02.08.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010р. між Північно-Західним публічним акціонерним товариством „ВТОРКОЛЬОРМЕТ" (Постачальник) та Державним підприємством „Завод порошкової металургії" (Покупець) укладено договір поставки № 01-04/10, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах, передбачених договором.

Датою поставки товару вважається дата, зазначена в накладній (п. 3.3. договору).

Згідно п. 5.2. договору покупець проводить оплату товару згідно виставленого постачальником рахунку наступним чином: - 100 % оплата вартості партії товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку, на момент вивантаження 100 % передоплата або за письмовою домовленістю протягом 10 - ти банківських днів. - Оплата проводиться прямим банківським переводом на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 9.1. договору строк дії договору встановлюється на 1 рік з моменту його підписання обома сторонами, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонами.

На виконання п. 1.1. договору поставки № 01-04/10 від 01.04.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 59 432грн., що підтверджується видатковими накладними № 97 від 06.08.2012р. на суму 24 871грн. та № 97 від 06.08.2012р. на суму 34 561грн. (а.с. 15-16), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач свій обов'язок, передбачений договором поставки № 01-04/10 від 01.04.2010р., з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши позивачеві 20 000грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 39 432грн. (59 432грн. - 20 000грн.), що підтверджується довідкою ПАТ „ВТБ Банк" № 984/1102 від 01.08.2013р. (а.с. 48).

Предметом позову є вимоги про стягнення 39 432грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 96 від 03.08.2012р. та № 97 від 06.08.2012р. згідно договору поставки № 01-04/10 від 01.04.2010р. товар, 356,51грн. пені, 71,30грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Абзацами третім, четвертим та п'ятим Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору поставки № 01-04/10 від 01.04.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 59 432грн., що підтверджується видатковими накладними № 97 від 06.08.2012р. на суму 24 871грн. та № 97 від 06.08.2012р. на суму 34 561грн. (а.с. 15-16), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач свій обов'язок, передбачений договором поставки № 01-04/10 від 01.04.2010р., з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши позивачеві 20 000грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 39 432грн. (59 432грн. - 20 000грн.), що підтверджується довідкою ПАТ „ВТБ Банк" № 984/1102 від 01.08.2013р. (а.с. 48).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 39 432грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 96 від 03.08.2012р. та № 97 від 06.08.2012р. згідно договору поставки № 01-04/10 від 01.04.2010р. товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 01-04/10 від 01.04.2010р., позивачем за період з 14.05.2013р. по 04.06.2013р. нарахована пеня в сумі 356,51грн. на суму боргу 39 432грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При порушенні строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочки, включаючи день оплати (п. 7.2. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 11), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 14.05.2013р. по 04.06.2013р. на суму боргу 39 432грн. становить 356,51грн. Відтак, вимога про стягнення 356,51грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 01-04/10 від 01.04.2010р., позивачем за період з 14.05.2013р. по 04.06.2013р. нараховано 71,30грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому уточненому розрахунку 3 % річних (а.с. 11), арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 14.05.2013р. по 04.06.2013р. складає 71,30грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 71,30грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 39 432грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 96 від 03.08.2012р. та № 97 від 06.08.2012р. згідно договору поставки № 01-04/10 від 01.04.2010р. товар, 356,51грн. пені, 71,30грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Завод порошкової металургії" (07400, Київська обл., м. Бровари, Промвузол; код ЄДРПОУ 00186192) на користь Північно-Західного публічного акціонерного товариства „ВТОРКОЛЬОРМЕТ" (03061, м. Київ, Солом'янський р-н., вул. Бакуніна, буд. 3; код ЄДРПОУ 00195943) 39 432 (тридцять дев'ять тисяч чотириста тридцять дві гривні) 00 коп. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 96 від 03.08.2012р. та № 97 від 06.08.2012р. згідно договору поставки № 01-04/10 від 01.04.2010р. товар, 356 (триста п'ятдесят шість гривень) 51 коп. пені, 71 (сімдесят одну гривню) 30 коп. 3 % річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять гривень) 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 06.08.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко