Рішення № 32834102, 02.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2013 р. Справа № 911/2364/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „КТА"

про стягнення 1 012,68грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Нікольчук В.В. (дов. б/н від 01.06.2013р.);

від відповідача Гопкало М.М. (дов. б/н від 04.02.2013р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ІТАК" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „КТА" (далі - відповідач) про стягнення 18 437,87грн. заборгованості, з яких: 17 426,19грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № ИТ-3044 від 22.11.2012р. та № ИТ-3045 від 22.11.2012р. згідно договору поставки № 47 від 03.01.2012р. товар, 828,79грн. пені, 18,01грн. інфляційних втрат та 165,88грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 47 від 03.01.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2013р. порушено провадження у справі № 911/2364/13, розгляд справи призначено на 01.07.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2013р. розгляд справи відкладено на 02.08.2013р.

02.08.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог № 230 від 01.08.2013р. (вх. № 16572 від 02.08.2013р.), згідно якої останній, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 828,79грн. пені, 18,01грн. інфляційних втрат та 165,88грн. 3 % річних, оскільки після порушення провадження у справі (17.06.2013р.) відповідач сплатив на рахунок позивача 17 426,19грн. Вказана заява прийнята судом.

Абзацами четвертим та п'ятим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

02.08.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16582 від 02.08.2013р.), згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення 17 426,19грн. основного боргу, який прийнято судом.

У судовому засіданні 02.08.2013р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ІТАК" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „КТА" (Покупець) укладено договір поставки № 47, згідно якого постачальник зобов'язався на замовлення покупця виготовити флексографічним способом та передати у власність покупця друковану продукції (продукція), а покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах договору.

Оплата за окрему партію продукції здійснюється в національній валюті України на підставі рахунку-фактури наступним чином: - 50 % передплата вартості продукції до початку виготовлення, але не пізніше трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку - фактури; - 50 % протягом 14 календарних днів після отримання продукції покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника (п. 2.2. договору).

Згідно п. 5.2. договору вважається, що постачальник передав продукцію у власність покупця, а покупець прийняв продукцію з моменту завантаження продукції на транспорт покупця та підписання відповідної видаткової накладної.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., проте у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором.

На виконання п. 1.1. договору поставки № 47 від 03.01.2012р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 75 426,19грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 17,19), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, а також довіреністю № 547 від 22.11.2012р. (а.с. 15).

Також, позивач виставив для оплати відповідачем рахунку-фактури на загальну суму 75 426,19грн. (а.с. 16, 18).

Відповідач свій обов'язок, передбачений договором, з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши 49 000грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 20-24, 61-62), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № ИТ-3044 від 22.11.2012р. та № ИТ-3045 від 22.11.2012р. згідно договору поставки № 47 від 03.01.2012р. товар на момент порушення провадження у справі (17.06.2013р.) склав 17 426,19грн. (75 426,19грн. - 58 000грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 20-24, 61-62).

Крім того, суд встановив, що після порушення провадження у справі (17.06.2013р.) відповідач в рахунок погашення боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № ИТ-3044 від 22.11.2012р. та № ИТ-3045 від 22.11.2012р. згідно договору поставки № 47 від 03.01.2012р. товар сплатив позивачеві 17 426,19грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 64-65), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № ИТ-3044 від 22.11.2012р. та № ИТ-3045 від 22.11.2012р. згідно договору поставки № 47 від 03.01.2012р. товар на момент судового розгляду справи відсутній, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 20-24, 64-65).

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 63), є вимоги про стягнення 828,79грн. пені, 18,01грн. інфляційних втрат та 165,88грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзацами третім, четвертим та п'ятим Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору поставки № 47 від 03.01.2012р. поставив відповідачу товар на загальну суму 75 426,19грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 17,19), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, а також довіреністю № 547 від 22.11.2012р. (а.с. 15); відповідач свій обов'язок, передбачений договором, з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши 49 000грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 20-24, 61-62), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № ИТ-3044 від 22.11.2012р. та № ИТ-3045 від 22.11.2012р. згідно договору поставки № 47 від 03.01.2012р. товар на момент порушення провадження у справі (17.06.2013р.) склав 17 426,19грн. (75 426,19грн. - 58 000грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 20-24, 61-62); після порушення провадження у справі (17.06.2013р.) відповідач в рахунок погашення боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № ИТ-3044 від 22.11.2012р. та № ИТ-3045 від 22.11.2012р. згідно договору поставки № 47 від 03.01.2012р. товар сплатив позивачеві 17 426,19грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 64-65), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № ИТ-3044 від 22.11.2012р. та № ИТ-3045 від 22.11.2012р. згідно договору поставки № 47 від 03.01.2012р. товар на момент судового розгляду справи відсутній, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 20-24, 64-65).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 47 від 03.01.2012р., позивачем за період з 15.02.2013р. по 10.06.2013р. нарахована пеня в сумі 828,79грн. на суму боргу 17 426,19грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За порушення покупцем п. 2.2. або п. 4.2. договору останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії продукції за кожний день прострочення, а також суму відсотків за користування грошовими коштами за кожний день прострочення оплати (п. 6.2. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 6), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 15.02.2013р. по 10.06.2013р. на суму боргу 17 426,19грн. становить 830,73грн. пені. Відтак, вимога про стягнення 828,79грн. пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 47 від 03.01.2012р., позивачем за період з 15.02.2013р. по 10.06.2013р. нараховано 18,01грн. інфляційних втрат та 165,88грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку (а.с. 11), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 15.02.2013р. по 10.06.2013р. складає 44,40грн. інфляційних втрат та 165,88грн. 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 18,01грн. інфляційних втрат та 165,88грн. 3 % річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 828,79грн. пені, 18,01грн. інфляційних втрат та 165,88грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КТА" (08306, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Радгоспна, буд. 1; код ЄДРПОУ 31477924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТАК" (02068, м. Київ, Дарницький р-н., вул. Анни Ахматової, буд. 5; код ЄДРПОУ 16476839) 828 (вісімсот двадцять вісім гривень) 79 коп. пені, 18 (вісімнадцять гривень) 01 коп. інфляційних втрат, 165 (сто шістдесят п'ять гривень) 88 коп. 3 % річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять гривень) 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 06.08.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко