Постанова № 32833127, 29.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 р. Справа № 804/7418/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача Коваленко С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИОС ГРУП" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИОС ГРУП» (далі - позивач, ТОВ «ТРИОС ГРУП») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення (форми «Р») №0000502202 від 18.04.2013 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення (форми «Р») №0000532202 від 18.04.2013 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

В період з 25.03.2013 р. по 29.03.2013 р. відповідно до постанови про призначення позапланової документальної перевірки старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 31.01.2013 p., згідно з п. п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI (далі - ПК України) Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИОС ГРУП».

За результатами перевірки було складено Акт від 05.04.2013 року №741/225/32366246 (далі - Акт перевірки) про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТРИОС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 32366246) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт - Д» (код за ЄДРПОУ 36441206) за лютий - листопад 2012 р. та ТОВ «Матадор» (код за ЄДРПОУ 31820299) за жовтень 2011 р.

Так, документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «ТРИОС ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт - Д» за лютий-листопад 2012 р. та ТОВ «Матадор» жовтень 2011 р. встановлено:

- порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 156621,88 грн., в т.ч. за квітень 2012 р. на суму 7200,0 грн., за травень 2012 р. на суму ПДВ 16704,86 грн., за червень 2012 р. на суму ПДВ 20746,36 грн., за липень 2012 р. на суму ПДВ 23440,69 грн., за серпень 2012 р. на суму ПДВ 28559,93 грн., за вересень 2012 р. на суму ПДВ 26135,04 грн., за жовтень 2012 р. на суму ПДВ 155,8 грн., за листопад 2012 р. на суму ПДВ 33679,20 грн.;

- порушення п. 135.4 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижений податок на прибуток на загальну суму 322268,24 грн., в т.ч. у 2 кварталі 2012 р. на суму 95584,31 грн., у 3 кварталі 2012 р. на суму 173420,75 грн. та у 4 кварталі 2012 р. на суму 53263,17 грн.

Проте, позивач вважає такі висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності, оскільки, по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, оскільки такими доказами мають бути саме первинні документи, проте в Акті ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська відсутні докази дослідження відповідачем первинних документів; по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод; по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал.

На підставі Акту перевірки відповідача було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення (форми «Р») № 0000502202 від 18.04.2013 р., яким Позивачу відповідно до п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 195777 (Сто дев'яносто п'ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 50 коп. з яких 39155 (Тридцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення (форми «Р») № 0000532202 від 18.04.2013 р., яким Позивачу відповідно до п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 402835 (Чотириста дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. з яких 80567 (Вісімдесят тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Отже, висновок відповідача про неможливість проведення ТОВ «Ферріт-Д» господарських операцій є лише припущенням. Натомість, первинні документи повністю підтверджують факт проведених між позивачем та ТОВ «Ферріт-Д» операцій поставки товару та виконання робіт.

На підставі вищевикладених обставин, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечення проти адміністративного позову до суду не надходили, представник відповідача надав заяву про розгляд справи без участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, в період з 25.03.2013 р. по 29.03.2013 р. відповідно до постанови про призначення позапланової документальної перевірки старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 31.01.2013 p., згідно з п. п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI (далі - ПК України) Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИОС ГРУП».

Перевірка здійснювалась головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Снітко Наталією Михайлівною, що діяла на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 230 від 22.03.2013 р. та направлення від 22.03.2013 р. № 224.

За результатами перевірки було складено Акт від 05.04.2013 р. № 741/225/32366246 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТРИОС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 32366246) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт - Д» (код за ЄДРПОУ 36441206) за лютий - листопад 2012 р. та ТОВ «Матадор» (код за ЄДРПОУ 31820299) за жовтень 2011 р.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «ТРИОС ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт - Д» за лютий-листопад 2012 р. та ТОВ «Матадор» жовтень 2011 р. встановлено:

- порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 156621,88 грн., в т.ч. за квітень 2012 р. на суму 7200,0 грн., за травень 2012 р. на суму ПДВ 16704,86 грн., за червень 2012 р. на суму ПДВ 20746,36 грн., за липень 2012 р. на суму ПДВ 23440,69 грн., за серпень 2012 р. на суму ПДВ 28559,93 грн., за вересень 2012 р. на суму ПДВ 26135,04 грн., за жовтень 2012 р. на суму ПДВ 155,8 грн., за листопад 2012 р. на суму ПДВ 33679,2 грн.;

- порушення п. 135.4 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижений податок на прибуток на загальну суму 322268,24 грн., в т.ч. у 2 кварталі 2012 р. на суму 95584,31 грн., у 3 кварталі 2012 р. на суму 173420,75 грн. та у 4 кварталі 2012 р. на суму 53263,17 грн.

На підставі Акту перевірки відповідача було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення (форми «Р») № 0000502202 від 18.04.2013 р., яким Позивачу відповідно до п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 195777 (Сто дев'яносто п'ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 50 коп. з яких 39155 (Тридцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення (форми «Р») № 0000532202 від 18.04.2013 р., яким Позивачу відповідно до п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 402835 (Чотириста дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. з яких 80567 (Вісімдесят тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Разом з цим, зі змісту Акту про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача випливає, що доказом фіктивності ТОВ «Ферріт-Д» є не рішення суду (вирок суду), а акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 р. № 7210/224/36441206 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Будівництво та комплектації» код ЄДРПОУ 36274510 за листопад 2011 року, ТОВ «Інфотерм» код ЄДРПОУ 31343537 за червень 2011 року, ТОВ «Олимп» код ЄДРПОУ 31441243 за вересень 2011 року, ТОВ «ПАСІФІК» код ЄДРПОУ 316884481 за вересень 2011, БПП «Сура» код ЄДРПОУ 30668399 за вересень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» код ЄДРПОУ 37275541 за січень 2011 року, ПП «СВ Гермес» код ЄДРПОУ 36293292 за березень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» код ЄДРПОУ 37237904 за листопад 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку».

Отже, основним джерелом, який використовувався під час перевірки позивача, був акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 р. №7210/224/36441206 перевірки ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206), проте, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 р. по справі № 804/1263/13-а було встановлено протиправність дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення перевірки зазначеного контрагента Позивача та відображено висновок про незаконність дій податкового органу щодо коригування показників податкової звітності зазначеного підприємства.

Відповідачем в Акті перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентом (ТОВ «Ферріт-Д»). Проте, на думку суду, даний висновок є необгрунтованим оскільки він не базується на первинних документах, які були наявні у позивача.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. З ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. З ст. 586, ч. З ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. З ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Відповідач, зробивши висновок у Акті перевірки про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача щодо ухилення від сплати податків, що набрали законної сили.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, відповідач, зробивши висновок у Акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

З правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Таким чином, суд вважає, що висновки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, які викладені в Акті перевірки зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті перевірки не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 156621,88 грн., в т.ч. за квітень 2012 р. на суму 7200,0 грн., за травень 2012 р. на суму ПДВ 16704,86 грн., за червень 2012 р. на суму ПДВ 20746,36 грн., за липень 2012 р. на суму ПДВ 23440,69 грн., за серпень 2012 р. на суму ПДВ 28559,93 грн., за вересень 2012 р. на суму ПДВ 26135,04 грн., за жовтень 2012 р. на суму ПДВ 155,8 грн., за листопад 2012 р. на суму ПДВ 33679,2 грн.; порушення п. 135.4 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижений податок на прибуток на загальну суму 322268,24 грн., в т.ч. у 2 кварталі 2012 р. на суму 95584,31 грн., у 3 кварталі 2012 р. на суму 173420,75 грн. та у 4 кварталі 2012 р. на суму 53263,17 грн.

На думку суду, у разі, коли податковий орган за відсутності відповідного судового рішення приймає податкове повідомлення-рішення з підстав нікчемності оспорюваного правочину, законність такого податкового повідомлення-рішення має бути перевірена з урахуванням інших підстав для нарахування податкових зобов'язань або зменшення податкового кредиту - зокрема, встановлення відсутності реального здійснення оподатковуваних операцій, не оформлення або неповного оформлення первинних документів, внесення до них недостовірних відомостей, тобто вирішити питання щодо наявності інших самостійних та достатніх підстав для прийняття такого податкового повідомлення-рішення.

Поряд з цим, у разі посилання відповідачем на нікчемність угод у зв'язку із порушенням ними публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними. Зокрема, доведенню підлягають обставини спрямування правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі встановлення таких обставин податкові органи мають вживати заходів до встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, або повідомлення компетентних органів про виявлені правопорушення.

В розглянутій справі суд не встановив ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем із вищевказаними контрагентами при здійсненні операцій по поставці будівельних матеріалів.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИОС ГРУП» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення (форми «Р») №0000502202 від 18.04.2013 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення (форми «Р») №0000532202 від 18.04.2013 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИОС ГРУП» судові витрати в розмірі 2294, 00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 серпня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 02.08.2013 р. СуддяН.В. Захарчук Н.В. Захарчук