Постанова № 32833126, 15.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 р. Справа № 804/7484/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддівЗахарчук Н. В. Луніна О.С., Ніколайчук С.В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представника відповідача представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Семикіна Л.В. Кравченко О.І. Конопчук В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-МИГ" до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго - МИГ» (далі - позивач, ТОВ «Енерго - МИГ») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчої служби України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини (далі - третя особа), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини № 10432/06 від 26.07.2012р. у справі «Харук та інші проти України» в частині виконання державою - відповідачем рішень національних судів: 1) рішення арбітражного суду міста Києва від 26.08.1998 р. у справі № 17/233 про стягнення 2 263 898,38 грн. основного боргу та 113 195,00 грн. держмита, та 2) рішення Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001 р. у справі № 3/12 про стягнення 4 164 912,55 грн.

- зобов'язати Державну виконавчу службу України вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення Європейського суду з прав людини №10432/06 від 26.07.2012р. у справі «Харук та інші проти України» на користь ТОВ «Енерго - МИГ» шляхом виконання рішень національних судів: рішення арбітражного суду міста Києва від 26.08.1998 р. у справі № 17/233 та рішення Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001 р. у справі № 3/12.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.08.2012 р. відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження ВП № 33914149 з виконання рішення № 10432/06 від 26.07.2012р. Європейського суду з прав людини на користь ТОВ «Енерго-МИГ», яке полягає в наступному:

- держава - відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1 та 1500 (одна тисяча п'ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацію судових витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави відповідача за курсом на день здійснення платежу;

- зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

06 лютого 2013 р. позивач отримав постанову від 29.01.2013 р. про закінчення виконавчого провадження №33914149, прийняту відповідачем при примусовому виконанні рішення №10432/06 від 26.07.2012р., з формулюванням, що рішення виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом, грошові кошти перераховані стягувану платіжним дорученням №1811 від 23.10.2012 р.

Однак, на сьогоднішній час залишилось не виконаним на користь Позивача рішення Європейського суду з прав людини № 10432/06 від 26.07.2012р. в частині виконання рішень національних судів (додаткові заходи індивідуального характеру), про які зазначено в Додатку №1 (порядковий №6) до рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012р. у справі № 10432/06. а саме:

1) рішення арбітражного суду міста Києва від 26.08.1998 р. у справі № 17/233 про стягнення 2 263 898,38 грн. основного боргу та 113 195,00 грн. держмита, та

2) рішення Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001 р. у справі № 3/12 про стягнення 4 164 912,55 грн.

Позивач вважає бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 р. у справі «Харук та інші проти України», порушуються майнові права та законні інтереси Позивача, ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також, само рішення Європейського суду з прав людини від 16.07.2012 р. у справі «Харук та інші проти України».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання з'явився, проти адміністративного позову заперечував в повному обсязі, пояснив суду, що зазначені в ньому вимоги є непослідовними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству та обставинам справи, зважаючи на наступне.

Відновлення попереднього юридичного стану потерпілої сторони-заявника, тобто ТОВ «Енерго - Миг», який він мав до порушення Конвенції є виконання рішень ухвалених на його користь, іншими словами, виплата заборгованості за цими рішеннями.

Товариство «Енерго - Миг» добровільно передало право вимоги на стягнуті рішеннями Арбітражного суду м. Києва від 26.08.1998 року та Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001 року суми товариству «Промислова інвестиційна компанія «Енерго - Інвест».

В свою чергу ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго - Інвест» не було заявником до Європейського суду та не зазнало порушення Конвенції, то відповідно зі сторони України відсутнє будь-яке зобов'язання щодо виконання вищезгаданих рішень в межах виконання рішення Європейського суду «Харук та інші проти України».

Заміна сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення Європейського суду в цьому випадку є неможливою.

З урахуванням викладеного, представник відповідача зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.01.2013 року винесена правомірно та законно.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судове засідання з'явився, проти адміністративного позову заперечував, пояснивши наступне.

Беззаперечно у держави залишається обов'язок вжити всіх заходів на виконання рішень Арбітражного суду м. Києва від 26.08.1998 року та Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001 року в рамках ординарної процедури виконавчого провадження, встановленої Законом України «Про виконавче провадження». Проте, у держави відсутнє будь-яке зобов'язання та правові підстави щодо виконання вищезгаданих рішень національних судів в межах виконання рішення Європейського суду «Харук та інші проти України».

Суд розглянувши матеріали справи і доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 липня 2012 року Європейський суд з прав людини у справі «Харук та інші проти України» постановив:

(a) держава - відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1 та 1500 (одна тисяча п'ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацію судових витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці гуми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

В Додатку №1 до цього рішення (пункт 6) заявником зазначено ТОВ «Енерго - МИГ» (позивача) щодо невиконання рішень національних судів: Арбітражного суду міста Києва від 26 серпня 1998 р. та Вищого арбітражного суду України від 10 квітня 2001 р.

17.08.2012 р. відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження ВП № 33914149 з виконання рішення №10432/06 від 26.07.2012р. Європейського суду з прав людини на користь ТОВ «Енерго -МИГ», яке полягає в наступному:

- держава - відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1 та 1500 (одна тисяча п'ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацію судових витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави відповідача за курсом на день здійснення платежу.

- зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2012 р. позивач на виконання рішення Європейського суду з прав людини № 10432/06 від 26.07.2012р. отримав від Державної виконавчої служби України тільки кошти в розмірі 31 055,20 грн., що є еквівалентом 3000 євро. Інших коштів позивач на виконання рішення Європейського суду з прав людини №10432/06 від 26.07.2012р. - не отримував.

06 лютого 2013 р. позивач отримав постанову від 29.01.2013 р. про закінчення виконавчого провадження №33914149, прийняту відповідачем при примусовому виконанні рішення №10432/06 від 26.07.2012р., з формулюванням, що рішення виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом, грошові кошти перераховані стягувану платіжним дорученням №1811 від 23.10.2012 р.

Суд звертає увагу, що позивач скаржився до Європейського суду на тривале невиконання рішень Арбітражного суду м. Києва від 26.08.1998 року та Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001 року, якими на його користь були стягнуті певні суми коштів. Європейським судом у рішенні у справі «Харук та інші проти України» було констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з тривалим невиконанням вказаних рішень, ухвалених на користь заявника, та статті 13 Конвенції у зв'язку з відсутністю ефективних засобів юридичного захисту щодо такого невиконання.

Листом від 12.09.2012 року № 0264 позивач повідомив, що 10 серпня 2012 року (після ухвалення Європейським судом рішення в справі «Харук та інші проти України») відповідно до договору про відступлення права вимоги № 10-08/12У, він добровільно передав право вимоги щодо сплати заборгованості за рішеннями Арбітражного суду м. Києва від 26.08.1998 року та Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001 року ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго - Інвест», та просив надати йому роз'яснення хто є належним стягувачем за згаданими рішеннями національного суду.

Листом від 31.10.2012 року позивач - ТОВ «Енерго - МИГ» був повідомлений, що оскільки він на національному рівні на підставі договору про відступлення права вимоги добровільно відмовився від виплати йому заборгованості за рішеннями національних судів, невиконання яких становило предмет скарги до Європейського суду, тим самим продемонструвавши незацікавленість у виконанні вказаних національних рішень на свою користь, та втратив право вимоги на стягнуті вищезгаданими рішеннями суми, ці рішення не підлягають виконанню на його користь.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач - ТОВ «Енерго - Миг» добровільно передало право вимоги щодо сплати заборгованості за рішенням Арбітражного суду м. Києва від 26.08.1998 року та Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001 року суми ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго - Інвест», а відтак, відповідно до практики Європейського суду не може вважатися «потерпілим» від порушення прав щодо виконання рішення національного суду в розумінні статті 34 Конвенції іншими словами ТОВ «Енерго - МИГ» втратило статус «потерпілого» від порушення Конвенції.

ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго - Інвест» не було заявником до Європейського суду та не зазнало порушення Конвенції, були відсутні правові підстави для виконання рішень Арбітражного суду м. Києва від 26.08.1998 року та Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001 року в рамках виконання зазначеного рішення Європейського суду за рахунок бюджетної програми КПКВК 3601170.

Після закінчення виконавчого провадження за рішенням Європейського суду «Харук та інші проти України» позивач листом від 14.03.2013 року № 0182 повідомив про винесення Господарським судом м. Києва ухвал від 01.03.2013 року та 06.03.2013 року, якими були скасовані ухвали господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року та від 05.09.2012 року щодо заміни позивача/стягувача/сторони судового процесу ТОВ «Енерго - МИГ» на ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго - Інвест», та просили на цій підставі відкрити або відновити виконавче провадження за рішенням Європейського суду та виконати рішення національних судів на його користь.

Листом від 19.04.2013 року позивач - ТОВ «Енерго- МИГ» був повідомлений, що з огляду на те, що на момент здійснення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду в 2012 році ТОВ «Енерго- МИГ» втратило статус потерпілого від порушення Конвенції та не було стягувачем за рішеннями національного суду (невиконання яких було підставою для звернення до Європейського суду), на виконання рішення Європейського суду в справі «Харук та інші проти України» ТОВ «Енерго - МИГ» має бути сплачена тільки сума присудженого Європейським судом відшкодування за невиконання рішень національних судів за час коли ці рішення підлягали виконанню на користь позивача-заявника. Після сплати цього відшкодування державним виконавцем 29.01.2013 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням рішення Європейського суду в частині заяви № 10432/06 у повному обсязі.

Повторно право вимоги за рішеннями Арбітражного суду м. Києва від 26.08.1998 року та Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001 року у позивача виникло лише в 2013 році на підставі правовідносин, які виникли вже після закінчення виконавчого провадження за рішенням Європейського суду в зв'язку з повним, фактичним його виконанням.

У судовому засіданні представник позивача надав суду Угоду від 14 серпня 2012 року про розірвання Договору №10-08/12 У відступлення права вимоги від 10 серпня 2012 року, відповідно до якої ТОВ «Енерго- МИГ» та ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго - Інвест» прийшли до згоди про розірвання Договору відступлення права вимоги №10-08/12У від 10 серпня 2012 року, а тому зобов'язання, що виникли з Договору №10-08/12 У відступлення права вимоги від 10 серпня 2012 року припиняються і сторони не вважають себе зв'язаними будь - якими правами і обов'язками, крім зобов'язання ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго - Інвест» протягом 2 календарних днів повернути ТОВ «Енерго- МИГ» усі документи, отримані від останнього на виконання п.4.1 Договору №10-08/12 У відступлення права вимоги від 10 серпня 2012 року та згідно Акту прийому - передачі документів.

Суд, дослідивши матеріали виконавчого провадження №634/11 №153-13, що підтверджено було в судовому засіданні представником відповідача, Державну виконавчу службу України не було повідомлено про наявність Угоди від 14 серпня 2012 року про розірвання Договору №10-08/12 У відступлення права вимоги від 10 серпня 2012 року, а тому відповідач не знав про те, що зобов'язання, що виникли з Договору №10-08/12 У відступлення права вимоги від 10 серпня 2012 року між ТОВ «Енерго- МИГ» та ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго - Інвест» припиняються і сторони не вважають себе зв'язаними будь - якими правами і обов'язками.

Статтею 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що виконання рішення Європейського суду - це виплата стягувачеві відшкодування, вжиття додаткових заходів індивідуального характеру та вжиття заходів загального характеру. Зазначається, що під відшкодуванням мається на увазі сума коштів, присуджена Європейським судом за констатоване порушення прав заявника до Європейського суду.

Сума відшкодування відповідно терміну «Стягувач», визначеному статтею 1 зазначеного Закону, може бути сплачена як особі, за заявою якої Європейський суд постановив рішення в справі проти України, так і представнику цієї особи або її правонаступнику.

Стаття 10 Закону встановлює, що додаткові заходи індивідуального характеру вживаються з метою відновлення порушених прав стягувача за Конвенцією, тобто особи, за заявою якої Європейським судом ухвалено рішення та яка безпосередньо є потерпілою від порушення Україною Конвенції.

Зазначена стаття та п. 6 Правил Комітету міністрів Ради Європи щодо контролю за виконанням рішень Європейського суду та умов дружнього врегулювання (10 травня 2006 року) передбачають, що додатковими індивідуальними заходами є, зокрема відновлення попереднього юридичного стану потерпілої сторони - стягувача, який вона мала до порушення Конвенції.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку відновлення попереднього юридичного стану потерпілої сторони-заявника, тобто ТОВ «Енерго - МИГ», який він мав до порушення Конвенції є виконання рішень ухвалених на його користь, іншими словами, виплата заборгованості за цими рішеннями.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що оскільки ТОВ «Енерго - МИГ» відповідно до договору про відступлення права вимоги від 10 серпня 2012 року №10-08/12 У добровільно передала право вимоги щодо сплати заборгованості за рішенням Арбітражного суду м. Києва від 26.08.1998 року та Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001 року на користь ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго - Інвест», то ці рішення не підлягають виконанню на користь ТОВ «Енерго - МИГ».

Тобто, оскільки ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго - Інвест» не було заявником до Європейського суду та не зазнало порушення Конвенції - у держави відсутнє будь - яке зобов'язання щодо виконання вищезгаданих рішень в межах виконання рішення Європейського суду «Харук та іншу проти України». Отже, заміна сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення Європейського суду у даному випадку є неможливою, а тому суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго - МИГ» до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 липня 2013 року

Головуючий суддя (підпис) Суддя (підпис) Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 19.07.2013 р. СуддяН.В. Захарчук Луніна О.С. Ніколайчук С.В. Н.В. Захарчук