Вирок № 32831796, 06.08.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/6306/13-к

Провадження №1-кп/639/258/2013

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року м.Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

при секретарі судового засідання - Машура Г.І.,

за участю: прокурора - Сагуна М.О.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013220500001768 від 02 липня 2013 року згідно якого:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Харкова, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працюючий, раніше неодноразово судимий, останній раз: 08.08.2006 року Комінтернівським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.199 КК України, на підставі ст.70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, зареєстрований: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком 08.08.2006 року Комінтернівського районного суду м.Харкова ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.199 КК України, на підставі ст.70 КК України, до 5 років 1 місяця позбавлення волі.

29 червня 2013 року близько о 02 год. 00 хв. ОСОБА_2 знаходячись біля території домоволодіння АДРЕСА_3 та маючи умисел, спрямований на таємне викрадання чужого майна, з корисливих мотивів, за відсутності інших осіб, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, таємно, шляхом вільного доступу, викрав акумуляторну батарею "FiammTitaniumPlus 6CT-75 R+", виробництва Італії, з моторного відсіку автомобіля ВАЗ 2107, д.н. НОМЕР_1, який належить гр. ОСОБА_1, що знаходився за вищевказаною адресою, вартість якого згідно судово-автотоварознавчої експертизи №257 від 18.07.2013 року складає 827,00 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 827,00 гривень.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

26 липня 2013 року між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 42, 56, 468, 469, 471 КПК України укладена угода про примирення. Згідно з укладеною угодою ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадання чужого майна, вчинене повторне.

Потерпілий ОСОБА_3 будь-яких претензій матеріального та морального характеру до підозрюваного ОСОБА_2 з приводу скоєння щодо нього злочину не має. Завдана матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_2 буде призначене покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі із застосуванням іспитового строку на підставі ст.75 КК України на 2 роки.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступних обставин.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди.

Вимогами ч.3 ст.469 КПК України встановлено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органами досудового слідства кримінального правопорушення (злочину) та погоджується на призначення узгодженого покарання.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, відповідно до статті 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Потерпілий під час підготовчого судового засідання просив суд затвердити угоду. Отже, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про примирення.

Сторони добровільно уклали угоду про примирення, її укладання не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені ч.5 ст.474 КПК України. Обвинувачений та потерпілий розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст.473 КПК України, зокрема обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та відмова обвинуваченого від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини 5 статті 474 КПК України, а потерпілим - права вимагати в подальшому притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Зміст угоди відповідає вимогам ст.471 КПК України та положенням закону, зокрема вимогам Кримінального кодексу України. Підстави для відмови у затвердженні угоди, передбачені ч.7 ст.474 КПК України судом не встановлені.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ст.66 КК України є його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Суд не визнає обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 відповідно до ст.67 КК України вчинення ним злочину повторно.

Відповідно до абз.2 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24 жовтня 2003р., якщо якась із обставин, наведених у ч.1 ст.66, ч.1 ст.67 КК, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд при призначенні покарання не може ще раз ураховувати її як пом'якшуючу або обтяжуючу покарання обставину.

Таким чином, оскільки вчинення ОСОБА_2 таємного викрадення чужого майна повторно, впливає на його кваліфікацію за ч.2 ст.185 КК України, тому суд не може визнати вказану обставину як таку, що обтяжує покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення від 26 липня 2013 року по кримінальному провадженню №12013220500001768, укладену між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_2 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведену у кримінальному проводженні судово - автотоварознавчу експертизу в розмірі 195 (сто дев'яносто п'ять) гривень 60 копійок, шляхом перерахування їх на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, код ОКПО 25574728, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова, з позначенням виду платежу - "за експертні послуги".

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та потерпілому.

Суддя В.О. Курило