Постанова № 32830494, 26.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2013 року № 826/9746/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідівдоКомунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києвапро стягнення 63667,80 грн.

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 63667,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані недотриманням відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо створення протягом 2012 року одного робочого місця для працевлаштування інваліда, внаслідок чого підприємство зобов'язане сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 63000,00 грн. та 667,80 грн. пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою адміністративно-господарських санкцій.

Представник позивача позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні, 25 липня 2013 року, не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином. Від представника до суду надійшли письмові заперечення проти позову, які підтримані представником відповідача в судовому засіданні 11.06.2013. У письмових запереченнях зазначено, що відповідачем протягом 2012 року дотримано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки в грудні 2011 року та січні 2012 року на підприємстві працювала особа, яка мала інвалідність, а в період з травня 2012 року по грудень 2012 року підприємством своєчасно подавались звіти до служби зайнятості з інформацією про наявність вакансій, у тому числі для інвалідів, проте такі особи для працевлаштування на підприємство центром зайнятості не направлялись. Як зазначено у запереченнях, в зв'язку з тим, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком пошуку таких інвалідів, враховуючи те, що відповідачем вжито всі можливі заходи для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2012 року, вимога про сплату адміністративно-господарських санкцій та пені є безпідставною.

Крім того, в додаткових поясненнях на позов представником відповідача зазначено, що з урахуванням специфіки ведення статистики кількості працівників на підприємстві, убачається, що у грудні 2011 року, січні 2012 року на підприємстві працювала особа, якій у відповідності до вимог чинного законодавства встановлено інвалідність, відтак звіти про наявність вакансій, у тому числі для інвалідів, за січень, лютий 2012 року до служби зайнятості підприємством не подавались.

У судовому засіданні, 25 липня 2013 року, на підставі частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено здійснювати судовий розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах судової справи доказами та про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, 25 липня 2013 року, пояснення представника позивача, взявши до уваги письмові заперечення відповідача проти позову та додаткові письмові пояснення, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва, ідентифікаційний код 31776030, є: 02217, вул. Закревського, 15.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ, в якому зазначено: що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (код рядка 01) - 33 особи; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (код рядка 02) - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (код рядка 03) - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників (код рядка 04) - 2079,0 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника (код рядка 05) - 63000,00 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (код рядка 06) - 63000,00 грн.

Відповідно до розрахунків позовних вимог та розміру пені, сума штрафних санкцій за нестворені протягом 2012 року Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва робочі місця для працевлаштування інвалідів складає 63000,00 грн., пеня - 667,80 грн.

Станом на час розгляду справи судом, адміністративно-господарські санкції та пеня відповідачем не сплачені. Наведена обставина представниками сторін не заперечувалась.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (з наступними змінами і доповненнями, далі - Закон №875-XII), з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя).

Як уже зазначалось, відповідачем було подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ, в якому, зокрема, зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (код рядка 01) - 33 особи; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (код рядка 02) - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (код рядка 03) - 1 особа.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва за 2012 рік - 33 особи, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на вказаному підприємстві протягом усього 2012 року становив 1 особу. Визначаючи норматив, судом враховано положення пункту 3.4. "Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за №117/13384, відповідно до якого дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення). При цьому, суд не бере до уваги аргументи відповідача щодо скорочення штату працівників підприємства на одну посаду, оскільки вказана обставина не впливає на норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на вказаному підприємстві.

Відповідач стверджує, що протягом 2012 року ним дотримано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки у грудні 2011 року, січні 2012 року на підприємстві працювала особа, якій у відповідності до вимог чинного законодавства встановлено інвалідність, відтак звіти про наявність вакансій, у тому числі для інвалідів, за січень, лютий 2012 року до служби зайнятості підприємством не подавались, а в період з травня 2012 року по грудень 2012 року підприємством своєчасно подавались звіти до служби зайнятості з інформацією про наявність вакансій, у тому числі для інвалідів, проте такі особи для працевлаштування на підприємство центром зайнятості не направлялись.

З матеріалів справи убачається, що відповідно до наказу від 12.09.2011 №85-к відповідачем було прийнято на роботу ОСОБА_1 та звільнено з роботи 16.01.2012 наказом від 16.01.2012 №1-к. Довідкою серії КИЕ 1 №021816 та пенсійним посвідченням НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи. Також, відповідно до наказу від 11.12.2012 №85-к відповідачем прийнято на роботу 11.12.2012 ОСОБА_2, яка є інвалідом ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 та довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №785602.

Таким чином, з 17 січня 2012 року по 10 грудня 2012 року відповідачем не було працевлаштовано на підприємстві особу, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Відповідачем долучено до матеріалів справи звіти форми №3-ПН про наявність вакансій за травень-грудень 2012 року, в яких в рядку 15 зазначено про наявність вакансії для працевлаштування інваліда ІІІ групи.

Листом Деснянського районного центру зайнятості від 18.04.2013 №22-2531 підтверджується, що відповідачем у період з лютого по квітень 2012 року включно звіти про наявність вакансій до центру зайнятості не подавались.

Згідно з вимогами "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом (абзац третій пункту 2).

Разом з тим, форму звіту про наявність вакансій було затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420, (чинним на час подання відповідачем звітів про наявність вакансій протягом 2012 року).

Представник відповідача пояснила, що звіти з лютого по квітень 2012 року не подавались у зв'язку зі скороченням штатної чисельності працівників Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва.

Судом встановлено, що згідно з наказом від 21.03.2012 №28 скорочено двох бухгалтерів І категорії, провідного бухгалтера, прибиральника службового приміщення, разом 4 штатних одиниці. За висновком суду, наведена обставина не вплинула на обов'язок відповідача щодо вчинення дій з працевлаштування інвалідів, зокрема і стосовно подання звітів до центру зайнятості, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила 33 особи.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина перша). Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина друга).

Верховним Судом України неодноразово висловлювалась правова позиція (постанови 02 лютого 2010 року, від 14 квітня 2011 року, від 20 червня 2011 року), згідно з якою адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), а за змістом статті 18 Закону 875-XII обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. При цьому Верховним Судом України зроблено висновок про неможливість покладення відповідальності на підприємство в разі вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було виконано протягом 2012 року вимоги Закону №875-XII щодо працевлаштування одного інваліда та не вжито всіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування інвалідів, зокрема в лютому, березні та квітні 2012 року, оскільки відповідні звіти форми 3 ПН про наявність вакансій відповідачем до центру зайнятості за ці періоди не подавались. При цьому, всупереч частині першій статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідачем не надано інших доказів, які б свідчили про намагання відповідача виконати вимоги Закону №875-XII стосовно повідомлення протягом лютого-квітня 2012 року центру зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування інвалідів, фактичне працевлаштування ним інваліда, тощо.

Судом взято до уваги, що відповідно до частини першій статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідачем не надано інших доказів, які б свідчили про намагання відповідача виконати вимоги Закону №875-XII стосовно повідомлення протягом лютого-квітня 2012 року центру зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування інвалідів, фактичне працевлаштування ним інваліда, тощо.

Відповідно до статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (частина перша). Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга).

Згідно з "Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 2). Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення (пункт 4).

Як убачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньорічна заробітна плата штатного працівника (код рядка 05) - 63000,00 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (код рядка 06) - 63000,00 грн. Таким чином, відповідачем вірно було самостійно визначено розмір адміністративно-господарських санкцій за невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році.

Крім того, за несвоєчасну сплату суми адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня за 53 дні існування боргу (з 16.04.2013 по 07.06.2013) у розмірі 667,80 грн.

Станом на час розгляду справи, відповідачем зазначену суму адміністративно-господарських санкцій та пені не сплачено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 63000,00 грн. та 667,80 грн. пені, а всього - 63667,80 грн., відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо строку звернення до адміністративного суду, то за змістом частини п'ятої статті 20 Закону №875-XII, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом строки звернення до суду не застосовуються.

Згідно з частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва (ідентифікаційний код 31776030) адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 63667,80 грн. (шістдесят три тисячі шістсот шістдесят сім грн. 80 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець