Ухвала суду № 32829132, 05.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року м. Київ К-41167/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010

у справі №2а-6459/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вагонзавод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010, позов задоволено повністю. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську №00002908013/0 від 26.08.2010 та №00003008013 в повному обсязі.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Феррекспо» за березень-квітень 2010 року, за результатами якої складено акт №998/08-3/34749544.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 430332 грн., у т.ч. за березень 2010 року; пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів у загальній сумі 3001 грн., у т.ч. за квітень 2010 року.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №00002908013/0 від 26.08.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3001 грн. та №00003008013/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 645498 грн., у т.ч. за основним платежем 430332 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 215166 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Феррекспо» укладено договір №1/30/03 від 29.03.2010 поставки залізної руди у кількості 12040 т вартістю 2166718,40 грн.(без ПДВ), ПДВ - 433343,68 грн.

На виконання умов договору, додаткової угоди №1 від 30.04.2010 до договору, специфікації до договору, позивачем перераховано ТОВ «Феррекспо» грошові кошти в сумі 2600000 грн., згідно платіжного доручення №70 від 30.03.2010.

ТОВ «Феррекспо» відповідно до вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» видано податкову накладну №11 від 30.03.2010, яка відображена позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних №3 за березень 2010 року.

На час укладення угоди та видачі податкової накладної контрагент позивача ТОВ «Феррекспо» був належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Виходячи з встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач виконав передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вимоги при формуванні податкового кредиту та розрахунку бюджетного відшкодування у березні 2010 року.

Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право покупця - платника податку на додану вартість на податковий кредит з обов'язком продавця - платника податку на додану вартість самостійно визначати суму податкового зобов'язання та сплатити її до бюджету.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не встановлено під час перевірки відсутності фактичної поставки товару позивачеві за спірними операціями, та не проведення ним розрахунків за отриманий товар, а також не надано таких доказів і в суді.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

С.Е.Острович