Ухвала суду № 32829099, 01.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року м. Київ К/9991/26649/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Стрелець Т.Г.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011р. у справі №2а-8737/10/1270 за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» звернулося до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови начальника управління від 20.09.2010р. №000832 про накладення штрафних санкцій за невиконання ряду приписів начальника про усунення порушення прав споживачів.

Позовні вимоги обґрунтовано невідповідністю рішення відповідача про застосування штрафних санкцій чинному законодавству.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011р., позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано винесену Управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області постанову від 20.09.2010р. №000832 про накладення на Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн. за невиконання припису від 18.06.2010 року №368.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій представник позивачів Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач - суб'єкт господарювання юридична особа Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів від 24.01.1996р. № 31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської Ради народних депутатів 26.01.1996р., реєстраційний номер №99/5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25.01.2005р. №30/19, адреса місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а. Згідно Статуту Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення).

До Управління у справах захисту споживачів в Луганській області з питання порушень прав споживачів, а саме про відмову у відключенні квартир від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонентів Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» та проведення перерахунку за не надання послуг центрального опалення звернулись група громадян, у тому числі гр. ОСОБА_5, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі звернень зазначених громадян працівниками відповідача були здійснені позапланові перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у Луганському міському комунальному підприємстві «Теплокомуненерго».

За результатами перевірки було складено акт від 16.06.2010р. №001005, в якому зафіксовано, що вказані вище заявники мають у повному обсязі дозвільні документи, що передбачені законодавством, на встановлення автономного опалення.

У зв'язку з цим начальник Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області Лукашик М.Ф. дійшов висновку про наявність законних підстав для припинення нарахувань за послуги, які фактично не надаються та проведення перерахунків з моменту звернення зазначених заявників до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», та на підставі цього акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів ним видано припис від 18.06.2010р. №368 про усунення порушень з боку Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» прав споживачів з вимогами:

- припинити порушення прав гр. ОСОБА_5, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги;

- припинити нарахування виплати за ненадані послуги гр. ОСОБА_5, за вказаною вище адресою;

- провести перерахунок за ненадані послуги з центрального опалення гр. ОСОБА_5 за вказаною вище адресою;

- про вжиті заходи інформувати Управління до 18 липня 2010 року.

За невиконання зазначеного припису відповідачем у відповідності до ст. 26, ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» до позивача були застосовані стягнення у вигляді штрафу згідно постанови від 20.09.2010р. №000832 у розмірі 340,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення про застосування до позивача штрафних санкцій відповідачем прийнято не у спосіб, передбачений чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Колегія суддів, погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів встановлює Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. №1023-XII (далі - Закон №1023).

Згідно з ч. 3. ст. 5 Закону № 1023 захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009р. №229, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2009р. за №636/16652 (далі - Положення №229), визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Згідно зі ст. 26 Закону №1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право у числі іншого:

- давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

- накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з вимог Закону №1023 відповідальність суб'єкта господарювання у разі порушення прав споживачів настає лише у випадках, перелік яких передбачають норми ст. ст. 21, 23 Закону №1023, і саме у вказаних випадках може бути видано припис про усунення цих порушень, та/або прийнято рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу. При цьому в силу вказаної ст. 21 Закону №1023, факти вказаних порушень мають бути відповідним чином встановлені та доведені. Так, серед іншого, у відповідності з п.9 ст. 23 Закону №1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V (далі - Закон №877).

Частиною 7 ст.7 Закону №877 органу державного нагляду (контролю) за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, на підставі акта надано право складати припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно із частиною 8 статті 7 Закону №877 припис це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону №877 невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Порядок накладення та стягнення штрафів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів визначає Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене Постановою КМ України від 17.08.2002 №177.

Виходячи з вимог п.п. 2, 4. Положення рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених ст. 23 Закону №1023, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаних умов відповідачем дотримано не було. Постанову про накладення штрафу прийнято у відсутність представника позивача. Крім того, як зазначалось, постанову про накладення штрафу прийнято з урахуванням висновків акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, на підставі якого було внесено припис про усунення порушень, при цьому виконання припису відповідачем не перевірялось.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття вказаної постанови.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: