Постанова № 32828801, 25.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року Справа № 5017/3805/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЗаріцької А.О.,суддівКоваленка В.М., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2013 рокуу справі господарського суду№ 5017/3805/2012 Одеської областіза заявою дофізичної особи - підприємця ОСОБА_4 товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальна впроваджувальна наукова сільськогосподарська компанія "Август" провизнання банкрутомза участю представників:

ПАТ КБ "Приватбанк" Радіонова В.О.,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 грудня 2012 року за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ініціюючий кредитор) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Спеціальна впроваджувальна наукова сільськогосподарська компанія "Август" (далі - ТОВ "СВНСК "Август") за процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Постановою господарського суду Одеської області від 29 січня 2013 року ТОВ "СВНСК "Август" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено ініціюючого кредитора ФОП ОСОБА_4 та зобов'язано його вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 березня 2013 року (суддя: Лепеха Г.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, ліквідовано ТОВ "СВНСК "Август", провадження у справі припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2013 року (колегія суддів: Лашин В.В. - головуючий, Воронюк О.Л., Аленін О.Ю.) задоволено апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк", ухвалу господарського суду Одеської області від 12 березня 2013 року скасовано, відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ "СВНСК "Август", проведену на підставі вказаної вище ухвали, справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

ФОП ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2013 року скасувати, ухвалу господарського суду Одеської області від 12 березня 2013 року залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ФОП ОСОБА_4 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. ст. 1, 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 41, 80, 91 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наведених нижче підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою господарського суду Одеської області від 29 січня 2013 року ТОВ "СВНСК "Август" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено ініціюючого кредитора ФОП ОСОБА_4

5 березня 2013 року до господарського суду надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, 12 березня 2013 року ліквідатором було надано до суду доповнення до звіту ліквідатора, відповідно до яких у банкрута відсутні кошти, рухоме і нерухоме майно, також відсутнє майно у заставі. Вимоги ДПІ у Приморському районі м. Одеси у розмірі 523, 29 грн. погашені.

У доповненні до звіту ліквідатор боржника повідомила суд зокрема про те, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 квітня 2011 року, виданого Олександрівською сільською радою Білозерського району Херсонської області, з 25 лютого 2011 року за ТОВ "СВНСК "Август" було зареєстровано нерухоме майно - будинок оператора, фільтрувальна станція, насосна станція, ємкості для акумуляції води, вигрібна яма, тощо. За договором купівлі-продажу, посвідченим нотаріально 3 травня 2012 року, ТОВ "СВНСК "Август" вказане майно було продане ТОВ "Елісторг", про що ліквідатором надано копії договору купівлі-продажу, витягу з Державного реєстру правочинів, витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказане вище майно за ТОВ "Елісторг".

Виходячи з того, що майнових активів боржника не виявлено, відсутність нерухомого майна та транспортних засобів боржника підтверджено відповідними доказами, суд першої інстанції ухвалою від 12 березня 2013 року затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував боржника та, відповідно до п. 6 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", припинив провадження у справі порушеній за ст. 52 Закону.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що ліквідатором ТОВ "СВНСК "Август" вжито усіх передбачених законом заходів щодо виявлення можливих майнових активів боржника та належним чином проведено ліквідаційну процедуру. Незадоволені кредиторські вимоги за недостатністю майна визнані погашеними відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", Банк) вважаючи себе заставним кредитором боржника, подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Одеської області від 12 березня 2013 року, посилаючись на те, що суд без його участі цією ухвалою вирішив питання про його права та обов'язки.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" послалося на кредитні відносини між ним та боржником. На підтвердження Банк надав копію кредитного договору № КА-433Г від 29 вересня 2009 року, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "СВНСК "Август", за яким, як вказав заявник апеляційної скарги, позичальник отримав 4 296 150, 57грн.

Крім того, ПАТ КБ "Приватбанк", в обґрунтування апеляційної скарги посилалося на те, що Банк є заставним кредитором боржника, оскільки виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечене договором застави ДЗ-433Г майнових прав від 29 вересня 2009 року, укладеним між ним і боржником, відповідно до якого боржником було передано у заставу сільськогосподарську техніку. Договір застави був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції з висновками місцевого господарського суду не погодився і в оскаржуваній постанові зазначив, що свої висновки суд першої інстанції зробив без врахування того, що 29 вересня 2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "СВНСК "Август" було укладено кредитний договір № КА-433Г, за умовами якого боржник отримав кредитні кошти в розмірі 4 211 359 грн. на придбання сільськогосподарської техніки, а у забезпечення виконання цього договору між тими ж сторонами 29 вересня 2010 року було укладено договір застави.

Таким чином, приймаючи апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Одеської області від 12 березня 2013 року суд апеляційної інстанції вважав, що ПАТ КБ "Приватбанк" має право на оскарження ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, як такої, що стосується прав і обов'язків банківської установи.

При цьому апеляційний господарський суд вказав, що у справі відсутні відомості про повідомлення ліквідатором, на виконання вимог ч. 5 ст. 52 ПАТ КБ "Приватбанк", що позбавило останнього права на заявлення грошових вимог та можливості брати участь у розгляді цієї справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи і суперечать вимогам законодавства.

Статтею 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Нормами ч. 6 ст. 106 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство.

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Особливості банкрутства відсутнього боржника передбачені ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього (ч. 2 ст. 52 Закону).

Ухвала від 27 грудня 2012 року про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону, направлялася заявнику касаційної скарги, оскільки місцевий господарський суд зобов'язував ПАТ КБ "Приватбанк" надати до канцелярії суду довідку про рух та залишок грошових коштів на рахунку боржника.

На виконання вказаної ухвали ПАТ КБ "Приватбанк" 9 січня 2013 року надав господарському суду відповідну інформацію.

Суд першої інстанції у постанові про визнання боржника банкрутом послався на вказані обставини.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував, що ПАТ КБ "Приватбанк" був обізнаний про обставини порушення справи про банкрутство та особливості провадження безпосередньо з ухвали суду, тому мав можливість здійснювати свої права пов'язані з участю у справі про банкрутство.

При цьому суд касаційної інстанції зауважує, що на відміну від вимог ч. 1 ст. 14 Закону ( в редакції, яка діяла на момент порушення провадження у даній справі), яка передбачає обов'язок кредиторів протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду заяви з вимогами до боржника, ст. 52 Закону, яка регулює порядок банкрутства відсутнього боржника, передбачає право кредиторів на подання заяви з вимогами до банкрута. До того ж слід враховувати, що вказана норма Закону визначає спрощений порядок виявлення і повідомлення кредиторів банкрута - ліквідатор повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів (ч.5 ст. 52 Закону).

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства -щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 11, 14, 23, 52 Закону, касаційна інстанція вважає, що Банк на момент винесення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду не набув процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство боржника, що має право на апеляційне оскарження прийнятої у даній справі ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника, а тому не мав права подавати апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції, в порядку, передбаченому положеннями нормами ст. 91 та частини 6 ст. 106 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції вказані вище обставини залишив поза увагою і відповідної правової оцінки їм не надав.

Не ґрунтується на матеріалах справи також посилання в апеляційній скарзі на набуття ПАТ КБ "Приватбанк" статусу заставного кредитора.

Предметом договору застави ДЗ-433Г, укладеного між ТОВ "СВНСК "Август" та ПАТ КБ "Приватбанк" 29 вересня 2010 року, на який посилається Банк, є надання заставодавцем в заставу майнових прав за договором поставки сільськогосподарської техніки від 30 червня 2010 року № К.Ю.М.П.-70(10), укладеним між ТОВ "СВНСК "Август" та ТОВ "Приват лізинг" на отримання сільськогосподарської техніки, комплектуючих та допоміжного обладнання (за текстом договору застави - Товар).

Пунктами 1, 6 договору застави майнових прав на Товар визначено, що після отримання заставодавцем ТОВ "СВНСК "Август" Товару за договором поставки він стає предметом застави.

Однак, ПАТ КБ "Приватбанк" до апеляційної скарги не додано доказів на підтвердження того, що до "СВНСК "Август" перейшло майно за договором поставки № К.Ю.М.П.-70(10).

Відтак, відсутність доказів отримання ТОВ "СВНСК "Август" майна за договором поставки, не надає права Банку стверджувати, що він є заставним кредитором боржника, а тому, на думку колегії суддів, це також свідчить про відсутність у Банку права на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 12 березня 2013 року, оскільки на момент подачі апеляційної скарги він не довів, що ця ухвала стосується його прав і обов'язків.

Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що подана ПАТ КБ "Приватбанк" апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Одеської області від 12 березня 2013 року не підлягала вирішенню в апеляційному господарському суді.

За таких обставин справи оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Одеської області від 12 березня 2013 року має бути припинене.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2013 року у справі № 5017/3805/2012 скасувати.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Одеської області від 12 березня 2013 року у справі № 5017/3805/2012, припинити.

Головуючий А. Заріцька

Судді В. Коваленко

В. Поліщук