Ухвала суду № 32828504, 24.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2013 року м. Київ К-51704/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Блажівської Н.Є Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р.

у справі № 2а-8802/09/0570

за позовом державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2009 р. державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі - позивач, ДП «Донецька вугільна енергетична компанія») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Донецьку (далі - відповідач, ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11.02.2008 р. № 0003031312/0/4888/10/15-16-23/3.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2009 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р., позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи по податковому розрахунку за 2-й квартал 2007 р. від 09.08.2007 р. № 7553, основного платежу згідно рішення про правонаступництво від 06.09.2007 р., за наслідками якої складено акт від 31.01.2008 р. № 72/15-16-23/3-33161769 та встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон).

На підставі зазначеного акту перевірки 11.02.2008 р. податковим органом було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0003031312/0/4888/10/15-16-23/3 про застосування штрафних санкцій до позивача в розмірі 50 % у сумі 61 999,41 грн. за порушення більше ніж 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання зі збору на геологорозвідувальні роботи на підставі п.п.17.1.7. пункту 17.1 ст. 17 Закону.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і приймаючи нове про задоволення позову, апеляційний суд виходив з тих обставин, що позиція органу стягнення щодо можливості самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, є помилковою.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суми зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Як встановлено судами, позивач здійснив оплату податкового зобов'язання за 2-й квартал 2007 р. відповідно до розрахунку по збору за геологорозвідувальні роботи № 7553 від 09.08.2007 р. в сумі 382 836,35 грн. платіжними дорученнями № 8778 від 30.05.2007 р. та № 9 від 08.06.2007 р., які зараховані відповідачем самостійно на погашення недоїмки за інший період.

Податковий орган також здійснив самостійний перерозподіл коштів з метою погашення податкового боргу за 2-й квартал 2007 р. (граничний строк сплати 06.09.2007 р.), які сплачені позивачем платіжним дорученням № 389 від 26.12.2007 р. з призначенням платежу «збір за ГРР по строку 26.12.2007 року».

Зі змісту пункту 7.7 статті 7 Закону податковому органу не надано право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу. Отже колегія суддів касаційної інстанції виходить із того, що право визначати призначення платежу належить платнику.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, є обґрунтованим.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність законодавству прийнятого повідомлення-рішення, вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 11.02.2008 р. № 0003031312/0/4888/10/15-16-23/3 правомірно задоволено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Донецьку відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р. у справі № 2а-8802/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) Н.Є.БлажівськаПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська