Ухвала суду № 32826666, 06.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. справа № 2а-0870/2616/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року по справі за позовом ТОВ «ЛСЛ ІНК» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення №0000142302 від 14.04.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 105 000 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області №0000142302 від 14 квітня 2011 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Токмацькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЛСЛ ІНК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 92/23/13631630 від 30 березня 2010 року.

На підставі акта перевірки №92/23/13631630 від 30 березня 2011 року Токмацькою ОДПІ Запорізької області 14 квітня 2011 року прийнято податкове повідомлення- рішення форми «Р» № 0000142302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 105 000 грн., у т.ч. за основним платежем - 84 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21 000 грн.

Висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість зазначений в акті №92/23/13631630 від 30 березня 2011 року ґрунтується на безпідставності віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту по правочинах між між ТОВ «ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС» та ТОВ «ЛСЛ ІНК», які за висновками податкового органу є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків податкового органу про нікчемність угод між позивачем та його контрагентом, що вплинули на формування податкового кредиту та валових витрат.

Такі висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи та нормам матеріально права.

Так, матеріали справи свідчать, що між ТОВ «ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС»(Продавець) та ТОВ «ЛСЛ ІНК» (Покупець) було укладено договір поставки № 20/09/10 від 20.09.2010 року, предметом якого є поставка сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику). Поставка здійснюється на склад покупця транспортом постачальника.

На підтвердження реальності даної угоди позивач надав видаткові та податкові накладні, а також платіжні доручення, що підтверджують повний розрахунок за поставлений товар.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Тому висновок суду першої інстанції про правомірність включення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного у ТОВ «ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС» товару до податкового кредиту та віднесення витрат на придбання товару до валових витрат є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про правомірність висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, між позивачем та ТОВ «ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС» є без підставними з огляду на наступне.

Підставою для визнання правочинів нікчемними податковий орган зазначив висновки іншого податкового органу про нікчемність угод.

Проте, зазначені підстави не можна визнати такими, що відповідають закону, оскільки відповідно до положень ст. 228 ЦК України, в редакції від 02.12.2010 року, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не зазначив які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку ТОВ «ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС» при укладанні угод.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту її постановлення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту виготовлення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 08.06.2013 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим