Ухвала суду № 32826642, 17.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. справа № 2а/0470/6322/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року по справі за позовом приватного підприємства "СПЕЙСЕЗ ТУ РЕНТ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними , -

в с т а н о в и в:

У травні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив визнати неправомірними дії відповідача стосовно проведення невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період за грудень 210 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача стосовно проведення невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі довідки № 24478/8/04-033 виданої 15.10.2010 року та наказу від 29.03.2011 року № 351-5 державної податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства "СПЕЙСЕЗ ТУ РЕНТ" в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 220/233/37006165 від 06.04.2011 року "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки суб'єкта господарювання ПП "СПЕЙСЕЗ ТУ РЕНТ" в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції, яка підлягає розгляду у судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції та вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі, зважаючи на наступне.

Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені ст.8 цього Закону, крім функцій, зазначених у п.2, п.3, п.8, п.11, п.12, п.13, п.16, а також п.15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені у частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Згідно з ч.1 ст. 8 згаданого Закону Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо функції, пов'язані зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Правовий аналіз вказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні» свідчить про те, що органи державної податкової служби є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в Податковому кодексі України.

Таким чином, оскаржувані позивачем дії по проведенню перевірки дотримання вимог податкового законодавства пов'язані виключно з правом суб'єкта владних повноважень на здійснення повноважень, визначених діючим законодавством.

Отже, проведення перевірки податковим органом не можливо вважати його діями, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а відтак такі дії не підпадають під дію пункту 1 частини другої статті 17 КАС, якою передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані дії податкового органу щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки, не порушують права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому такі позовні вимоги не підлягають розгляду в ні порядку адміністративного судочинства, ні в порядку іншого судочинства.

Пункт 1 частини 1 статті 157 КАС України, передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в цій частині у зв'язку з неналежністю розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 203, 205, 207 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити.

Ухвала може бути суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим