Ухвала суду № 32826087, 02.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 р. Справа № 37921/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Савицької Н.В., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Старичі» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі за позовом Комунального підприємства «Старичі», до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про скасування вимоги податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

14.05.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування вимоги податкового повідомлення рішення №0001342320/0 від 06.05.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в період з 14.04.2010 року по 20.04.2010 року відповідачем було проведено позапланову перевірку, що підтверджується актом від 22.04.2010 року №591/23-2/32599846 «Про результати позапланової виїзної перевірки КП «Старичі», код за ЄДРПОУ 32599846, з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість у серпні вересні 2008 року». За результатом перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 року №0001342320/0 на загальну суму платежу податок на додану вартість 1478719 грн., у т.ч. основний платіж 985813 грн., штрафні (фінансові) санкції 492906 грн., оскільки актом встановлено відсутність поставки товару (труб) у серпні, вересні 2008 року між ТзОВ «Евербест» (постачальник) та КП «Старичі» (покупець), що свідчить про укладення угоди №01-08/08 від 01.08.2008 року без мети настання реальних наслідків, що в свою чергу призвело до порушення п. 7.2.3, 7.5.1, 7.4.5., 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість». Просить визнати недійсним та скасувати дане податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що законних підстав для проведення будь-яких позапланових перевірок відсутня така підстава як «перевірка у разі виникнення потреби у перевірці відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків». Також в даному випадку відповідачем не було видано припис про усунення нібито припущених порушень, а практично одразу ж прийнято податкове повідомлення - рішення про визнання суми податкових зобов'язань, чим позбавлено його законного права на усунення порушень. Покликаються на те, що наведенні твердження в акті від 22.04.2010 року №591/23-2/32599846 є повністю протиправними, оскільки вони побудовані виключно на припущеннях та суперечать нормам чинного законодавства України.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що поставка товару фактично здійснена не була, позивач не наполягав на такій поставці з дати укладення договору, оплату не проводив. Водночас, отриману від ТзОВ «Евербест» податкову накладну від 26.09.2008 р. №26093 на суму 5914881 грн. (ПДВ 985813,50 грн.) отримав та включив її дані до податкового кредиту.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що з 14.04.2010 р. по 20.04.2010 р. ДПІ у Яворівському районі проведено позапланову перевірку позивача, що підтверджується Актом від 22.04.2010 р. №591/23-2/32599846 «Про результати позапланової виїзної перевірки КП «Старичі», з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість у серпні вересні 2008 року».

Актом перевірки встановлено відсутність поставки товару (труб) у серпні - вересні 2008 р. між ТзОВ «Евербест» (постачальник) та КП «Старичі» (покупець), що свідчить про укладення угоди №01-08/08 від 01.08.2008 р. без мети настання реальних наслідків. Даний договір відповідач вважає нікчемним в силу ст. 216 ЦК України. В порушення п. 7.2.3, 7.5.1, 7.4.5., 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість» було занижено податок на додану вартість у вересні 2008 р. на загальну суму 985813,50 грн.

На підставі даного Акту було винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 р. №0001342320/0 на загальну суму платежу податок на додану вартість 1478719 грн., у т.ч. основний платіж - 985813 грн., штрафні (фінансові) санкції - 492906 грн.

Як вбачається з договору №01-08 від 01.08.2008 р., за його умовами постачальник (ТзОВ «Евербест») зобов'язався здійснити поставку (передати у власність) позивачу товар протягом 30 календарних днів з дня підписання договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, тобто сума податкового кредиту зменшує розмір сплаченого платником податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. З Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно із п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єкти оподаткування, визначені ст. З Закону, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Пунктом 7.1., пп. 7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно із п. 7.2.3. вказаного Закону, податкова накладна складається лише у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлює відповідальність платника податку у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість не підтверджених податковими накладними.

Матеріалами справи підтверджується, що поставка товару фактично здійснена не була, позивач не наполягав на такій поставці з дати укладення договору, оплату не проводив. Водночас, отриману від ТзОВ «Евербест» податкову накладну від 26.09.2008 р. №26093 на суму 5914881 грн. (ПДВ 985813,50 грн.) отримав та включив її дані до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що посилання позивача на не заподіяння ним шкоди державі, можливість провести відповідне коригування не заслуговують на увагу як такі, що не стосуються суті справи, враховуючи, що до проведення перевірки позивач коригування не проводив.

Згідно із ч. 1 ст. 215, ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а його зміст не може суперечити актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства. Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки позивач не заперечує факту отримання податкової накладної не в дату виникнення податкових зобов'язань без поставки товару.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Старичі» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі №2а-4149/10/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді Н.В.Савицька

Р.П. Сеник