Постанова № 32826000, 30.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4007/13-а ( у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів Ісаєнко Ю.А. та Ганечко О.М.,

при секретарі Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д.Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 №0001232260 та від 14.03.2013 №0001242260, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» (далі - позивач або ТОВ «В.Р.Д. Груп») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 №0001232260 та від 14.03.2013 №0001242260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «В.Р.Д. Груп» з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Фірма «Володар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест» за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 37 600,00 грн. та порушення вимог статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 43 606,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт від 28.02.2013 №129/22-609/35317322 та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 14.03.2013 №0001232260, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 43 607,00 грн., у тому числі: 43 606,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 14.03.2013 №0001242260, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44 011,75 грн., у тому числі: 37 600,00 грн. - основний платіж, 6 411,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» з ПП «Фірма «Володар» та з ТОВ «Граньстройінвест».

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП «Фірма «Володар» були укладені наступні договори: від 02.08.2010 №10/08/02, від 01.09.2010 №10/09/01, від 15.10.2010 №10/10/15, від 18.11.2010 №10/11/18, від 08.12.2010 №10/12-08, від 15.12.2010 №10/12-15, від 16.12.2010 №10/12-16, від 17.12.2010 №10/12-17, від 01.03.2011 №11/03-01/2, від 04.04.2011 « 11/04-04, від 05.05.2011 №11/05-05/02, від 01.06.2011 №11-6-01 та від 10.08.2011 №11-8-10. Та між ТОВ «Граньстройінвест» - договори від 01.09.2011 №11-9-01, від 02.09.20111 №11-9-02, від 03.10.2011 №11-10-03, від 03.10.2011 №11/10-03, від 10.10.2011 №11-10-10, від 01.11.2011 №11-11-01, від 02.12.2011 №11-12-02.

Зазначені договори укладалися між ТОВ «В.Р.Д. Груп» (замовник) та ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Граньстройінвест» (підрядник) для виконання різного роду будівельних робіт.

На виконання вказаних операцій ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Граньстройінвест» були виписані податкові накладні.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, отримані позивачем від ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Граньстройінвест» податкові накладні повністю відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України.

З огляду на зазначене, ТОВ «В.Р.Д. Груп» мав всі законні підстави та правомірно відніс до податкового кредиту суму ПДВ, підтверджену первинними документами та податковими накладними.

Що стосується посилань суду першої інстанції на Акти перевірки ПП «Фірма «Володар», від 31.01.2012 №72/23-1/31988783 та ТОВ «Граньстройінвест» від 13.02.2012 №280/23-1/37649152, то колегія суддів звертає увагу на те, висновки суду про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу вищевказаних Актів перевірки, є необґрунтованими, оскільки результати аналізу виключно фінансово-господарської діяльності контрагента відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Крім того, колегія суддів не може залишити без уваги, що Акти перевірки, на які посилався суд першої інстанції складені про неможливість здійснення перевірки підприємств - контрагентів позивача, що свідчить про те, що реальність здійснення господарських операцій податковим органом не перевірялось.

Також не врахував суд першої інстанції і дати складання документів податковими органами, а саме: позивач мав господарські відносини з ПП „Фірма „Володар" у березні - серпні 2011року, з ТОВ „Граньстройінвест" у вересні-грудні 2011 року. Акт перевірки ПП „Фірма „Володар" датований 31.02.2012 року, а ТОВ „Граньстройінвест" - 13.02.2012 року. Перевірку позивача здійснено 28.02.2013 року. Зазначене вище не доводить, що на час виписки податкових накладних, або здійснення господарських операцій у підприємств були відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської діяльності з позивачем.

В свою чергу колегія суддів зазначає, що, висновок суду, про те що позивач не наділений правом на свій розсуд залучати до виконання робіт за зазначеними договорами субпідрядників не свідчить про фіктивність договорів, оскільки обов'язкова письмова форма надання згоди замовником на залучення товариством субпідрядників не обумовлена.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1836/11/13-11).

Між тим, вказані вище договори, що укладені між позивачем з ПП „Фірма „Володар", та з ТОВ „Граньстройінвест" в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому висновок суду першої інстанції про те, що вказані господарські операції не спричиняють настання реальних правових наслідків, судова колегія вважає помилковими.

Позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства і має всі необхідні умови для ведення свої господарської діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим чинним законодавством України.

Крім того, чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Зазначена позиція судової колегії узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано належних доказів обґрунтування правомірності прийнятого рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» судовий збір за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 14.03.2013 №0001232260 та від 14.03.2013 №0001242260.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Р.Д. Груп» 876 грн. 20 коп. судового збору за подання адміністративного позову, та 438 грн. 10 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Ю.А. Ісаєнко

О.М. Ганечко

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Ганечко О.М.