Ухвала суду № 32825887, 23.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6431/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: Федорової Г.Г., Сорочка Є.О., Троян Н.М., Каленюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом заступника Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року заступник Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - відповідач), в якому просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 податкову заборгованість в сумі 146 527,48 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року адміністративний позов заступника Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції в Київській області задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою 27.10.1997 року Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією.

В період з 01.11.2012 року по 05.11.2012 року службовою особою Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог Закону України «Про плату за землю», за результатами якої було складено акт № 490/17-1/НОМЕР_1 від 12.11.2012 року.

На підставі акту перевірки Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012 року № 00039821720 про збільшення ФОП ОСОБА_5 суми грошового зобов'язання з плати за землю на загальну суму 141 550,60 грн., з яких: 112 932,48 грн. - за основним платежем та 28 573,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

26 грудня 2012 року на адресу ФОП ОСОБА_5 було направлено податкову вимогу форми «Ф» № 429 від 24.12.2012 року, яка була отримана останнім 02.01.2013 року.

Оскільки станом на 29.04.2013 року заборгованість відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, заступник Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби звернувся до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_5 у примусовому порядку заборгованість із сплати за землю у розмірі 146 527,48 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно ст. 9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Згідно п. 1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Дослідженням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що ФОП ОСОБА_5, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 231288 від 24.11.2011 року, є власником земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням (використанням) для будівництва та обслуговування готельно-торговельного, розважального комплексу та обслуговування легкового автотранспорту.

Відповідно до свідоцтва є платника єдиного податку серії НОМЕР_2 від 25.04.2012 року, ФОП ОСОБА_5 з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування.

В період з 01.11.2012 року по 05.11.2012 року службовою особою Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог Закону України «Про плату за землю», в ході проведення якої було встановлено, що земельна ділянка площею 3,4432 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та належить ФОП ОСОБА_5 на праві власності, більше трьох років не використовується останнім за її цільовим призначенням.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.11.2011 року № 7226, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,4432 га розташованої в АДРЕСА_1 становить 12 064 004,40 грн.

В порушення вимог п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, декларація з плати за землю до Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС станом на 12.11.2012 року ФОП ОСОБА_5 подана не була, земельний податок в розмірі 12 399,11 грн. за період з 24.11.2011 року по 31.12.2011 року не задекларовано.

За результатами проведеної перевірки Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС було складено акт № 490/17-1/НОМЕР_1 від 12.11.2012 року.

Відповідно до пп. 54.3.1, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту перевірки № 490/17-1/НОМЕР_1 від 12.11.2012 року, Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012 року № 00039821720 про збільшення ФОП ОСОБА_5 суми грошового зобов'язання з плати за землю на загальну суму 141 550,60 грн., з яких: 112 932,48 грн. - за основним платежем та 28 573,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), яке на адресу відповідача було направлено засобами поштового зв'язку.

Відповідно до наявною в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012 року № 00039821720 відповідачем було отримано 12.12.2012 року.

Доказів оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 05.12.2012 року № 00039821720 матеріали справи не містять, що дає підстави вважати, що грошове зобов'язання зі сплати земельного податку з є узгодженим.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

26 грудня 2012 року, Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС на адресу ФОП ОСОБА_5 було направлено податкову вимогу форми «Ф» № 429 від 24.12.2012 року, яка була отримана останнім 02.01.2013 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, станом на 29.04.2013 року заборгованість сплачено не було.

Відповідно до пунктів 87.1, 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно пп. 20.1.18 п. 20 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

З позовом до суду про стягнення з відповідача податкового збору на користь держави звернувся прокурор Вишгородського району Київської області.

Право прокурора на звернення до адміністративного суду з даним позовом надано ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Щодо посилання апелянта на порушення заступником Бориспільського міжрайонного прокурора строку звернення із вимогою про стягнення податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України визначено перелік випадків, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті.

Згідно з п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно, позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 05.12.2012 року № 00039821720, відповідачем отримане 12.12.2012 року. Відповідно, грошове зобов'язання, визначене в зазначеному податковому повідомленні-рішенні, набуло статусу податкового боргу 22.12.2012 року (10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення).

З даним позовом заступник Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби звернувся до суду 29.04.2013 року, тобто у 1095 денний строк.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Є.О. Сорочко Н.М. ТроянГоловуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Сорочко Є.О.

Троян Н.М.