Постанова № 32824464, 05.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 р. Справа № 2а/0470/14710/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріЧерпак А.Ю. за участю: представника відповідача Салабай В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промканат» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2012 р. Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промканат» (далі - відповідач) з вимогами про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 20.10.2012 р. по 21.11.2012 р. у розмірі 25 974,47 грн.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог в позовній заяві зазначив, що у зв'язку з не сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.10.2012 р. по 21.11.2012 р. у підприємства виникла заборгованість в розмірі 25 974,47 грн., яка в добровільному порядку не сплачена. В листопаді 2012 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу пред'являлась вимога про сплату боргу № Ю 670 від 06.11.2012 р., яка отримана підприємством 14.11.2012 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що у підприємства дійсно наявна сума заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, але сума, заявлена позивачем до стягнення в адміністративному позові є необґрунтованою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступного висновку.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промканат», зареєстровано як юридичну особу та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 32410368, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 4-10).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промканат» надало до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу звіти про суму нарахованої заробітної плати в електронному вигляді. Відповідно до наданих звітів сума заборгованості з єдиного внеску у розмірі 25 974,47 грн. складається з: суми боргу юридичної особи, яка має найманих працівників (36,76-49,7%; 36,3%; 5,3%) у розмірі 23 442,51 грн.; суми боргу юридичної особи за працюючих інвалідів (8,41%) у розмірі 201,80 грн.; суми боргу юридичної особи за утримання із заробітної плати найманих працівників (3,6%) у розмірі 2 330,16 грн.

В зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Промканат» Управлінням Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу винесена та пред'явлена вимога № Ю670 від 06.11.2012 р., яка отримана підприємством 14.11.2012 р.

Підприємство, не погодившись із отриманою вимогою, звернулося із позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про скасування вимоги № Ю670 від 06.11.2012 р.

Постановою від 27 березня 2013 р. в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промканат» до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу про скасування вимоги про сплату боргу № Ю-670 від 06.11.2012 р. відмовлено. Позивач правом на апеляційне оскарження вказаного рішення не скористався, 03.06.2013 р. постанова набрала законної сили.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2010 року № 2464-VI завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснення контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Крім того, п. 7 ст. 13 вказаного Закону встановлено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 2.1 ст. 2 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Інструкції єдиний внесок встановлюється у відсотках від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Відповідно до п. 4.1.2. ст. 4 Інструкції єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Згідно п. 4.2.4., 4.3.1. ст. 4 Інструкції єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Обчислення єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції здійснюється щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Згідно з п. 4.3.6., 4.3.7. ст. 4 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, визначені підпунктом 4.3.6 пункту 4.3 розділу IV цієї Інструкції, або за результатами звірення платника з органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно до ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Оцінюючі усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлена правомірність вимоги Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу про сплату боргу № Ю670 від 06.11.2012 р., на підставі якої позивач просить здійснити стягнення заборгованості з відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промканат» заборгованості у сумі 25 974,47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промканат» про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промканат» на користь Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу заборгованість у сумі 25 974,47 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили Суддя О.С. Рябчук 06.08.2013 р. О.С. Рябчук