Постанова № 32822810, 05.07.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2013 р. 10 год.38 хв.Справа № 821/1246/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Довбиш Г.В., Загорулька Є.А.,

відповідача - Мірошниченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління - 617" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління-617" (далі - позивач, ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення -

- від 22 жовтня 2012 року за № 0007552200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 26 969,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 6233,00 грн.;

- від 14 січня 2013 року за № 0000292200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 26 152,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3251,50 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, однією із підстав для збільшення зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617" та контрагентами-постачальниками ТОВ «Лана-Торг», ТОВ «Торговий дім «Термінал», ПНВКП «Атон» не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи, які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, позивач вказує, що доводи податкового органу про обов'язок платника податків відкоригувати податковий кредит з ПДВ внаслідок списання безнадійної заборгованості не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України , а тому збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 2 019,15 грн. є неправомірними.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними. Зокрема вказує, що однією із підстав для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки про заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток та заниження суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентами - ТОВ «Лана-Торг», ТОВ «Торговий дім «Термінал», ПНВКП «Атон», оскільки відповідно до інформації отриманої за наслідками перевірок вищезазначених суб'єктів господарювання, була встановлена неможливість реального здійснення ними фінансово-господарських операцій із вказаними контрагентами через відсутність у підприємств основних фондів, кваліфікованого персоналу та незнаходження за юридичною адресою. Щодо обґрунтування висновку акту про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту інших контрагентів - постачальників ТОВ „Східтехсервіс", ПП «Агрі-ком», ТОВ „КОШТОРИСНО-КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА", ТОВ "БК "АКРОПОЛЬ СВ", то відповідач вказує, що складені первинні документи по вказаним контрагентам не мають певних обов'язкових реквізитів, що позбавляє їх юридичної сили та доказовості.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1. ст. 75, п.77.4. ст.77 Податкового кодексу України наказу ДПІ у м. Херсоні від 03.07.12 р. № 621 співробітниками ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Будівельно - монтажне управління № 617" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 р. по 31.03.12 р., за наслідками якої складено акт від 04.02.2013 р. № 1709/6/10-2115 ( далі - акт перевірки ).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме, серед іншого:

- п. 5.1, пп.5.2.1. п. 5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3. ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.257 п.14, п. 135.1. 55.5.4. п.135.5 ст. 135, п.138.1 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.188 розділу III Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 26 785 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 р. - 2 800 грн., ІУ квартал 2010 р. - 3556 грн., ІІ квартал 2011 р. - 12 977 грн. , ІІІ квартал 2011 р. - 169 грн., І квартал 2012 р. - 7283 грн.

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п.186.1 ст.186, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, ст.198, Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в Державний бюджет України на суму 26969,00 грн., у т.ч. за: вересень 2010 р. - 2240 грн., жовтень 2010 р. - 438 грн., листопад 2010 р. - 2407 грн., травень 2011 р. - 5004 грн., червень 2011 р. - 8381 грн., вересень 2011 р. - 2166 грн., березень 2012 р. - 6333 грн.

На підставі вищезазначеного акту, з урахуванням адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 22 жовтня 2012 року за № 0007552200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 26 969,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 6233,00 грн.;

- від 14 січня 2013 року за №0000292200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 26 152,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3251,50 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, слугували висновки податкового органу про те, що -

- правочини укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ «Лана-Торг», ТОВ «Торговий дім «Термінал», ПНВКП «Атон» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що вплинуло на завищення складу валових витрат та податкового кредиту у відповідних звітних періодах;

- неправомірне включення до складу валових доходів та податкових зобов'язань з ПДВ вартість дизельного палива, проданого ФОП ОСОБА_4, та отриманого ТОВ "Будівельно - монтажне управління № 617" за господарськими операціями, що визнані недійсними;

- завищення валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Агрі-ком», ТОВ "Східтехсервіс", ТОВ "КОШТОРИСНО-КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА", ТОВ "БК "АКРОПОЛЬ СВ" внаслідок не дотримання встановлених вимог до первинних документів, які є підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку і повинні мати обов'язкові реквізити;

- заниження податкових зобов'язань за вересень 2011 року у сумі ПДВ 2019,15 грн. внаслідок списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ( далі - Закон України № 334/94-ВР), Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( далі - Закон України № 168/97-ВР, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( далі - ПК України).

Враховуючи, що предметом оскарження в даній справі є правомірність нарахування суми податкового зобов'язання за декілька правопорушень, суд дійшов висновку про необхідність перевірки законності та обґрунтованості встановлення порушення окремо по кожному із них.

Так, під час розгляду справи встановлено, що однією із підстав для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація, яка була отримана ДПІ за наслідками проведених перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ «Лана-Торг», ТОВ «Торговий дім «Термінал», ПНВКП «Атон» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи обґрунтованість даного висновку податкового органу, суд дійшов висновку про наступне.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися вимогами Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України.

Отже, згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3. ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи зі змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків:

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічна норма міститься у п. 198.2 ст. 198 Податковому кодексу України,

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні приписи містяться у п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період мав господарські відносини з ТОВ «Лана-Торг», ТОВ «Торговий дім «Термінал», ПНВКП «Атон».

Так, перевіряючи правомірність віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту суми на підставі договірних відносин із вищезазначеними контрагентами, суд дійшов висновку про наступне.

З приводу господарських відносин з ТОВ «Лана-Торг».

На стор. 3-8 акту перевірки ДПІ вказує, що згідно із аналітичними відомостями бухгалтерських рахунків 63 «Розрахунки із іншими постачальниками», первинних бухгалтерських документів, перевіркою встановлено, що ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617" віднесено до складу валових витрат 2 кварталу 2011 року суму 14517,51 грн., до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 5003,50грн. на підставі первинних документів, отриманих від TOB «Лана- Торг ».

При цьому, з посиланням щодо не надання ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617" до перевірки товарно-транспортних накладних та документів по оплаті послуг по доставці задвижок та фланців, а також на висновки акту ДПІ у м. Херсоні камеральної перевірки №63/15-2 від 11.11.2011 р. "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "ЛАНА-ТОРГ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.11р. по 31.05.11 р." податковим органом зроблено висновок щодо завищення ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617" валових витрат за 2 кв. 2011 р. на суму 14517,50 грн. та податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 р. на суму 5003,50 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, 15.05.2011 р. між ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617" ( за договором - покупець) та ТОВ «Лана-Торг» ( за договором - продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 1, за умовами якого продавець передає у власність покупця товар у кількості та асортименті згідно накладним, які є невід'ємною частиною договору ( п. 1.1. договору). Доставка товару на склад покупця здійснюється за рахунок покупця. ( п. .3.3. договору).

На підтвердження факту реальності виконаних сторонами договірних відносин між сторонами було оформлено видаткову накладну від 30.05.2011 р. № 97 щодо придбання товару в асортименті на загальну суму 25 017,50 грн., крім того ПДВ 5003,50 грн.

Розрахунки за отриманий товар були проведені в безготівковій формі, що не заперечується податковим органом.

ТОВ «Лана-Торг» було виписано на адресу позивача податкову накладну № 97 від 30.05.2011 року на загальну суму 30 021,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 003,50 грн.

Транспортування товару зі складу ТОВ «Лана-Торг» здійснювалось власними силами позивача за допомогою власного автомобіля КРАЗ д/н НОМЕР_1, яким керував водій позивача ОСОБА_5, що підтверджується подорожнім листом №030221 від 30.05.2011р., табелем обліку робочого часу та розрахунковим листом.

Щодо використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, а саме при монтажу трубопроводу на ТОВ « Одеський осетринницький комплекс», то в акті перевірки на стор. 5 податковим органом відмічено, що згідно даних картки по рахунку 201 станом на 31.03.12 р. частково встановлені засувки на трубопровід, а саме при монтажі трубопроводу на ТОВ «Одеський осетринницький комплекс» встановлено засувки ( 30ч6 бр ДУ-300) у кількості 5 шт. на суму 13 750 грн.(без ПДВ), один фланець д.200 ( Фланец ДУ-200 ) на суму135,83 грн. (без ПДВ)., один фланець д.400 (Фланец ДУ-400 ) на суму 631,67 грн. (без ПДВ), всього на суму 14 517,50 грн. (без ПДВ).

Крім того, доказом щодо оприбуткування, переміщення та списанням ТМЦ є надані позивачем до матеріалів справи копії картки рахунку 20 «Місця зберігання», прибуткова накладна № ПН-28 від 31.05.2011р., акт списання № СпТ-000005 від 30.03.2012 р.; звіт по формі М-29 про витрати основних матеріалів у будівництві.

З приводу господарських відносин з ТОВ «Торговий дім «Термінал».

На стор. 8 та 11 акту перевірки ДПІ вказує, що згідно із аналітичними відомостями бухгалтерських рахунків 63 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками», первинних бухгалтерських документів, перевіркою встановлено, що TOB "БМУ-617" віднесено до складу валових витрат 2 кварталу 2011 року суму 41 904,15 грн., та до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 8 380,83грн., а також віднесено до складу валових витрат 3 кварталу 2011 року суму 12 085,25 грн., та до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 2 417,05грн. на підставі первинних документів отриманих від TOB «Торговий Дім «Термінал».

При цьому, з посиланням щодо не надання ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617" до перевірки ТТН по доставці 16.06.2011 року дизельного палива у кількості 5650 л. та ТТН по доставці 29-30 серпня 2011 року дизельного палива у кількості 1526 л., а також на висновки акту ДПІ у м. Херсоні від 13.01.2011 №96/23-2/31294401 « Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Термінал" з питання підтвердження господарських відносин з ТОВ "ТД "Палладіум" та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ "ТД "Палладіум" за червень, липень 2011 року» та акту ДПІ у м. Херсоні від 02.12.2011 р. № 4191/23-2/31294401 «Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ "ТД "Термінал" (код 31294401) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "ТД "Палладіум" за серпень 2011 року» податковим органом зроблено висновок щодо:

- завищення ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617" валових витрат за 2 квартал 2011 року в частині суми 41 904,15 грн. згідно видаткової накладної ТОВ „ТД „Термінал" №273 від 16.06.2011 року та податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року в частині суми ПДВ 8 380,83 грн. згідно податкової накладної № 35 від 16.06.2011 р. ;

- завищення валових витрати за 3 квартал 2011 року в частині суми 12 085,25 грн. згідно видаткових накладних ТОВ „ТД „ Термінал" № 437 від 16.06.2011 року та за № 440 від 30.08.2011 р. та податкового кредиту з ПДВ за серпень в частині суми 2 417,05 грн. згідно податкових накладних № 44 від 29.08.11 р., за № 47 від 30.08.11 р.

- завищення валових доходів за 3 кв. 2011 р. ( в межах валових витрат) на суму 12 083,34 грн. та податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2011 р. суму ПДВ 2 417,04 грн. (в межах податкового кредиту).

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, що протягом червня, серпня 2011 року позивач згідно усної угоди отримав від ТОВ « Торговий дім «Термінал» дизельне паливо та масло, зокрема у червні 2011 року на загальну суму 41 904,15 грн., крім того ПДВ 8 380,83 грн. та у серпні 2011 року на загальну суму 12085,25 грн., крім того ПДВ 2 417,05 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових та податкових накладних, що не заперечується податковим органом.

На підтвердження доказів щодо оприбуткування, переміщення та списання дизпалива при використанні його у господарській діяльності, позивач надав на вимогу суду журнал реєстрації довіреностей, прибуткові накладні на дизпаливо по складу зберігання, оборотно-сальдові відомості та картка по рахунку: 203 « Місця зберігання», акти списання № СпТ-000046 від 30 червня 2011 р., № СпТ-000060 від 31.08.2011 р., змінні рапорти.

З метою доведення необґрунтованості висновків ДПІ щодо не підтвердження доставки від ТОВ « Торговий дім « Термінал»» до позивача 16.06.2011 року дизельного палива у кількості 5 650 л. та ТТН по доставці 29-30 серпня 2011 року дизельного палива у кількості 1526 л., представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ТОВ « Торговий дім «Термінал»» розташовано через огорожу з позивачем, тому отримання дизельного палива здійснювалось згідно забірної відомості по заправці автотранспорту, копія яких надана до матеріалів справи. Крім того, позивач вказує на незрозумілість висновку ревізор-інспектора щодо не підтвердження доставки дизельного палива лише по одній видатковій накладній №273 від 16.06.2011 р. із 7-ми видаткових накладних за червень 2011 р., отриманих від ТОВ «Торговий дім «Термінал»», та щодо відсутності претензій до інших накладних. Позивач зазначає, що надавши на вимогу суду документи, що підтверджують оприбуткування та списання дизпалива, а також заправляння машин підрядників позивача, а саме ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Агроюгсервіс-В» в період з 15 по 17 червня 2011 року, підприємство тим самим спробувало відокремити із загальної маси палива те, що придбане за накладною №273 від 16.06.2011 р. При цьому, номери автомобілів і забірних відомостях співпадають з номерами автомобілів на ТТН. Також позивачем надано суду перші листи договорів лізингу на придбання ФОП ОСОБА_4 автомобілів, в яких вказані номера автомобілів, що заправлялися на ТОВ «ТД «Термінал». Також, позивач вказує на нелогічність висновків ревізора-інспектора щодо не підтвердження реальності отримання від ТОВ «ТД «Термінал» в серпні 2011 р. дизельного палива у кількості 1526 літрів із загально отриманої кількості 2626 літрів.

Щодо висновку відповідача про завищення валових доходів за 3 кв. 2011 р. (в межах валових витрат) на суму 12083,34 грн. та податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2011 р. суму ПДВ 2417,04 грн. (в межах податкового кредиту), то судом встановлено, що на вказаний висновок вплинули результати дослідження первинних документів ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617" щодо подальшої реалізації дизпалива покупцю ФОП ОСОБА_4 згідно видаткової накладної від 31.08.2011 р. № РН-00007 у кількості 8485 л. на суму 70001,25 грн., крім того ПДВ 14000,25 грн., згідно яким податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 є «вигодонабувачем» на загальну суму дизельного палива 14 500,38 грн. у т.ч. ПДВ, яке придбано в межах нікчемного правочину між позивачем та ТОВ «ТД «Термінал».

В судовому засіданні представником позивача було надано пояснення, що твердження ДПІ на стор 14 акту перевірки про те, що згідно із видатковою накладною РН-00015 від 31.08.2011р. на загальну суму 84001,50 грн. позивач реалізував придбане у ТОВ «Торговий дім «Термінал» дизпаливо ФОП ОСОБА_4 в кількості 8485 літрів не відповідає дійсності, оскільки позивач у серпні 2011р. придбав у ТОВ «Торговий дім «Термінал» дизпаливо в кількості 2626 літрів, які використав для власної господарської діяльності. Проте, фактично позивач у серпні 2011р. передав ФОП ОСОБА_4 37 700 літрів дизпалива, яке отримав від замовників робіт, а саме: ДП «Херсонський облавтодор» філії «Білозерської РАД», ДП «Херсонський облавтодор» філія «Цюрупинської ДЕД» та ТОВ «Гарант-Сервіс» і яке в свою чергу було використано при перевезенні автомобілями ґрунту з кар'єру до автомобільної дороги М-14 Одеса - Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог), ремонт якої виконувало підприємство ТОВ «Гарант-Сервіс» по замовленню ДП «Херсонський облавтодор», що було предметом спору між позивачем та ДПІ по справі № 2а/2000/12/2170, яка була вирішена на користь позивача, як Херсонським окружним адміністративним судом так і Одеським апеляційним адміністративним судом.

На підтвердження вищевказаного позивачем надано до суду договір про надання послуг з ФОП ОСОБА_4, довідку КБ-3, акт приймання виконаних робіт КБ-2в, ТТН, змінні рапорти, перші сторінки договорів лізингу ФОП ОСОБА_4, акти здачі-прийняття робіт з ФОП ОСОБА_4 з податковими накладними, договір про надання послуг з ТОВ «Агроюгсервіс-В», довіреності на отримання дизпалива, видаткова накладна № РН-00007 від 31.08.2011р. на суму 84001,50 грн., податкова накладна від 31.08.2011 р., видаткова накладна № 249 з податковою накладною від ДП «Херсонський облавтодор» філії «Білозерської РАД», видаткова накладна № 338 з податковою накладною від ДП «Херсонський облавтодор» філія «Цюрупинської ДЕД», видаткова накладна №2 з рахунком-фактурою та податковою накладною від ТОВ «Гарант-Сервіс», видаткова накладна РН-00017 від 31.08.2011р. з податковою накладною та довіреністю на отримання дизпалива, постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі №2а-2000/12/2170, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі №2а-2000/12/2170.

З приводу господарських відносин з ПНВКП «Атон».

На стор. 16 акту перевірки ДПІ вказує, що згідно із аналітичними відомостями бухгалтерських рахунків 63 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками», первинних бухгалтерських документів, перевіркою встановлено, що ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617" віднесено до складу валових витрат 3 кварталу 2011 року суму 735,00 грн.. та до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 147,00 грн. на підставі первинних документів, отриманих від Приватного наукового виробничо-комерційного підприємства „Атон". З посиланням на відсутність у видаткової накладної від 12.09.2011 р. за № РН-001332 даних про посаду отримувача електродів, а також на висновки акту ДПІ у м. Херосні від 29.02.12 р. № 86-1/22-4 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПНВКП „Атон" з контрагентами-постачальниками та покупцями за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року податковим органом було зроблено висновок щодо завищення ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617" за 3 кв. 2011 р. валові витрати на суму 735,00 грн. та податкового кредиту за вересень 2011 р. на суму ПДВ 147,00 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, що у вересні 2011 року позивач згідно усної угоди отримав від ПНВКП "Атон" електроди на загальну суму 882,00 грн., у т.ч. ПДВ 147,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-001332 від 12.09.2011 р., податковою накладною від 12.09.11 р.

Факт використання придбаних від ПНВКП "Атон" електродів у господарській діяльності позивача підтверджується актом перевірки і не було предметом дослідження.

В акті перевірки ДПІ вказує, що позивач по контрагентам - постачальникам ТОВ «Лана-Торг» та ТОВ «ТД «Термінал» не надав ТТН на підтвердження факту доставки товару, проте суд відмічає, що відповідно до умов договору та наявними у справі доказами щодо фактичної передачі товару підтверджено, що позивач самостійно отримував товар зі складу продавця або власними силами доставляв його на власний склад, що звільняє його від обов'язку мати в обов'язковому порядку ТТН. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантаж) автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» ТТН є обов'язковим документом лише при наданні транспортних послуг, які в описаних випадках позивач не отримував, а контрагент не надавав, оскільки відповідно до п. 2 вказаної Постанови КМУ для оформлення перевезення власним автотранспортом достатньо лише подорожніми листами, що й було виконано позивачем.

При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання або недоліки такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на час виконання умов договорів та видачі податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Лана-Торг», ТОВ «Торговий дім «Термінал», ПНВКП «Атон» були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано встановлений діючим законодавством чіткий перелік підстав, які дають право платнику податків на податковий кредит, оскільки наявні податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в ціні товару.

Судом встановлено, що для висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства також є дані актів перевірок контрагентів позивача, зокрема акт ДПІ у м. Херсоні №63/15-2 від 11.11.2011 р. "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ „ЛАНА-ТОРГ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.11 по 31.05.11.", акту ДПІ у м. Херсоні від 13.01.2011 р. №96/23-2/31294401 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Термінал" (код 31294401) з питання підтвердження господарських відносин з ТОВ "ТД "Палладіум" та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ "ТД "Палладіум" за червень, липень 2011 року», акту ДПІ у м. Херсоні від 02.12.2011 №4191/23-2/31294401 «Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ "ТД "Термінал" (код 31294401) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "ТД "Палладіум" за серпень 2011 року», акт ДПІ у м. Херсоні по проведенню документальної позапланової перевірки ПНВКП „Атон" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та покупцями за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року від 29.02.12 р. № 86-1/22-4.

Вказаним актами встановлено, що ТОВ «Лана-Торг» має стан платника "10" - запит на встановлення місцезнаходження, керівник ТОВ „Лана-Торг" ОСОБА_15 формально виконує обов'язки керівника, оскільки не має відповідної освіти, є службовою особою чи засновником на кількох підприємствах, ТОВ „Лана-Торг" не має складських приміщень, автотранспортних засобів, на підприємстві працює тільки два працівника. Щодо ТОВ «ТД «Термінал» встановлено, що основним його контрагентом є ТОВ „ТД „Паладіум", який формує податковий кредит від підприємств (ТОВ "Будтех інтеграл компані" (м.Київ ), яке в свою чергу сформувало податковий кредит від ТОВ „СП „Агромрія"), які задіяні в схемах мінімізації податкових зобов'язань та штучному формуванні податкового кредиту та не має основних фондів, автотранспортних засобів та інших фактів, що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ „ТД „Паладіум" з ТОВ „ТД „Термінал." Щодо ПНВКП «Атон» міститься висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій та нікчемність укладених з іншими особами угод, з посиланням на те, що у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, транспортні засоби, тому правовідносини ПНВКП «Атон» з іншими контрагентами порушують пп. 1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу, не спричиняючи реального настання правових наслідків, відповідно є нікчемними.

Суд відмічає, що згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту та валових витрат позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні цьому підтвердження.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Акти податкових перевірок контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів позивачем, предмету правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів, відповідачем в акті перевірки позивача не наведено.

Акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки по не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

Належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, проте відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з порушенням контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт постачальником.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві та виконання на його користь робіт ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентами визнані недійсними суду не надано. Доказів наявності узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача, податковим органом не наведено.

Між тим, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та валових витрат, проте податковим органом не доведено наявності таких обставин.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належних доказів в підтвердження своїх доводів про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Лана-Торг», ТОВ «Торговий дім «Термінал», ПНВКП «Атон» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Щодо обґрунтованості висновку податкового органу в акті перевірки про порушення позивачем п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР в частині неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту внаслідок правовідносин з іншими контрагентами - постачальниками, то судом встановлено наступне.

В акті перевірки на стор. 29-31 ДПІ встановлено, що ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617" сформовано валові витрати та податковий кредит на підставі первинних документів, отриманих від ПП "Агрі-ком", ТОВ «Кошторисно-Консалтингове група», ТОВ „Східтехсервіс" та ТОВ «БК «Акрополь СВ», які складені з порушенням п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, зокрема -

- у видатковій накладній ПП "Агрі-ком" від № 48 від 30.09.2010 р. відсутні дані про посаду та прізвище отримувача гідроциліндрів від ПП "Агрі-ком", а також не заповнено відомості про довіреність операції придбання ТМЦ; у видатковій накладній № 370 від 25.11.2010р. заповнено графу, що товар відпущено через ОСОБА_7, але накладну про отримання ТМЦ отримувачем не підписано, особистий підпис одержувача товару відсутній.

- в акті виконаних робіт від 29.09.10 № 01/8550 відсутні дані про посаду та прізвище отримувача «Прогр. АВК-5» від постачальника ТОВ «Кошторисно-Консалтингове група»;

- у видатковій накладній ТОВ „Східтехсервіс" № 1182 від 11.10.10 р., виправлено дату видаткової накладної та відсутні дані про посаду та прізвище отримувача запчастин від постачальника ТОВ "Східтехсервіс".

- у видатковій накладній ТОВ «БК «Акрополь СВ» № 243 від 16.03.2012 р. отримувачем є ОСОБА_8, а по довіреності № 01 від 16.03.2012р. фактично працівника з прізвищем ОСОБА_8 в списках позивача не значиться, також відсутні дані про посади осіб, які здійснювали господарську операцію та прізвище відповідальної посадової особи за здійснення господарської операції та правильність її оформлення з боку ТОВ «БК «Акрополь СВ».

Вказані обставини вплинули на висновок податкового органу щодо завищення валових витрат за ІУ кв. 2010 року на суму 2 190,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Східтехсервіс", за ІІІ кв. 2010 року на суму 3 200 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Кошторисно-Консалтингове група», по взаємовідносинам з ПП "Агрі- ком" на загальну суму 20 032,5 грн., у т.ч.: за III квартал 2010 року на суму 8 000 грн., за ІУ квартал 2010 р. на суму 12 032,50 грн., за І кв. 2011 р. на суму 31 667,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Акрополь СВ».

Суд зауважує, що податковим органом як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду не ставилась під сумнів реальність виконання сторонами господарських операцій з вказаними контрагентами-постачальниками.

Спірним в даному випадку є факт віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум ПДВ по вищезазначеним первинним документам, оскільки останні були складені з порушенням вимог діючого законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Акрополь СВ» був укладено договір №150312 від 15.03.2012 року на поставку будівельних матеріалів, на виконання якого ТОВ «Акрополь СВ» була виписана видаткова накладна №243 від 16.03.2012 року, у якій помилково зазначено прізвище працівника позивача, як ОСОБА_8. Насправді прізвище представника позивача, який отримав ТМЦ - ОСОБА_9. На підтвердження вказаного позивачем надано до матеріалів справи журнал реєстрації довіреностей та наказ № 06-к про приймання на роботу ОСОБА_9 (особа, яка розписалася за отримання засувки згідно видаткової накладної № 243 та на яку була виписана довіреність згідно журналу довіреностей).

По взаємовідносинах з ПП «Агрі- Ком» судом встановлено, що позивач отримав у вказаного контрагента гідроцілиндри, про що ПП «Агрі - Ком» було виписано видаткові накладні № 48 від 30.09.2010 р. та № 370 від 25.11.2010 р., проте у вказаній накладній відсутні дані про посаду та прізвище отримувача гідроциліндрів від ПП "Агрі-ком", а також не заповнено відомості про довіреність операції придбання ТМЦ; у видатковій накладній заповнено графу, що товар відпущено через ОСОБА_7, але накладну про отримання ТМЦ отримувачем не підписано, особистий підпис одержувача товару відсутній. Щодо вказаних обставин позивач надав суду копію наказу № 70-к про приймання на роботу ОСОБА_7 (особа, яка розписалася за отримання гідроциліндра згідно видаткових накладних № 48 та № 370) та журнал реєстрації довіреностей.

По взаємовідносинах з ТОВ «Східсервіс» судом встановлено, що у вересні 2010 року позивач отримав у вказаного контрагента гнучкий вал та вібронаконечник, про що було оформлено видаткову накладну № 1182 від 11.10.10 р. За думкою податкового органу у вказаній накладній виправлено дату видаткової накладної та відсутні дані про посаду та прізвище отримувача запчастин від постачальника ТОВ «Східтехсервіс».

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що виявлена помилка була вчинена з боку ТОВ «Східсервіс» при заповнені видаткової накладної, так ТОВ «Східсервіс» у видатковій накладній замість жовтня місяця вказав вересень 2011 р.

На підтвердження того, що дійсно мала місце помилка при оформлені видаткової накладної, позивачем надано до суду виписані в жовтні місяці рахунок-фактура № 06/Ю від 06.10.2010р., виписка з банківського рахунку, прибуткова накладна № ПН-00209 від 11.10.2010р., журнал реєстрації довіреностей, видаткову накладна № 1182 від 11.09.2010 р., журнал реєстрації довіреностей, оборотно-сальдова відомість за жовтень 2010 р. по рахунку: 22.

По взаємовідносинах з ТОВ «Кошторисно-Консалтингове група» судом встановлено, що 30.09.2010 року між позивачем в особі керівника Галіберди О.М. та ТОВ «Кошторисно-Консалтингове група» в особі директора Телігіної-Міхалець О.С. був підписаний акт виконаних робіт за № 01/8550, однак від ТОВ "Будівельно-монтажне управління-617" не вказано дані про посаду та прізвище особи, яка поставила підпис на вказаному акті.

В судовому засіданні представником позивача було надано пояснення, що зауваження по оформленню первинних документів стосуються лише того, що саме позивач не заповнив повністю свій екземпляр своєї частини первинних документів. Тобто до заповнення документів з боку ПП «Агрі-ком», ТОВ «Кошторисно-Консалтингова група» та ТОВ «БК «Акрополь СВ» зауважень не має. У зв'язку з цим позивач вважає, що допущені недоліки при заповнені первинних документів саме з боку позивача при наявності придбаного товару та використанні його в господарській діяльності фактично не впливає на правовідносини з ПП «Агрі-ком», ТОВ «Кошторисно-Консалтингова група» та ТОВ «БК «Акрополь СВ», оскільки підтверджується фактична наявність товару у покупця, при цьому до продавця не має жодних претензій. Виходячи з принципу превалювання сутності над формою позивач заперечує щодо висновків відповідача щодо завищення валових витрат по правовідносинам з ПП «Агрі-ком», ТОВ «Кошторисно-Консалтингова група» та ТОВ «БК «Акрополь СВ».

Отже, щодо тверджень відповідача про неналежне оформлення первинних документів, складених в ході господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, суд зазначає, що окремі неточності у заповненні видаткових накладних та акті виконаних робіт, не впливає на реальність господарських операцій з поставки позивачеві товарів та виконання на робіт за його замовлення, не свідчить про порушення позивачем правил формування податкового кредиту та валових витрат, визначених нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і тому відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит та валові витрати.

Також, на стор.64 акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки підприємством завищено показники в рядках 10.1 та 17 Декларації за відповідні періоди у сумі ПДВ 2 019,15 грн., а враховуючи, що списання безнадійних боргів відбулося у вересні 2011 року, то відповідно підприємство повинно було відкоригувати суму ПДВ у складі податкового кредиту за вересень 2011 р. у розмірі 2 019,15 грн. Вказаний висновок ДПІ ґрунтується на листі ДПС України від 06.05.2012 р. №13869/7/15-3417-16 щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту виписаної постачальником зведеної податкової накладної при умові відсутності оплати за продукцію, згідно якому ДПС України роз'яснює, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної (в тому числі зведеної податкової накладної) сформував податковий кредит, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту шляхом внесення коригуючих записів до розділу II реєстру виданих та отриманих податкових накладних, до рядка 10.1 та у відповідних випадках до рядка 15 податкової декларації з ПДВ. Коригування податкового кредиту в даному випадку в розділі II реєстру виданих та отриманих податкових накладних відображається на підставі бухгалтерської довідки.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, що у вересні 2011 року підприємством була списана безнадійна кредиторська заборгованість по контрагентам: ТОВ «Издательство главбух», СУ-453 ОАО «Черноморгидрострой, ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_13, ОСОБА_14 на загальну суму 2 019,15 грн. З посиланням на ст. 159 Податкового кодексу України, якою передбачено порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості в результаті чого підлягають зміні суми доходу або витрат, представник позивача зазначив, що підприємством було відкоригована сума валових доходів на всю на всю суму непогашеної заборгованості включаючи суми податку на додану вартість. При цьому, представник позивача вказав, що згідно ст. 192.1. ПКУ суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню лише, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг. Отже, представник позивача вважає, що порядок коригування ПДВ у випадку списання безнадійної заборгованості Податковим кодексом України не передбачено. Додатково вказав, що такий обов'язок платника податку, як коригування ПДВ у випадку списання безнадійної заборгованості по контрагентам існував в п. 4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» лише до 25.03.2005р. 25 березня 2005 року Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України» № 2505-ІУ виклав в новій редакції вказаний пункт п. 4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якому вже не передбачалось коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту з ПДВ у випадку списання безнадійної заборгованості по контрагентам, про що також свідчать лист ДПА України від 22.05.2006 р. за № 9580/7/16-1917-20 та лист ДПА України від 09.03.2006 р. за №4343/7/16-1517-1 щодо коригування податкових зобов'язань і кредиту в зв'язку з врегулюванням сумнівної заборгованості, копії яких надані до матеріалів справи.

Суд погоджується з позицією позивача, оскільки вважає, що пункт 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, який на думку податкового органу порушений позивачем, не підлягає застосуванню до вказаних спірних правовідносинах та не відповідно порушена позивачем, виходячи з наступного.

Згідно пункту 4.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. N 41 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за N 197/18935 (далі - Порядок N 41), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, коригування податкового кредиту відображається у рядку 16 декларації, зокрема у рядку 16.1 відображається коригування згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів придбання податкового кредиту, який було включено у рядок 10.1. декларації. Таким чином, якщо навіть і прийняти до уваги зміст листа ДПС України від 06.05.2012 р. № 13869/7/15-3417-16, то виходячи з вищевказаного пункту Порядку № 41, коригуванню підлягає податковий кредит у випадках, передбачених ст. 192 розділу V Кодексу.

Порядок корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту передбачено ст. 192 Податкового кодексу України, зокрема, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Отже, аналіз вказаної норми Податкового кодексу передбачає обмежений перелік операцій, внаслідок яких можливо бути коригування раніше відображеного ПДВ, при цьому операції списання кредиторської заборгованості в цьому переліку відсутні.

Суд не бере до уваги лист ДПС України від 06.05.2012 р. № 13869/7/15-3417-16 щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту виписаної постачальником зведеної податкової накладної при умові відсутності оплати за продукцію, оскільки він, не будучи нормативно-правовим актом, суперечить та фактично змінює зміст вищевикладених норм Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ДПІ, встановивши позивачу порушення пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України та збільшивши податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 2019,15 грн., діяла не у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 жовтня 2012 року за №0007552200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33202,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 26969,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 6233,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 січня 2013 року за №0000292200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 29403,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 26152,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3251,50 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 серпня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1