Рішення № 32822548, 01.08.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/13694/12 Головуючий у І інстанції Петришин Н.М. Провадження № 22-ц/780/3449/13 Доповідач у 2 інстанції СержанюкКатегорія 26 01.08.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання особи боржником за кредитним договором, звільнення від зобов'язання за кредитним договором, визнання права особи на переоформлення у свою власність автомобіля, визнання розміру повернення коштів за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

10 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду із позовом, де просило стягнути солідарно на його користь з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 493 398,30 грн. заборгованості за кредитним договором від 20 серпня 2008 року та 2 319 грн. судового збору.

Свої вимоги мотивувало тим, що відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання щодо повного погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором, чим порушили умови правочину щодо строків погашення кредиту, а також сплати відсотків, що призвело до утворення зазначеної заборгованості.

В свою чергу, ОСОБА_1 пред'явила до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та ОСОБА_2 зустрічний позов, в якому просила визнати останнього боржником перед банком за договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу №11385693000 від 20 серпня 2008 року, звільнити її від відповідальності за зобов'язаннями за вказаними правочинами, визнати право ОСОБА_2 на переоформлення у свою власність легкового автомобіля марки Toyota, модель Camry, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, зареєстрованого за ОСОБА_1, після погашення ним заборгованості, а також визнати розмір повернення коштів за зазначеним договором у сумі 189 733,50 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що позивач за первісним позовом не виклав достовірної інформації щодо виникнення у неї заборгованості. При цьому, вказала, що заявлені вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо стягнення з відповідачів заборгованості у національній валюті суперечать умовам кредитного договору та вимогам законодавства, а також не підтверджені будь-якими розрахунками.

Крім того, ОСОБА_1 вказувала на відсутність своєї вини щодо виникнення боргових зобов'язань, обґрунтовуючи це тим, що банк не надав суду належним чином підтверджених звернень до позичальника, які б вказували на наміри врегулювати виниклі непорозуміння.

Зустрічну позовну вимогу щодо визнання права ОСОБА_2 на переоформлення у власність автомобіля мотивовано тим, що позивач за цими вимогами у серпні 2009 року надала останньому дозвіл на таке переоформлення, взамін на виконання ним умов кредитного договору.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованость за кредитним договором у розмірі 493 398,30 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 219 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення в частині задоволення первісного позову зазначено, що матеріалами справи підтверджена наявність у відповідачів заборгованості перед банком та обов'язку погасити таку заборгованість у солідарному порядку.

Відмову у задоволенні зустрічного позову мотивовано тим, що сторонами по справі не врегульовано питання щодо заміни боржника в зобов'язанні, оскільки позивач за первісним позовом заперечує проти такої заміни, а тому ОСОБА_1 є основним боржником за кредитним договором і не може бути звільнена від цивільно-правової відповідальності.

При цьому, посилання позивача за зустрічним позовом на ст. 617 ЦК України, як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, суд першої інстанції спростував, вказавши, що такі зобов'язання не виникли внаслідок випадку або непереборної сили.

Відмова у задоволенні зустрічного позову в частині визнання розміру заборгованості за кредитним договором у сумі 189 733,50 грн. обґрунтована тим, що кредит боржнику надавався у доларах США, тому, відповідно вимог ст. 533 ЦК України, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної виплати на день платежу.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті зустрічних позовних вимог.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, і це підтверджується матеріалами справи, 20 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, з дотриманням вимог чинного законодавства, було укладено договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу №11385693000 ( а.с. 7-15, 55-62, ).

За умовами правочину, кредитор надав позичальникові грошові кошти у сумі 39 172 доларів США з розрахунку 13,5% річних зі строком повернення не раніше 20 серпня 2008 року та не пізніше 20 серпня 2015 року ( там же ).

Відповідно до п. 1.2.2. договору, позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 725 доларів США в день сплати ануїтетних платежів.

При цьому, строк сплати кредиту та нарахованих процентів: 20 числа кожного місяця, наступного за тим, за яким було видано кредит ( там же ).

У забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника за даним кредитним договором, окрім цього, 20 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №224650 ( а.с. 20-22 ).

Згідно п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх її зобов'язань, що виникли з вищевказаного кредитного договору, а відповідно п.п. 1.3.,1.4. - поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, а їх відповідальність є солідарною ( там же ).

Правонаступник зазначеного кредитора - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» 08 грудня 2011 року уклало із позивачем за первісним позовом договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» придбало право вимоги за кредитним договором від 20 серпня 2008 року ( а.с 29-30, 31-32, 33-34 ).

Проте, відповідачі не виконали умов правочинів, унаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 15 листопада 2012 року, становить 493 398,30 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 304 876,96 грн., заборгованість за відсотками - 188 521,71 грн. ( а.с. 65 ).

03 жовтня 2012 року позивач за первісним позовом направив на адресу відповідачів досудову вимогу про сплату простроченої ( поточної ) заборгованості, а 17 грудня 2012 року - подав позов до суду ( а.с. 3-6, 26, 27 ).

За таких обставин, суд першої інстанції, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 549, 610, 612, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 212-215, ЦПК України, у т.ч. з дотриманням принципу дизпозитивності, закріпленому в ст. 11 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення в частині вимог позивача про стягнення солідарно з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором.

При цьому, дав відповідну оцінку належних і допустимих доказів у справі згідно положень ст. 212 ЦПК України.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції.

Інші доводи апеляції, зокрема, про невідповідність розрахунку заборгованості дійсності, відсутність у позивача за первісним позовом підтверджуючих документів щодо виконання ним умов кредитного договору, фактичне надання банком позики не в доларах США, а в національній валюті, розгляд справи без участі ОСОБА_2, а також про відсутність вини апелянта та наявність підстави для звільнення від цивільно-правової відповідальності за позовом, не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість первісних позовних вимог та безпідставність зустрічних і не є підставою для задоволення апеляції в зазначеній частині та зустрічних вимог.

До того ж, посилання ОСОБА_1 на те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором здійснено з урахуванням валютного кредиту та по курсу НБУ, який відрізняється від курсу НБУ на час надання кредиту, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки воно ( посилання ) не ґрунтується на положеннях цивільного законодавства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Водночас ч. 2 вказаної статті передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, суд першої інстанції стягнув заборгованість та визначив її розмір у відповідності до вимог ст. 533 ЦК України.

Викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Проте, ухвалюючи рішення про стягнення солідарно із відповідачів судового збору в розмірі 3 219 грн. суд першої інстанції не врахував положень ст. 541 ЦК України, згідно якої солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

При цьому, солідарний обов'язок по сплаті судового збору зазначеними правочинами та законом не встановлений.

За таких обставин, рішення у цій частині підлягає зміні у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України.

Таким чином, у відповідності до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» по 1609,50 ( 3 219 : 2 ) грн. судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання особи боржником за кредитним договором, звільнення від зобов'язання за кредитним договором, визнання права особи на переоформлення у свою власність автомобіля, визнання розміру повернення коштів за кредитним договором, в частині стягнення судового збору, змінити.

Стягнути ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з кожного, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» по 1609,50 грн. судового збору.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба