Постанова № 32822135, 06.08.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа № 906/750/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Мамченко Ю.А.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 26.06.13 р.

у справі № 906/750/13 (суддя Гансецький В.П. )

позивач Прокурор Попільнянського району Житомирської області в інтересах держави в особі Попільнянської селищної ради

відповідач Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 11839"

про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та скасування реєстрації державного акту

за участю представників сторін:

органу прокуратури - Шпинта С.М. (посвідчення №014352 від 08.01.2013р.);

позивача - Ковальчук В.Ю. (голова селищної ради);

відповідача - Сичов Д.В. (довіреність №1 від 10.06.2013р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.06.2013 року у справі №906/750/13 в частині вимог про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою в позові відмовлено. В частині вимог про скасування реєстрації державного акта провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України. Присуджено до стягнення з Попільнянської селищної ради в доход державного бюджету України 1147,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги прокурор посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.08.2013 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Тимошенка О.М. внесено зміни до складу колегії суддів. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №906/750/13 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Мамченко Ю.А.

Враховуючи викладене, справа №906/750/13 розглянута у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Мамченко Ю.А.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі прокурора; представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог про скасування реєстрації державного акта скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Попільнянської селищної ради від 18.11.1993р. № 106 (згідно додатку) вирішено надати Попільнянському автопідприємству в постійне користування земельну ділянку площею 5,2 га для адміністративно - виробничої бази (а.с.18-19).

Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26.11.1994р. Державне товариство "Попільнянське автопідприємство" було приватизоване та перетворене у Попільнянське Відкрите акціонерне товариство "АТП 11839".

26.03.2012 року загальними зборами ВАТ "Попільнянське автопідприємство 11839" було прийнято рішення щодо зміни найменування товариства на Приватне акціонерне товариство "Попільнянське автопідприємство 11839".

28.01.2003 року Попільнянською селищною радою на підставі рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради від 18.11.1993р. № 106 Попільнянському ВАТ "АТП № 11839" було видано державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЖТ № 001722, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46, відповідно до якого відповідачу, як землекористувачу, була надана у постійне користування для виробничих потреб земельна ділянка розміром 4,7428 га, яка знаходиться в смт.Попільня Житомирської області по вул.Радянська 4 (а.с.13-14).

Прокурор посилаючись на те, державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЖТ №001722 є незаконним, оскільки виданий відповідачу з порушенням норм чинного на той час законодавства України, а земельна ділянка не може використовуватися відповідачем на праві постійного користування, звернувся з відповідним позовом до господарського суду Житомирської області.

Місцевий господарський суд прийшовши до висновку, що оспорюваний державний акт був виданий відповідачу без проекту відведення земельної ділянки, з огляду на що, позовні вимоги щодо визнання його недійсним є законними та обгрунтованими, однак позивачем без поважних причин пропущений строк позовної давності відмовив в задовленні позову в цій частині на підставі ст.ст. 261,267 ЦК України.

При цьому, в частині позовних вимог про скасування реєстрації державного акту місцевий господарський суд припинив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки дана позовна вимога не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, відповідно до рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради народних депутатів від 18.11.1993р. №106, остання розглянувши заяви підприємств, організацій та установ селища Попільня про надання земельних ділянок у постійне користування, керуючись декретом Кабінету Міністрів від 26.12.1992 року №15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" вирішила надати Попільнянському автопідприємству в постійне користування земельну ділянку площею 5,2 га для адміністративно - виробничої бази (а.с.18-19).

Згідно ст.23 Земельного кодексу України (в редакції 1993 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та зазначалося вище, державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЖТ № 001722 був виданий Попільнянською селищною радою лише 28.01.2003 року.

З 01 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України, відповідно до п.1 Розділу Х "Перехідні положення" встановлено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

При цьому, слід зазначити, що статтею 92 Земельного Кодексу України (в редакції від 25.10.2001 року), визначено чіткий перелік тих підприємств, які мають право на постійне користування земельними ділянками. Більш того, пунктом 6 Перехідних положень Земельного Кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року "Щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92 пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного Кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), цей пункт втратив свою дію, як такий, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в частині обов'язку переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Тобто, особи, (юридичні чи фізичні), яким були надані в постійне користування земельні ділянки до набрання чинності діючого Земельного Кодексу користуються цим правом до тих пір, поки вони існують, чи поки такі особи самі не вирішать переоформити право постійного користування на право власності (викупити) або право оренди.

Відповідно до ч.1 ст.125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст.126 Земельного кодексу України).

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 05.05.1999 р. (далі - Інструкція), право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради (п.1.4 Інструкції).

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірний державний акт на право постійного користування землею виданий на підставі рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної Ради народних депутатів. Отже, даний акт в силу приписів статті 116 Земельного кодексу України (в редакції 2001 р.) та п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р., є лише документом який посвідчує право користування, яке відповідач набув саме на підставі рішення виконавчого комітету.

Відповідно до Витягу з рішення двадцятої сесії VІ скликання Попільнянської селищної ради Житомирської області від 22.03.2012 року про припинення права постійного користування земельними ділянками, селищна рада вирішила припинити у Попільнянського ПрАТ "АТП № 11839" право постійного користування земельною ділянкою, яка надавалася для виробничих потреб, згідно рішення № 106 від 18.11.1993 року, площа якої становить 4,7428 га, що знаходиться по вулиці Радянська, 4.

Постановою Попільнянського районного суду Житомисрької області від 13.08.2012 року у справі №619/2082/12 скасовано рішення двадцятої сесії VІ скликання Попільнянської селищної ради Житомирської області від 22.03.2012 року про припинення права постійного користування земельними ділянками в частині припинення у Попільнянського ПрАТ "АТП № 11839" права постійного користування земельною ділянкою, яка надавалася для виробничих потреб, згідно рішення № 106 від 18.11.1993 року, площа якої становить 4,7428 га, що розташована в смт. Попільня по вулиці Радянська, 4 (а.с. 42-44).

Оскільки рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної Ради народних депутатів № 106 від 18.11.1993 року, на підставі якого був виданий Державний акт, на момент розгляду даного спору є чинним та не скасованим, відсутні правові підстави для визнання цього Державного акта недійсним.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу прокурора, що в даному випадку за наявності чинного рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної Ради народних депутатів, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт, позов про визнання останнього недійсним є передчасним.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тоді як в даному випадку позов прокурора є безпідстаним, необгрунтованим та передчасним, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог не з підстав пропуску строку позовної давності, а в силу їх безпідставності.

Однак, оскільки вказані помилки суду першої інстанції не призвели до прийняття неправильного судового висновку в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, колегія суддів, з огляду на положення абз.5 п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року (із змінами від 29.05.2013 року), вважає, що рішення місцевого господарського суду в цій частині слід залишити без змін.

Однак, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про скасування реєстрації державного акта виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 р. №6, спір, що виник внаслідок порушення права суб`єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.

Враховуючи, що вимоги прокурора про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою повинні розглядатися в господарському суді, вимога позивача про скасування реєстрації державного акта є похідною (пов`язаною з основною вимогою), яку також належить розглядати за правилами ГПК України.

А відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спір в цій частині повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, за відсутності законних підстав для визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не підлягає задоволенню і вимога про скасування реєстрації такого акта.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 1.21 Інструкції, реєстрація землеволодінь та землекористувань - це складова частина автоматизованої системи державного земельного кадастру, яка складається з комп'ютерної бази даних, що містить відомості про складання та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, порядок, функціонування і ведення якої встановлює Держкомзем України.

Частиною 2 п. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (ст. 26 вказаного закону).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, прокурором заявлено позов до ПрАТ "Автотранспортне підприємство 11839", яке не має повноважень та обов'язків стосовно скасування державної реєстрації державного акту відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки зазначену дію здійснює державний орган, який в даному випадку не є відповідачем у справі.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог про визнання недійсним Державного акта - залишити без змін, а в частині позовних вимог про скасування реєстрації державного акта - скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, прийнявши в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 26.06.2013 року в частині позовних вимог про скасування реєстрації державного акту скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В позові відмовити.

В решті - рішення залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Огороднік К.М.