Рішення № 32820878, 29.07.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/2360/13-ц

пр. № 2/759/2521/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарі - Кузьменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди-

в с т а н о в и в :

СК ТзДВ «Гарантія» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва із позовом про стягнення із ОСОБА_1 48937,00грн., по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку зворотної вимоги (регресу)., мотивуючи позов тим, що 15 грудня 2010 року між сторонами укладено договір/поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/7943767, 11 травня 2011 року в м. Києві відбулась ДТП з участю транспортного засобу «БМВ», державний номер НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «БМВ», державний номер НОМЕР_5 під керуванням водія, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння - ОСОБА_1, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21.06.2011 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.ст. 124, 130КУпАП, внаслідок порушення правил дорожнього руху, - відповідача. 20 вересня 2011 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування - ОСОБА_2 в розмірі - 48937,00грн., в зв'язку з тим, що відповідач визнаний судом винним у вчиненні ДТП та перебував в стані сп'яніння, а також не повідомив страховика про настання страхового випадку, у позивача у межах фактичних витрат наявне право вимоги до особи, що відповідальна за нанесення збитків, в розмірі, що був виплачений потерпілому, а саме - 48937,00грн. 03 грудня 2012 року на адресу відповідача направлено вимогу в порядку регресу про відшкодування витрат в добровільному порядку, проте в добровільному порядку відповідачем витрати не відшкодовано, на підставі ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія просила позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача вказував на необґрунтованість позовних вимог, оскільки неналежним чином оформлений протокол на стан сп'яніння, в стані сп'яніння за кермо відповідач не сідав, ДТП сталась, оскільки було погане покриття дороги, зазначив, що пред'явлений позов порушує принцип справедливості, в зв'язку з чим просив в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, досліджуючи матеріали справи, бере до уваги наступне.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

11 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та СК ТзДВ «Гарантія» укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/7943767, яким забезпечено транспортний засіб автомобіль «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_5(а.с. 5).

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року справа № 3-4500/11 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні в стані сп'яніння дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 130 ч.1 КУпАП, внаслідок порушення п. 2.9, 10.1, 13.3 правил дорожнього руху, ДТП сталась 11 травня 2011 року, в результаті якої пошкоджено транспортні засоби, автомобіль «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_4 (а.с. 10), яким керував ОСОБА_2 та автомобіль «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_5, яким керував в стані сп'яніння відповідач.

Постанова Святошинського районного суду м. Києва не оскаржувались і набрала законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

ОСОБА_2 13 травня 2011 року звернувся до позивача з повідомленням про настання страхового випадку по договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 6), а 19 листопада 2011 року останній звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (за пошкоджений транспортний засіб) (а.с. 7).

ОСОБА_1 13 травня 2011 року звернувся до позивача з повідомленням про настання страхового випадку по договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 27).

Таким чином, судом не приймаються до уваги посилання позивача на ту обставину, що відповідач не повідомив страховика про настання страхового випадку, оскільки дана обставина спростовується належним доказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК Україна шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що згідно звіту № 00413 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «БМВ», визначено розмір завданої шкоди майну - автомобіль «БМВ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, становить 58587,00грн. (а.с. 11-22), страховим актом № 470-ЦВ/2011 від 20 вересня 2011 року визначено розмір страхового відшкодування у сумі 48937,00грн. (а.с.23), позивач сплатив потерпілому суму страхового відшкодування в розмірі 48937,00грн., згідно видаткового касового ордеру 29 лютого 2012 року (а.с. 24).

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до п. а ч.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

СК ТзДВ «Гарантія» 03 грудня 2012 року відповідачу направлено вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу у розмірі 48937,00грн. (а.с. 25).

Доказів, щодо добровільного відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1 завданої в результаті ДТП в порядку регресу, представником відповідача не надано.

Доводи представника відповідача, щодо неналежного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та тієї обставини, що відповідач - ОСОБА_1 не перебував під час ДТП в стані алкогольного сп'яніння судом не приймаються до уваги, оскільки Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року справа № 3-4500/11 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні в стані сп'яніння дорожньо-транспортної пригоди, вказана постанова набрала законної сили, в апеляційному порядку не оскаржувались.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування потерпілому, що підтверджується належними доказами, з огляду на те, що відповідач добровільно не сплатив страховій компанії матеріальну шкоду в порядку регресу, доказів в спростування даної обставини суду не надав, та під час вчинення ДТП перебував в стані алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим у СК ТзДВ «Гарантія» виникло право регресної вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіляючи судові витрати суд виходить зі змісту вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, а саме стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 30, 57, 60, 61, 84, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_3, проживаючий в АДРЕСА_1, на користь страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», код ЄДРПОУ - 21130899, - 48937,00грн.,по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку зворотної вимоги (регресу), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі - 489,37грн., а всього - 49426 (сорок дев'ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 39коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :