Ухвала суду № 32819960, 30.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1891/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю:

представника відповідача - Опалько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю - науково-виробничого підприємства "Аргон" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.04.2013 року №0001012206 та №0001022206.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення - рішення (Форма "Р") від 05.04.2013 року № 0001012206 та податкове повідомлення - рішення ( форма " В4" ) від 05.04.2013 року № 00010222206.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

В судове засідання представник позивача не з'явився. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом І інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведено перевірку ТОВ НВП "Аргон" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахувань суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з постачальниками ТОВ "Стіомі-Холдінг" за вересень 2011 року та ПП "Мультіпак" за грудень 2011 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення: п.198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 ПКУ України, в результаті чого ТОВ НВП "Аргон" завищено суму податкового кредиту в сумі 1031 грн.; п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ НВП "Аргон" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 845 грн. за вересень 2011 року; п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ НВП "Аргон" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року, в сумі 186 грн. За наслідками яких складено акт від 19.03.2012 року №954/22-05/13323704, що слугував підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішення (Форма-Р) від 05.04.2013 року №0001012206, (форма "В4") від 05.04.2013 року №0001022206.

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішення, а обставини, що були підставою для їх прийняття спростовані матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, з таких підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Щодо господарської операції позивача з ТОВ "Стіомі-Холдіг"

Приймаючи податкове повідомлення-рішення (Форма-Р) від 05.04.2013 року №0001012206, яким ТОВ-НВП "Аргон" збільшено грошове зобов'язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем на суму 845,00 грн. податковий орган виходив з того, що ТОВ НВП "Аргон" у податковій декларації від 20.10.2011р. №9009283626 поданої за вересень 2011 року занизило суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в сумі 845,00 грн.

Колегія суддів вважає безпідставні такі висновки, з огляду на наступне.

В періоді який перевірявся контрагентом здійснено поставку продуктів харчування (хлібобулочних виробів) та транспортних послуг ТОВ НВП "Аргон" на загальну суму 5068,58 грн. в т.ч. ПДВ 844,76 грн., відповідно до умов договору купівлі-продажу від 01.01.2011 року №ТО 114.02.151. Відповідно до умов договору ТОВ "Стіомі-Холдінг" (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ НВП "Аргон" (покупець) товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату.

На підтвердження реальності господарської операції позивач розрахувався за отриманий товар згідно з платіжних доручень №15713 від 03.10.2011 р., №15871 від 06.10.2011 р., №16689 від 14.10.2011 р., №16884 від 18.10.2011 р. та №17486 від 28.10.2011 р., що підтверджують факт перерахування підприємством коштів за придбаний товар; податкові накладні від 30.09.2011 року №988 та №988/2, які відповідають нормам п. 201.1 ст. 201 ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік", на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Таким чином, суд І інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на не відповідність податкової накладної №988/2 від 30.09.2011 р. вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Щодо посилань відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.11.2012 року та висновки акту перевірки позивача. Колегія суддів погоджується з судом І інстанції, що наявні в матеріалах справи первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Стіомі-Холдинг" за формою та змістом відповідають вимогам законодавства та підтверджують реальність господарських операцій. Разом з тим, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані в якості платників ПДВ. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, відповідачем не надано.

Щодо посилань відповідача на фіктивність правочинів між ТОВ "Стіомі-Холдинг" та його контрагентами. Суд звертає увагу на наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору. Згідно з ч. 1 ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Крім того, відповідачем до адміністративного суду не надано підтвердження визнання нікчемними правочинів між позивачем та ТОВ "Стіомі-Холдинг". Тим самим податковий орган не наділений повноваженнями визнання нікчемним правочину та господарської операції, а повинен керуватись підпунктом 21.1.1 п. 20.1 ст. 20 ПК України згідно якого, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

При цьому суд першої інстанції вірно врахував висновок Верховного Суду України викладений в постанові від 31.01.2011 року про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податків до податкового кредиту.

Також податковим органом встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 р. (№9014152338 від 20.01.2012 року) в сумі 186,00 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення (форма "В4") від 05.04.2013 року №0001022206 , яким ТОВ-НВП "Аргон" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 186,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувала господарська операція з ПП "Мультіпак".

Судом встановлено, що між ПП "Мультіпак" та ТОВ НВП "Аргон" укладено договір поставки від 01.01.2009 р. №ТО 19.04.111. В період, що перевіряється ПП "Мультіпак" здійснювало поставку продуктів харчування (сухофруктів) ТОВ НВП "Аргон" на загальну суму 1117,32 грн., в т.ч. ПДВ 186,22 грн.

В підтвердження реальності господарської операції в матеріалах справи міститься податкова накладна №69 від 14.12.2011 р.; видаткова накладна №1135 від 14.12.2011 р., в підтвердження отримання товару яка на думку перевіряючи оформлено з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в графі отримав відсутнє прізвище особи яка відвантажила товар та отримала його. Крім того, відсутня печатка в графі отримав.

Колегія суддів погоджується з судом І інстанції про безпідставність такого висновку.

Відповідач також посилається на те, що до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, сертифікати якості товару.

Апеляційний суд не бере до уваги такі доводи так як відсутність товарно-транспортної накладної свідчить лише про відсутність права віднесення на валові витрати, вартість витрат які пов'язані з доставкою товару контрагентом. Разом з тим, відсутність у позивача вказаних документів, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару та реальності вчинення господарської операції.

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ в момент здійснення господарських операцій, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Податковим органом ніяких зауважень в акті перевірки, щодо не відповідності податкової накладної вимогам чинного законодавства не встановлено, тим самим підтверджує відносини з контрагентом.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.11.2012 року ПП "Мультіпак", з огляду на наступне.

Діючим законодавством України не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновки податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому суд І інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 05.04.2013 року №0001012206 та №0001022206.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд І інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом І інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду І інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 серпня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.