Постанова № 32819687, 18.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 р. Справа № 804/7967/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача - від відповідача - Кокін А.Ж. (дов. у справі); Лісовий А.В. (дов. у справі); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Божедарівський елеватор» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

07.06.2013 року приватне акціонерне товариство «Божедарівський елеватор» (далі ПАТ «Божедарівський елеватор») подало адміністративний позов до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі Верхньодніпровська ОДПІ), у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ Дніпропетровської обл. ДПС від 02.04.2013 року №0000482220 як незаконне.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що підприємство не погоджується з висновками податкового органу, оскільки товариство у періоді перевірки 2012 року від здійснення експортних операцій отримало фінансовий результат у вигляді прибутку, що склав 87 908,75 грн., податок з якого було сплачено до державного бюджету. Підприємство не тільки мало на меті, але й фактично отримало дохід (у вигляді надходження грошових коштів - збільшення активів, що підтверджено відповідними банківськими виписками ПАТ «Сітібанк»; отримання доходу призвело до зростання власного капіталу та отримання позитивного економічного ефекту); операція має безпосередній зв'язок з господарською діяльністю. Віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту є правомірним виходячи з положень ст. 198 ПК України, адже право збільшення податкового кредиту виникло внаслідок здійснення операції з придбання товару виходячи з договірної (контрактної) вартості з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; таке право підтверджено належним чином оформленою податковою накладною, виписаною постачальником ПП «Серна»; сума ПДВ, сплаченого товариством у ціні придбання товару, була включена продавцем ПП «Серна» до складу своїх зобов'язань з ПДВ у відповідному звітному періоді.

Ухвалою суду від 12.06.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/7967/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2013р

02.07.2013 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання, в зв'язку з відсутністю можливості забезпечити участь представника у судовому засіданні.

Судовий розгляд справи відкладено на 09.07.2013 року.

09.07.2013 року до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву представника відповідача обґрунтовані тим, що з урахуванням приписів ст.3 Господарського кодексу України, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 та пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України однією з визначних ознак господарської діяльності є отримання доходу за результатами ведення господарської діяльності. Відповідач зазначає про відсутність належного обґрунтування позивача щодо підстав реалізації продукції за цінами нижче цін придбання або об'єктивних умов, що зумовили саме такий продаж протягом нетривалого часу з моменту придбання відповідного товару, а також позивачем не наведено об'єктивних причин економічного характеру, які змусили здійснити продаж товару зі ціною, нижчою ціни придбання, останнім не доведено, що зазначеними операціями уникнув настанню ще більших втрат чи інших негативних наслідків. Отже, витрати, понесені ПАТ «Божедарівський елеватор» при здійсненні вищезазначених господарських операцій, не відносяться до складу витрат підприємства, а тому, відповідач вказує, що визначені операції позивача не відповідають вимогам законодавства щодо визнання подібної діяльності господарською.

В зв'язку з необхідністю заслухати позицію відповідача судовий розгляд справи відкладено на 18.07.2013 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив в їх задоволені відмовити.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

ПАТ «Божедарівський елеватор» зареєстроване 05.05.1994 року в Криничанській районній державній адміністрації Дніпропетровської області за адресою 52323, Дніпропетровська обл.., смт. Щорськ, вул. Виконкомівська, 1.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.08.1998 року за №1842, станом на 26.07.2010 року перебуває на обліку в Криничанському відділенні Верхньодніпровської ОДПІ.

У період з 04.03.2013 року по 11.03.2013 року на підставі наказу Верхньодніпровської ОДПІ від 01.03.2012 року №251, згідно з ст. 20 п.п. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, та п. 79.2 ст. 79 ПК України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ «Божедарівський елеватор» щодо дослідження експортних операцій, проведених у вересні 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №224/222/00953869 від 18.03.2013 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Божедарівський елеватор» (код за ЄДРПОУ 00953869) щодо дослідження експортних операцій, проведених у вересні 2012 року», в якому зафіксовано порушення позивачем:

- в порушення п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, зайво віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 460 000,00 грн., в т.ч. за серпень 2012 р. - 460 000,00 грн., в результаті занижено податкове зобов'язання по ПДВ за серпень 2012 року на суму 460 000,00 грн.

На підставі акту №224/222/00953869 від 18.03.2013 р. Верхньодніпровською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2013р. за №0000482220, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на добавлену вартість за основним платежем на суму 690 000, 00 грн., з яких 460 000, 00 грн. за основним платежем, 230 000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ до Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Рішенням ДПС у Дніпропетровській області №149/10/10-25 від 31.05.2013 р., податкове повідомлення-рішення від 02.04.2013 року №0000482220 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача позивач звернувся до суду та просить зазначене податкове повідомлення-рішення визнати недійсним та скасувати.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

23.08.2012 року між ПАТ «Божедарівський елеватор» та ПІІ «Сєрна» укладено договір купівлі-продажу соняшникової олії №S138-12. Згідно даного договору ПІІ «Сєрна» постачає та ПАТ «Божедарівський елеватор» приймає соняшникову олію нерафіновану в кількості 500 (+/- 5 відсотків) тонн на загальну суму 5 520 000 грн. Згідно договору ціна соняшникової олії нерафінованої складає 9200,00 грн. ПДВ - 1840 грн. за тону.

На виконання цього договору згідно видаткової накладної №СР-27/08/4 від 27.08.2012 року олія соняшникова придбана у ПП «Сєрна» на загальну суму 2 760 000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 460 000,00 грн.

23.08.2012 року між ПАТ «Божедарівський елеватор» та Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) було укладено контракт купівлі-продажу олії. Згідно даного контракту у вересні 2012 року ПАТ «Божедарівський елеватор» продало Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) соняшникову олію у кількості 250 тонн на загальну суму 298 750,00 доларів США або 2 387 908, 75 грн. (1 195,00 доларів за тонну).

Таким чином, ПАТ «Божедарівський елеватор» на закупку 250 т. соняшникової олії витратив 2 760 000,00 грн. з ПДВ, а виручка з експорту цього товару склала 298 750,00 доларів США або 2 387 908,75 грн. Збитки підприємства з даної операції склали 372 091,25 грн.

Визначаючи базу оподаткування з податку на прибуток, ПАТ «Божедарівський елеватор» включив до складу витрат вартість придбаних товарів, а до складу доходу - вартість реалізованої продукції.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що довраховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138 10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно ч.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно пункту 138.6. ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (підпункт 14.1.128 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу).

Закупівля олії у ПП «Сєрна» та її подальший продаж Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) відбувався одночасно, в один день. При цьому, укладаючи угоди посадові особи ПАТ «Божедарівський елеватор» вже знали, за якою ціною буде проводитися її подальша реалізація.

Тобто, ціна, за якою ПАТ «Божедарівський елеватор» реалізувало продукцію Гленкор Грейн БВ (Нідерланди), була сформована в той же час, як і ціна, за якою ПАТ «Божедарівський елеватор», придбав олію у ПП «Сєрна». Все це свідчить про те, що у ПАТ «Божедарівський елеватор» завідомо не було наміру продавати товар Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) за більшою ціною ніж ціна придбання.

Фактично - це є порушенням норм пункту 138.6 ст.138 Податкового кодексу України щодо визначення собівартості продукції. А не дотримання вимог пункту 138.6 ст.138 згідно пункту 138.1 ст.138 Податкового кодексу України не надає можливості врахувати ці витрати при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а - також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно підпункту 135.4.1. пункту 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій

Як вбачається з наведених норм, однією з визначних ознак господарської діяльності є отримання доходу за результатами ведення господарської діяльності

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язані, і фінансових результатів. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проваляться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Відповідно до п.139.1.9 ч.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що в результаті реалізації продукції за цінами, нижчими за ціну придбання, відбувається зменшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю придбання продукції та ціною її продажу.

За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел, але ніяк не за рахунок бюджетного відшкодування. Таким чином, позивач за рахунок бюджетного відшкодування намагається покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче її собівартості.

Суд також погоджується з висновками податкового органу, що такі дії підприємства свідчать про зловживання позивачем правом на відшкодування такого податку з бюджету. Намір одержати дохід лише в зазначений спосіб, без мети отримати прибуток, не можна розглядатися як самостійна ділова мета, в такому випадку дохідність є умовною, оскільки може бути досягнута лише за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ.

Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Божедарівський елеватор» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 липня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук