Вирок № 32818566, 06.08.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 1-кп\760\404\13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2013 року Солом'янський районний суд м. Києва

В складі: головуючого судді - Зелінської М.Б.

при секретарі - Кудрявцевої Д.В.

за участю прокурора - Виноградова Д.С.

за участю потерпілого - ОСОБА_1,

за участю обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42013110090000073 від 27.02.2013 року за фактом вчинення

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем м. Донецьк, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого директором ТОВ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що ОСОБА_2, працюючи директором ТОВ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», умисно та безпідставно, маючи на те можливість, не виплатив працівникам зазначеного підприємства заробітну плату більше ніж за один місяць в період з листопада 2012 року по лютий 2013 року при наступних обставинах.

Відповідно до наказу №33/1 к від 24 вересня 2012 року ТОВ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» ОСОБА_2 призначений на посаду директора ТОВ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 25263752, зареєстрованого Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією за адресою: м. Київ, вул. Радищева, 3, офіс «Б-402»).

Відповідно до статуту ТОВ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», затвердженого протоколом загальних зборів товариства №142 від 07 квітня 2011 року:

п.п. 3.1. «Товариство створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення торговельної, посередницької, виробничо-господарської діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності».

п.п. 9.1. «Органами управління та контролю Товариства є:

Загальні збори учасників;

Директор;

Ревізійна комісія».

п.п. 9.2. «Вищим органом управління Товариства є Загальні, збори Учасників».

п.п. 9.18. «Виконавчим органом Товариства, що здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства є Директор».

п.п. 9.23 «Директор виконує, зокрема, такі функції:

Представляє Товариство в усіх державних установах та організаціях, включаючи суди, господарські суди та інші органи влади, а також перед будь-якими іншими юридичними та фізичними особами з усіх питань, що стосуються діяльності Товариства;

Без довіреності діє від імені Товариства;

Веде переговори від імені Товариства;

9.23:4. Розробляє та забезпечує виконання поточних планів діяльності Товариства;

Організує виконання рішень Загальних зборів Учасників та звітує про їх виконання;

Вносить пропозиції про створення, реорганізацію або ліквідацію дочірніх підприємств, а також філій, представництв та інших відособлених підрозділів, узгоджує плани їх діяльності;

9.23.7. Надає на затвердження Загальних зборів Учасників річний звіт та баланс Товариства;

9.23.8. Укладає та підписує від імені Товариства угоди та договори з українськими чи іноземними юридичними або фізичними особами з урахуванням обмежень зазначених в пунктах 9.7.14 цього Статуту;

9.23.9.Видає накази, розпорядження, рішення та інші розпорядчі документи, обов'язкові для всіх працівників Товариства;

9.23.10. Наймає та звільняє головною бухгалтера, працівників Товариства, укладає трудові договори, встановлює розподіл обов'язків працівників Товариства застосовує до працівників засоби заохочення та стягнення;

Визначає умови оплати праці працівників Товариства, філії, представництв та інших відособлених підрозділів; - Затверджує структуру Товариства, кошторис, штатний розклад тощо;

Затверджує положення та інші внутрішні акти, що регулюють діяльність Товариства, окрім документів зазначених в пункті 9.7.11. цього Статуту;

9.23.13. Відкриває рахунки та має право розпоряджатися ними, у національній та іноземній валюті в українських та іноземних банківських установах. Виконує інші розпорядчі функції, що є необхідними для керівництва поточною діяльністю Товариства.

Враховуючи викладене, директор ТОВ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» ОСОБА_2, є безпосередньо керівником вищевказаного підприємства, оскільки виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю закріплено статтею 43 Конституції України, якою передбачено: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну штату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частина 5 ст. 97 Кодексу законів про працю передбачає, що «Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці».

Частина 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" (в редакції від 21.10.2004 р.) передбачає, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Статтею 22 Закону України «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Будучи керівником ТОВ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», ОСОБА_2, діючи умисно, в порушення вимог ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97 КЗпП, ст. 4, ч. З ст. 15, 21, 22, 23, 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року, з подальшими змінами та доповненнями, безпідставно не виплатив нараховану до сплати заробітну плату працівникам вказаного товариства: з грудня 2012 року по лютий 2013 року ОСОБА_3 - 5 166,71 грн., з листопада 2012 року по січень 2013 року, ОСОБА_4 - 4 079,83 грн., з грудня 2012 року по лютий 2013 року, ОСОБА_5 - 7 867,92 грн., з січня 2013 року по лютий 2013 року, ОСОБА_6 - 1 692,78 грн., з грудня 2012 року по лютий 2013 року, ОСОБА_7 -2 809,05 грн., з січня 2013 року по лютий 2013 року, ОСОБА_8 - 1 630,44 грн., з січня 2013 року по лютий 2013 року, ОСОБА_9 - 2 130,44 грн., з січня 2013 року по лютий 2013 року, ОСОБА_1 - 1 212,72 грн., з січня 2013 року по лютий 2013 року, ОСОБА_10 - 2 302,48 грн., а наявні грошові кошти на розрахункових рахунках НОМЕР_1 відкритому в філії ПАТ Банк ФОРУМ» та НОМЕР_2 відкритому в ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» витратив на інші потреби господарської діяльності товариства: оплата за різноманітні послуги, оплата товарів, перерахування коштів на інший рахунок та інші витрати, які не стосуються виплати заробітної плати, підтвердженням чого є виписки з зазначених розрахункових рахунків.

Отже, внаслідок умисних дій ОСОБА_2, вчинених в порушення вимог ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97 КЗпП, ст. 4, ч. З ст. 15, 21. 22, 23, 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року, працівникам ТОВ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» безпідставно не виплачено нараховану до виплати заробітну за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року в розмірі 28 892,37 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у безпідставній невиплаті заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, вчиненими умисно керівником підприємства, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в пред'явленому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю і показав, що дійсно будучи керівником ТОВ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», ОСОБА_2, не виплатив заробітну плату працівникам вказаного товариства: з грудня 2012 року по лютий 2013 року ОСОБА_3 - 5 166,71 грн., з листопада 2012 року по січень 2013 року, ОСОБА_4 - 4 079,83 грн., з грудня 2012 року по лютий 2013 року, ОСОБА_5 - 7 867,92 грн., з січня 2013 року по лютий 2013 року, ОСОБА_6 - 1 692,78 грн., з грудня 2012 року по лютий 2013 року, ОСОБА_7 -2 809,05 грн., з січня 2013 року по лютий 2013 року, ОСОБА_8 - 1 630,44 грн., з січня 2013 року по лютий 2013 року, ОСОБА_9 - 2 130,44 грн., з січня 2013 року по лютий 2013 року, ОСОБА_1 - 1 212,72 грн., з січня 2013 року по лютий 2013 року, ОСОБА_10 - 2 302,48 грн., а наявні грошові кошти на розрахункових рахунках ТОВ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», витратив на інші потреби господарської діяльності товариства.

В скоєному щиро розкаявся та частково відшкодував завдану працівникам підприємства шкоду, а саме: ОСОБА_3 - 900,00, ОСОБА_6 - 1692,78 грн., ОСОБА_7 - 980 грн., ОСОБА_1 - 1010,00 грн, ОСОБА_10 - 2302,78 грн., ОСОБА_9-1420,97 грн.

Потерпілий ОСОБА_1 підтвердив всі обставини кримінального правопорушення та пояснив суду, що ОСОБА_2 відшкодував йому завдану шкоду у розмірі 1010 грн. Цивільний позов на просив задовольнити, щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями які виразилися у безпідставній невиплаті заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, винний у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, в силу ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, часткове відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, в силу ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує, його вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, часткове відшкодування завданого збитку, думку потерпілих щодо міри покарання обвинуваченому, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, його особу, раніше не судимого, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має позитивну характеристику за місцем проживання, конкретні обставини скоєного ним злочину та його відношення до цього, щире каяття, часткове відшкодування завданої шкоди, а також ту обставину, що вчинене ним кримінальне правопорушення, згідно із ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості і вважає, що для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів буде достатньою міра покарання у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, суд дійшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину, і виконає покладені на нього обов'язки згідно ст. 76 КК України і таке покарання є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Потерпілим ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов, у якому він просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 заподіяну йому матеріальну шкоду у розмірі 14116 грн.

Потерпілим ОСОБА_9 було заявлено цивільний позов, у якому він просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 заподіяну йому матеріальну шкоду у розмірі 14916 грн.

Потерпілим ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов, у якому він просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 заподіяну йому матеріальну шкоду у розмірі 13630 грн.

Потерпілим ОСОБА_10 було заявлено цивільний позов, у якому він просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 заподіяну йому матеріальну шкоду у розмірі 7098 грн.,

Об'єктом складу злочину ст. 175 КК України є трудові, а не майнові права особи.

Згідно вимог ст. 32 Закону України «Про оплату праці» трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно із законодавством про трудові спори. Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів регламентовано в главі ХV КЗпП України, де передбачено, що трудовий спір вирішується комісією по трудових спорах або місцевим судом за заявою працівника.

Зважаючи на норми чинного законодавства, трудові спори не можуть розглядатися в кримінальному процесі і позови про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням строків її виплати мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, тим більше, що відповідачем за такими позовами має бути підприємство, установа чи організація, а не керівник, який притягується до кримінальної відповідальності за ст. 175 КК України.

З огляду на наведене, цивільний позов потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_1 ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди, суд залишає без розгляду, що не позбавляє останніх звернутися з вказаними вимогами до суду в порядку цивільного судочинства.

Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_2 за ч.1 ст. 175 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов'язання з покладеними на нього судом обов'язків: прибувати за кожною вимогою до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатись із населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду, повідомляти про зміну місця проживання та роботи - до набрання вироком чинності залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору .

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження які не був присутній в судовому засіданні.

Суддя: