Постанова № 32817549, 11.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року (о 17 год. 00 хв.)Справа № 808/4244/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника позивача Шевченка А.Ю.,

представника відповідача Дідовича А.К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄСС Плюс»

до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄСС Плюс» (далі - ТОВ «ЄСС Плюс», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС, відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.12.2012 № 0000602311 та № 0000612311.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовою особою ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ЄСС Плюс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Форганг ГМБХ» за період з 01.01.2010 по 01.03.2012, за результатами якої складено Акт перевірки від 05.12.2012 № 99/2211/34068040 та винесені податкові повідомлення-рішення від 27.12.2012 № 0000602311, № 0000612311. Податковим органом зроблено висновок про не встановлення реальності придбання ТОВ «ЄСС Плюс» у ТОВ «Форганг ГМБХ» будівельних матеріалів та у зв'язку з тим, що дані будівельні матеріали були використані ТОВ «ЄСС Плюс» при здійсненні будівельних робіт на користь ТОВ «Акмебуд», ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС у Акті перевірки зазначено, що по ланцюгу постачання від ТОВ «Форганг ГМБХ» до ТОВ «ЄСС Плюс» та далі до ТОВ «Акмебуд» не встановлено руху товарно-матеріальних цінностей. Проте ТОВ «ЄСС Плюс» до перевірки надано всі документи, що підтверджують отримання від ТОВ «Форганг ГМБХ» будівельних матеріалів та подальше їх використання при здійсненні будівельних робіт на користь ТОВ «Акмебуд». Всі документи оформлені належним чином та відповідають вимогам законодавства. На підставі вищевикладеного, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.12.2012 №0000602311 та № 0000612311.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Зокрема, посилається на акт перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 03.09.2012 № 839/2221/37359385 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форганг ГМБХ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами, у т.ч. з ПП «Венсан» за період з 01.01.2010 по 01.03.2012, відповідно до якого ТОВ «Форганг ГМБХ» не знаходиться за юридичною адресою, фактично фінансово-господарську діяльність не здійснює. Також посилається на Акт перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 30.08.2012 № 807/2211/34790016 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Венсан» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування (формування) та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість та інших платежів по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами за період з 01.09.2010 по 31.03.2012, у т.ч. з ТОВ «Форганг ГМБХ» по договору № 234 від 12.12.2010. Вказує, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Форганг ГМБХ» здійснюється поза межами правового поля. В ході проведення перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Форганг ГМБХ» до підприємств-покупців. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Форганг ГМБХ» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Зазначає, що до перевірки не надано: - первинні документи, що підтверджують прийом-передачу ТМЦ від ТОВ «Форганг ГМБХ»; - первинні документи, що підтверджують транспортування ТМЦ від ТОВ «Форганг ГМБХ»; - журналу обліку довіреностей, що унеможливлює ідентифікацію особи, що здійснювала отримання ТМЦ від ТОВ «Форганг ГМБХ». Представник відповідача вважає, що наявні у позивача документи стосовно взаємовідносин з ТОВ «Форганг ГМБХ» не можуть вважатися первинними документами, так як операції не мали характеру фактично здійснених операцій. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ЄСС Плюс» відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄСС Плюс» (ідентифікаційний код 34068040) є юридичною особою, яка зареєстрована 02.02.2006 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 205503, Довідкою АА № 657911 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. ТОВ «ЄСС Плюс» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100322028 серії НБ № 099392 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до Довідки АА № 657911 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України види діяльності ТОВ «ЄСС Плюс» за КВЕД-2010: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 22.11.2012 № 080155 посадовою особою ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС відповідно до наказу від 22.11.2012 № 245 та згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ЄСС Плюс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Форганг ГМБХ» за період з 01.01.2010 по 01.03.2012, за результатами якої складено Акт перевірки від 05.12.2012 №99/2211/34068040 (далі - Акт).

Відповідно до Акту перевіркою встановлені порушення, в тому числі:

- пп. 14.1.3, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 145.1.2, пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 145, п. 146.1, п. 146.2, п. 146.3 ст. 146, п. 149.1 ст. 149, п. 152.1 ст. 152 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 631,00 грн., у тому числі за IV квартал 2011 в сумі 631,00 грн.

- порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті всього на суму 10 000,00 грн., в т.ч. за вересень 2011 на суму 10 000,00 грн.

- В порушення пп. 4.1.1, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, абз. 3 пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7, п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ТОВ «ЄСС Плюс» до податкового органу не надано (надано з порушенням строків надання) податкові декларації з податку на додану вартість: за лютий 2010 (по строку подання звітності до 20.03.2010 - фактично не надано), за квітень 2010 (по строку подання звітності до 20.05.2010 - фактично надано 24.05.2011), за травень 2010 (по строку подання звітності до 20.06.2010 - фактично не надано).

- В порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 120.1 ст. 120 ПК України, ТОВ «ЄСС Плюс» до податкового органу надано з порушенням строку надання податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 (по строку подання звітності до 20.07.2011 - фактично надано 17.08.2011).

На вказаний Акт позивачем надано до ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС заперечення від 17.12.2012 вих. № 1712/1.

На підставі Акту та виявлених порушень ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- від 27.12.2012 № 0000602311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13 180,00 грн., в тому числі за основним платежем на 10 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 3180,00 грн.,

- від 27.12.2012 № 0000612311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 631,00 грн., в тому числі за основним платежем на 631,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 0,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення від 27.12.2012 №0000602311 та № 0000612311 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, а саме на адресу ДПС у Запорізькій області надано скаргу від 17.01.2013 за вих. № 1701/1, в якій ТОВ «ЄСС Плюс» просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду первинної скарги ДПС у Запорізькій області прийнято рішення від 07.03.2013 № 995/10/10-420 (1880/7/10-420), яким податкові повідомлення-рішення від 27.12.2012 № 0000602311 та № 0000612311 залишені без змін, а скарга ТОВ «ЄСС Плюс» без задоволення.

Судом встановлено, що 05.09.2011 між ТОВ «Форганг ГМБХ» (постачальник) та ТОВ «ЄСС Плюс» (покупець) укладено договір № 85 про поставки товарів. Товар - будівельні матеріали та інша продукція, яку постачальник передає покупцю (п. 1.1. Договору). Види товарів визначено у заявках покупця та товарних накладних, якими супроводжується кожна поставка товарів (п. 1.3. Договору). Поставка товарів здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту оплати покупцем товарів (п. 2.3. Договору).

На придбання товару (клей Полімін П-12, будка цільнометалева, апарат фарбувальний, ліса будівельні на колесах, бетономішалка, труба профільна) ТОВ «Форганг ГМБХ» були надані на адресу ТОВ «ЄСС Плюс» наступні документи :

- податкова накладна № 54 від 12.09.2011, видаткова накладна № 54 від 13.09.2011, на загальну суму 20 075,00 грн., в т.ч. ПДВ 3345,83 грн., сума без ПДВ 16 729,17 грн.;

- податкова накладна № 83 від 17.09.2011, видаткова накладна № 83 від 17.09.2011 на загальну суму 75 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 500,00 грн., сума без ПДВ 62 500,00 грн.,

- податкова накладна № 145 від 28.09.2011, видаткова накладна № 145 від 29.09.2011 на загальну суму 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 666,67 грн., сума без ПДВ 83 333,33 грн.,

- податкова накладна № 164 від 30.09.2011, видаткова накладна № 164 від 30.09.2011 на загальну суму 60 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн., сума без ПДВ 50 000,00 грн.,

- податкова накладна № 32 від 06.10.2011, видаткова накладна № 32 від 10.10.2011 на загальну суму 70 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 666,67 грн., сума без ПДВ 58 333,33 грн.,

- податкова накладна № 57 від 11.10.2011, видаткова накладна № 57 від 13.10.2011 на загальну суму 20 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., сума без ПДВ 16 666,67 грн.,

- податкова накладна № 153 від 31.10.2011, видаткова накладна № 153 від 31.10.2011 на загальну суму 33 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5500,00 грн., сума без ПДВ 27 500 грн.,

- податкова накладна № 17 від 03.11.2011, видаткова накладна № 17 від 30.11.2011 на загальну суму 72 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 000,00 грн., сума без ПДВ 60 000,00 грн.

Факт отримання товару підтверджується також витягом з журналу обліку довіреностей, який ідентифікує особу, що здійснювала отримання ТМЦ від ТОВ «Форганг ГМБХ».

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними документами, які містяться в матеріалах справи.

Отже, позивачем надано всі необхідні первинні документи, що підтверджують приймання-передачу ТМЦ від ТОВ «Форганг ГМБХ» та журнал обліку довіреностей.

Такий товар як апарат фарбувальний, бетономішалка, будка цільнометалева, ліса будівельні на колесах використовується ТОВ «ЄСС Плюс» у власній господарській діяльності, що підтверджується наказом № 7 від 30.09.2011 про введення в експлуатацію основних засобів та визначення строків їх експлуатації, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Такий товар як клей Полімін П-12, труба профільна був використаний ТОВ «ЄСС Плюс» при здійсненні будівельних робіт на користь ТОВ «Акмебуд» на об'єкті ТРЦ «Фабрика» за адресою: м. Херсон, вул. Залаегерсег. До матеріалів справи надано та судом досліджено договір підряду на будівельні роботи № 2508-1 від 25.08.2011, договірна ціна, локальний кошторис, підсумкова відомість ресурсів.

В Акті перевірки ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС посилається на те, що в податкових та видаткових накладних, договорах, що надані ТОВ «ЄСС Плюс» як отримані від ТОВ «Форганг ГМБХ», зазначена адреса ТОВ «Форганг ГМБХ»: 69083, м.Запоріжжя, вул. Жасмінна, буд. 5, але відповідно до Акту ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя від 03.09.2012 № 839/2221/37359385 (відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію) та інформаційної системи адресою ТОВ «Форганг ГМБХ» значиться м.Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 15. Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Форганг ГМБХ» серії А01 № 526224, відповідно до якого місцезнаходження юридичної особи: 69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, буд. 5. Доказів місцезнаходження ТОВ «Форганг ГМБХ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 15 відповідачем не надано.

Стосовно встановленого Актом порушення пп. 4.1.1, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, абз. 3 пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7, п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а саме ТОВ «ЄСС Плюс» до податкового органу не надано (надано з порушенням строків надання) податкові декларації з податку на додану вартість: за лютий 2010 (по строку подання звітності до 20.03.2010 - фактично не надано), за квітень 2010 (по строку подання звітності до 20.05.2010 - фактично надано 24.05.2011), за травень 2010 (по строку подання звітності до 20.06.2010 - фактично не надано) суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 ТОВ «ЄСС Плюс» надіслано на адресу податкового органу 12.03.2010 та отримано останнім 17.03.2010, про що свідчать фіскальний чек № 5168, опис вкладення до цінного листа та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 отримано податковим органом 19.05.2010, про що свідчить вхідний штамп на самій декларації.

Податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 отримано податковим органом 21.06.2010, про що свідчить вхідний штамп на супровідному листі ТОВ «ЄСС Плюс» про надання податкової декларації з ПДВ за травень 2010. Останній день строку подання податкової декларації - 20.06.2010, проте 20.06.2010 вихідний день (неділя), тому відповідно до пп. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», останнім днем строку вважається наступний за вихідним операційний (банківський) день, тобто 21.06.2010.

На підставі викладеного, висновок ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС про не подання (порушення строків подання) податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2010, квітень 2010, травень 2010 є необґрунтованим та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 120.1 ст. 120 ПК України, ТОВ «ЄСС Плюс» до податкового органу надано з порушенням строку надання податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 (по строку подання звітності до 20.07.2011 - фактично надано 17.08.2011) суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В судовому засіданні представник позивача визнав порушення строку надання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011.

Оскільки ТОВ «ЄСС Плюс» вважає, що податкові повідомлення-рішення від 27.12.2012 № 0000602311 та № 0000612311 прийняті ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту, а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний в оподатковуваних господарських операціях позивача. Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагента позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в нього свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Згідно з пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Відповідно до пп. 145.1.2 п. 145. 1 ст. 145 ПК України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації (п. 146.2 ст. 146 ПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем за IV квартал 2011 нарахована сума амортизаційних відрахувань у розмірі 2744,00 грн. по основним засобам (апарат фарбувальний, бетономішалка, будка цільнометалева, ліса будівельні на колесах).

Стосовно господарської діяльності ТОВ «Форганг ГМБХ» та посилання представника відповідача на Акт перевірки контрагента позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Стосовно твердження відповідача про обов`язковість застосування товаротранспортних накладних суд зазначає наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових, видаткових накладних, оплати, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару, його оприбуткування та правомірність декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, та не заперечує і позивач, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року ним подана несвоєчасно, у зв'язку з чим відповідачем правомірно нараховані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000612311 від 27.12.2012, прийняте Державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби.

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби від 27.12.2012 № 0000602311 в частині суми податкового зобов'язання за основним платежем 10000,00 грн., за штрафними санкціями 3010,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄСС Плюс» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 136,45 грн. (сто тридцять шість гривень сорок п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак