Рішення № 32816844, 01.08.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/58/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2013 Справа № 908/2376/13

За позовом Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" (49126, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306)

до Розівської центральної районної лікарні (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Калініна, 14)

про стягнення суми 334223,91 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Михайлець І.В. (дов. № б/н від 10.01.2013 р.);

Від відповідача - Богославська С.В. (головний лікар, рішення № 3 від 03.03.2012 р.);

- Карлова Н.М. (дов. № б/н від 25.07.2013 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення суми 335192,14 грн. заборгованості, із яких: 320304,01 грн. основного боргу за виконані роботи по договору підряду від 11.09.2012 р. № 13/9-04, 12201,42 грн. пені, 284,43 грн. втрат від інфляції, 2402,28 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2376/13, справі присвоєно номер провадження 20/58/13, судове засідання призначено на 01.08.2013 р.

01.08.2013 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від позивача 01.08.2013 р. надійшли дві письмові заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до яких позивач змінив (зменшив) періоди нарахування пені, 3% річних, зазначено, що від стягнення інфляційних втрат позивач відмовляється. Остаточно просить стягнути з відповідача суму 320304,01 грн. основної заборгованості, суму пені 11517,63 грн., суму 3% річних - 2105,52 грн. Зазначена заява, яка є по суті заявою про зменшення розміру позовних вимог та відмови від частини позовних вимог (інфляційних втрат) судом прийнята до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяв від 01.08.2013 р., просить стягнути з відповідача суму 320304,01 грн. основної заборгованості, яка виникла за договором підряду від 11.09.2012 р. № 13/9-04, суму пені 11517,63 грн. (по акту № 1 в розмірі 5085,91 грн. за період з 12.12.2012 р. по 25.03.2013 р.; по акту № 2 в розмірі 2919,44 грн. за період з 29.12.2012 р. по 25.03.2012 р.; по акту № 3 в розмірі 3512,28 грн. за період з 11.01.2013 р. по 25.03.2013 р.), суму 3% річних - 2105,52 грн. за період з 11.12.2012 р. по 25.03.2013 р. (фактично по акту №1 суму 892,48грн. за 3 місяці, по акту №2 суму 619,53грн. за 3 місяці, по акту №3 суму 593,51грн.за 2 місяці) Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 20, 193 ГК України, умовами договору підряду від 11.09.2012 р. № 13/9-04.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, надав письмовий відзив, в якому зазначено, зокрема, наступне. Розівська центральна районна лікарня є бюджетною установою, що фінансується виключно з бюджету і є неприбутковою. З боку відповідача всі зобов'язання за договором підряду виконані своєчасно, тобто до УДКСУ надані платіжні доручення. На дату надання платіжних доручень до УДКСУ на реєстраційному рахунку знаходились кошти, про що свідчать відповідні виписки по рахунку. Відповідач підтверджує кредиторську заборгованість за договором підряду № 13/9-04 від 11.09.2013 р. в сумі 320304,01 грн., яка знаходиться в 2013 році на обліку в УДКСУ у Розівському районі Запорізької області як прострочена кредиторська заборгованість минулих років, та не включена в кошторис поточного року. Таким чином, прострочення зобов'язання по сплаті платежів сталося не з вини відповідача. В поточному році кошти субвенції з державного бюджету до районного бюджету не передбачено, що унеможливлює сплату заборгованості відповідачем позивачу. Просить зняти відповідальність за порушення зобов'язань перед позивачем в зв'язку з виникненням обставин, передбачених ст. 617 ЦК України; залучити до відповідальності третю особу - УДКСУ у Розівському районі Запорізької області за порушення строків виконання платіжних доручень, передбачених ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 1092 ЦК України; судові витрати покласти на позивача.

Клопотання відповідача щодо залучення до відповідальності третьої особи УДКСУ у Розівському районі Запорізької області судом відхилено як необґрунтоване з підстав, зазначених у мотивувальній частині рішення.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.09.2012 р. між Приватним торгово-будівельним підприємством "ЮВЄС" (Підрядник, позивач у справі) та Розівською центральною районною лікарнею (Замовник, відповідач у справі) укладено договір підряду № 13/9-04, відповідно до умов якого Замовник доручає, приймає та оплачує, а Підрядник в межах договірної ціни виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені договором роботи на об'єкті: "Лікувальний корпус № 4 Розівської центральної районної лікарні, вул. Леніна, 122 смт. Розівка Розівського району Запорізької області - капітальний ремонт" (п.п. 1.1, 2.1 договору).

За умовами п. 3.1 договору, з урахуванням додаткової угоди від 20.12.2012 р., договірна ціна робіт визначається на основі локального кошторису, що є невід'ємною частиною договору, є твердою і складає 471981,46 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

В розділі 4 договору сторони обумовили порядок розрахунків та платежів. Згідно з п. 4.2 замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 30% від договірної ціни на виконання робіт в строк протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання цього договору. Подальшу оплату за виконані підрядником роботи замовник виконує проміжними платежами щомісячно в строк протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) (далі - акт) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) (далі - довідка) та виконавчої документації (п. 4.3). Замовник виконує остаточну оплату підряднику за виконані роботи протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту та довідки та здачі закінченого об'єкту (п. 4.5). Для оплати виконаних робіт підрядник передає замовнику: акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, підписаний уповноваженими представниками сторін; довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, підписану уповноваженими представниками сторін; податкову накладну; виконавчу документацію (п. 4.6). Усі розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-отримувача платежу (п. 4.7).

Відповідно до п. 19.1 договір вступає в силу після його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2012 р. Положення цього договору діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 19.1).

26.09.2012 р. за умовами договору відповідачем згідно з платіжним дорученням № 1366543 було здійснено оплату 151677,45 грн., в якості авансу.

Матеріали справи свідчать, що 26.11.12 р., 14.12.2012 р. та 20.12012 р. сторонами договору без зауважень було підписано та скріплено печатками акти приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, згідно з якими позивачем виконано роботи за договором № 13/9-04 на суму 270674,88 грн. (акт № 1 за листопад 2012 р.), на суму 82604,52 грн. (акт № 2 за грудень 2012 р.), на суму 118702,06 грн. (акт № 3 за грудень 2012 р.), всього на загальну суму 471981,46 грн.

Позивач надав суду претензію № 7юр-7 від 26.03.2013 р. на загальну суму 335192,14 грн., яка направлена відповідачу 29.03.2013 р. (а.с. 56), відповідно до якої просить відповідача сплатити суму боргу за договором підряду № 13/9-04 від 11.09.2012 р. у розмірі 320304,01 грн., пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач у відповіді на претензію (а.с. 159) зазначив, що станом на 26.04.2013 р. на обліку в Розівському УДКСУ Запорізької області зареєстрована кредиторська заборгованість як прострочена.

Таким чином, мається заборгованість у відповідача по договору підряду в сумі 320304,01 грн. (471981,46 грн. (сума виконаних робіт) - 151677,45 грн. (аванс)).

У липні 2013 року позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, за якою порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідносини сторін врегульовано договором підряду. Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором підряду, а саме: виконав обумовлені договором роботи, про що оформлені 26.11.12 р., 14.12.2012 р. та 20.12012 р. акти приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, які без зауважень підписані сторонами та скріплені печатками. Відповідно до п. 4.3 договору сторонами встановлений термін остаточних розрахунків - протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту та довідки та здачі закінченого об'єкту. Однак, в порушення умов договору, відповідач в установлений термін оплату виконаних робіт не здійснив.

Відповідач в судовому засіданні підтвердив виконання відповідачем робіт за договором № 13/9-04, прийняття ним (відповідачем) робіт за договором та наявність у нього заборгованості перед позивачем в сумі 320304,01 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 320304,01 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 15.4 договору пеню в сумі 5085,91 грн. за період з 12.12.2012 р. по 25.03.2013 р., яка нарахована по акту № 1, в сумі 2919,44 грн. за період з 29.12.2012 р. по 25.03.2013 р., яка нарахована по акту № 2, в сумі 3512,28 грн. за період з 11.01.2013 р. по 25.03.2013 р., яка нарахована по акту № 3, всього пеню в сумі 11517,63 грн.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 15.4 договору підряду від 11.09.2012 р., в разі порушення замовником передбачених договором строків перерахування платежів за виконані роботи, він зобов'язаний сплатити на користь підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожен день прострочення.

Факт порушення зобов'язання відповідачем суд вважає доведеним.

Судом перевірено розрахунок розміру пені, заявленої до стягнення, та встановлено, що при розрахунку пені за актами №№ 1, 2, 3 позивачем допущено арифметичні помилки, зокрема, не враховано, що 2012 рік мав 366 днів, а не 365 (пеня за актами №1,№2); кількість днів прострочення по акту №2 становить 87 (а не 86), по акту №3 - 74 дні (а не 72). Враховуючи приписи ст.ст.22,83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог. Згідно з здійсненим судом перерахунком, до стягнення у заявлені позивачем періоди по акту № 1 належить до стягнення пеня в сумі 5083,25 грн., по акту № 2 - пеня в сумі 2919,44 грн., за актом № 3 пеня в сумі 3512,28 грн. Таким чином, до стягнення з відповідача належить загальна сума пені в розмірі 11514,97 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічні приписи встановлені ст.233 ГК України.

Частиною 6 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Керуючись вказаними нормами, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені та стягнути з відповідача суму 3000,00 грн. пені. При цьому суд враховує, що загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання). Як вбачається з матеріалів справи та слідує з усних пояснень представників відповідача, наданих у судовому засіданні, відповідачем вживалися заходи до виконання зобов'язання: виставлялися у листопаді-грудні 2012 р. платіжні доручення на оплату робіт за договором № 13/9-04 (платіжні доручення № 1414 від 28.11.2012 р. на суму 118997,43 грн. (за актом № 1), № 1507 від 17.12.2012 р. на суму 82604,52 грн. (за актом № 2), № 1604 від 24.12.2012 р. на суму 118702,06 грн. (за атом № 3), які Управлінням Державної казначейської служби України у Розівському районі Запорізької області оплачені не були. Згідно з банківськими виписками (а.с. 167-168), на рахунку відповідача станом на листопад-грудень 2012 р. обліковувались грошові кошти. Листом від 26.04.2013 р. № 02-08/355-576 Управління Державної казначейської служби України у Розівському районі Запорізької області на запит відповідача повідомило останнього, що зареєстровані станом на 31.12.2012 р. в обліку органу Казначейства України бюджетні фінансові зобов'язання розпорядника бюджетних коштів в подальшому відображаються у звітності розпорядника бюджетних коштів як кредиторська заборгованість; розрахункові документи, які надавались розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів протягом грудня 2012 р., органи Казначейства України забезпечували у грудні 2012 р. виконання насамперед захищених статей видатків бюджету, а саме виплату заробітної плати, оплату комунальних послуг тощо.

Відповідно до статуту Комунальна установа Розівська центральна районна лікарня є установою охорони здоров'я, заснованою на спільній власності територіальних громад Розівського району. Управління майном установи здійснює Розівська районна рада Запорізької області. Статутна діяльність установи здійснюється за рахунок коштів районного бюджету на підставі кошторису, установа є неприбутковою установою.

На підставі викладеного, суд визнає зазначені обставини винятковими і зменшує заявлену до стягнення на підставі п. 15.4 договору суму пені до 3000грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.12.2012 р. по 25.03.2013 р. в сумі 892,48 грн. (по акту № 1), 619,53 грн. (по акту № 2), 593,51 грн. (по акту № 3), всього суму 2105,52 грн. Однак, фактично розрахунок 3% річних зроблено не за вказаний період, а менше і помісячно, тобто: по акту№1 за 3 місяці, по акту №2 за 3 місяці, по акту №3 за 2 місяці (з урахуванням остаточної зави про зменшення позовних вимог.)

Суд вважає встановленим факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про 3% річних заявлені правомірно. Однак, слід зазначити, що позивачем нараховано 3% річних помісячно в розмірі 2105,52 грн., посилаючись на рекомендації Верховного Суду України (лист № 62-97р від 03.04.1997 р.). Разом з тим, зазначений лист Верховного Суду України є рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та при розрахунку 3% річних, відповідно, не застосовується. Судом зроблено перерахунок, враховуючи приписи ст.ст.22,83 ГПК України, тобто, суд не виходить за межі позовних вимог в частині визначення періоду нарахування 3% річних, та бере до уваги, що 2012 рік мав 366 днів. До стягнення підлягає сума 2064,22грн. -3 % річних ( 880,09грн. по акту №1 з 25.12.2012р. по 25.03.2013р.; 590,62грн. по акту№2 з 29.12.2012р. по 25.03.2013р., 593,51грн.по акту №3 (в межах заявленого розміру).

Звертаючись з позовом, позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 284,43 грн. В заяві про зменшення позовних вимог, позивач заявив про відмову від стягнення інфляційних втрат.

Статтями 22, 78 ГПК України передбачено право позивача відмовитися від позову. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши заяву про відмову від позову в частині стягнення інфляційних втрат, оскільки відмова позивача від позову не суперечить законодавству і фактичним обставинам справи, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, враховуючи, що наслідки відмови від позову, як-то вбачається з усних пояснень представника, позивачу відомі та роз'яснені представнику позивача у судовому засіданні, суд вважає за необхідне прийняти відмову Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" від позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 284,43 грн., провадження у справі № 908/2376/13 в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинити.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Стосовно клопотання відповідача про залучення до відповідальності третьої особи УДКСУ у Розівському районі Запорізької області суд вважає за необхідне зазначити. Управління Державної казначейської служби України у Розівському районі Запорізької області до участі у справі № 908/2376/13 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача чи-то відповідача не залучалося, оскільки позовні вимоги до цією особи не заявлені, вона не є стороною договору підряду, рішення з даного спору не впливає на права чи обов'язки цієї особи. З прийняттям судового рішення з даної справи таку особу не буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому. Позивач, за наявності підстав, може звернутися до суду з позовом в іншому провадженні стосовно стягнення йому збитків, оскільки склад збитків підлягає окремого доказування. Стосовно інших заперечень відповідача суд зазначає, що згідно з ч.1ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Статтею 617 цього Кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідач не доказав, що в даному випадку мали місце випадок або непереборна сила.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд бере до уваги, що пеня в сумі 11514,97грн.була заявлена обґрунтовано, однак її розмір зменшено судом, тому судовий збір в цій частині також покладається на відповідача.

У зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог, суд на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" вважає за необхідне повернути позивачу за його заявою суму 25,46 грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 332 від 01.07.2013 р.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Розівської центральної районної лікарні (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Калініна, 14, код ЄДРПОУ 19282254) на користь Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" (49126, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306, код ЄДРПОУ 32405850) суму 320304 (триста двадцять тисяч триста чотири) грн. 01 коп. основного боргу, суму 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. пені, суму 2064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 22 коп. - 3% річних, суму 6677 (шість тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 66 коп. судового збору. Видати наказ.

Прийняти відмову Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" від позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 284,43 грн.Провадження у справі № 908/2376/13 в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 284,43 грн. припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути Приватному торгово-будівельному підприємству "ЮВЄС" (49126, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306, код ЄДРПОУ 32405850), за його заявою, із Державного бюджету України суму 25 (двадцять п'ять) грн. 46 грн. сплаченого, згідно з платіжним дорученням № 332 від 01.07.2013 р., судового збору.

Рішення складено у повному обсязі 06.08.2013 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.