Постанова № 32816339, 12.06.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

12 червня 2013 р. Справа № 2а/0270/4709/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представника позивача: Баліцкого О.В.

представників відповідача: Терепи С.В., Гуменюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод"

до: Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство "Тростянецький спиртовий завод" (далі - ДП "Тростянецький спиртовий завод") звернулось до суду з адміністративним позовом до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Тростянецької ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної Тростянецькою ОДПІ планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р. по акцизному податку за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2011 р., відповідачем складено акт № 7/16-20/03713339705 від 20.02.2012 р. Зазначеним актом встановлено порушення податкового законодавства, в зв'язку з чим були винесені податкові повідомлення-рішення від 03.07.2012 р. № 0000053500 та 03.07.2012 р. № 0000063500, які позивач вважає протиправними та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували з підстав, що викладені в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

ДП "Тростянецький спиртовий завод" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Тростянецької районної ради народних депутатів від 07.02.1992 р. за № 38, з послідуючою перереєстрацією 01.12.2005 р. розпорядженням Тростянецької районної державної адміністрації за № 11671070009000117. Свідоцтво про державну реєстрацію від 07.12.1992 р. серія АОО № 187039. Код за ЄДРПОУ: 05459157.

На підставі наказу ДПС у Вінницькій області від 27.02.2012 р. № 51 та направлень від 28.02.2012 р. № 7 та № 8, виданих ДПС у Вінницькій області, посадовими особами згідно ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) № 2755-VIVI від 02.12.2010 року, проведена планова виїзна перевірка ДП "Тростянецький спиртовий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р., по акцизному податку за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2011 р. Направлення та копія наказу вручені 28.02.2012 р. під розписку головному бухгалтеру ДП "Тростянецький спиртовий завод" Ратушняк А.Д.

За результатами вищезазначеної посадовими особами відповідача складено акт № 7/16-20/05459157 від 20.03.2012 р., у якому перевіряючими зроблені висновки, а саме:

- порушення п. 1.23 ст.1, п. 1.24 ст. 1, абз. 6 п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.п 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 2608555,00 грн.

- порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 524926,00 грн.;

- порушення п.п. 7.7.2. п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 200.3. п. 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 20485,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на 394766,00 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.04.2012 р. № 0000023500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем - 1806429,00 грн. та штрафними санкціями - 451607,00 грн., від 03.04.2012 р. № 0000033500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 212458,00 грн. та штрафними санкціями - 53117,00 грн. та від 03.04.2012 р. № 0000043500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 415251,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ДП "Тростянецький спиртовий завод" звернулось зі скаргою до ДПС у Вінницькій області.

Рішенням ДПС у Вінницькій області від 18.06.2013 р. № 9630/10/10-009 було скасовано податкове повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ від 03.04.2012 р. № 0000043500, скасовано податкове повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ від 03.04.2012 р. № 0000023500 в частині 1549,00 грн. податку на прибуток та 53117,00 грн. штрафної санкції та збільшено податкове повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ від 03.04.2012 р. № 0000033500 на 554791,00 грн. податку на додану вартість та 228728,00 грн. штрафної санкції.

На підставі рішення ДПС у Вінницькій області від 18.06.2013 р. № 9630/10/10-009 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.07.2012 р. № 0000053500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем - 1804880,00 грн. та штрафними санкціями - 398550,00 грн. та від 03.07.2012 р. № 0000063500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 767249,00 грн. та штрафними санкціями - 281845,00 грн.

В подальшому позивач до ДПС України подав вторинну скаргу, яка відповідним рішенням від 30.07.2012 р. № 13506/10-21/5 була залишена без задоволення.

Суд погоджується із такою позицією податкового органу з огляду на наступне.

Так, в періоді, що перевірявся позивач перебував у господарських правовідносинах із ПП "Вояж-Восток-08" (продавець), з яким було укладено договір № 20/05-09 купівлі-продажу від 20.05.2009 р., згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язується продати і передати у власність покупцю мелясу, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Пунктом 2.1 договору передбачено, що кожна партія товару оформляється накладною, яка є невід'ємною частиною даного договору, де вказується перелік товару , його кількість, ціна, ПДВ та загальна вартість товару.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством до складу валових витрат віднесено операції, які проведені з ПП «Вояж-Восток-08», які не пов'язані з веденням господарської діяльності, тобто немає доказів наявності витрат з господарською діяльністю підприємства на загальну суму 904562,00 грн., в тому числі у 2 кварталі 2009 року - 904562,00 грн. Податкові накладні від 29.05.2009 р. № 290521 на суму 518288,00 грн. та ПДВ - 103658,00 грн., від 29.06.2009 р. № 290620 на суму 386274 та ПДВ - 77255,00 грн.

Також в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством до складу податкового кредиту віднесено суми податку в загальній сумі 180913,00 грн., в тому числі в травні 2009 року - 103658,00 грн. та в червні 2009 року - 77255,00 грн. по операціях, які проведені з ПП "Вояж-Восток-08" та не пов'язані з веденням господарської діяльності та не мають реального характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні від 29.05.2009 р. № 290521, від 29.06.2009 р. № 290620 та видаткові накладні № 290521 (без дати), № 29.06.20 від 29.06.2009 р. за 2 квартал 2009 року по операціям з ПП "Вояж-Восток-08" були вилучені УПМ ДПА у Вінницькій області згідно протоколу виїмки від 20.10.2010 р. Ухвалою суду від 15.01.2013 р. зазначені документи та висновок судово-почеркознавчої та технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6-11 від 18.01.2011 р. були витребувані у СВ УМВС України у Вінницькій області.

На податкових та видаткових накладних міститься підпис директора ПП "Вояж-Восток-08" та відповідна печатка.

Разом з тим в матеріалах справи знаходиться висновок судово-почеркознавчої та технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6-11 від 18.01.2011 р. яким встановлено, що підписи на наданих на дослідженнях документах по взаємовідносинах з ПП "Вояж-Восток-08" виконані не директором підприємства ОСОБА_5, а іншою особою.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на

такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Також суд зазначає, що доказів на підтвердження здійснення розрахунків з товар, що зазначений в податкових та видаткових накладних по операціям з ПП «Вояж-Восток-08» у 2 кварталі 2009 року суду надано не було.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, за відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених документів.

Також між ДП "Тростянецький спиртовий завод" та ТОВ "Фрогус-Консалт" було укладено договір купівлі-продажу № 03/10-11 від 15.10.2011 р., згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язується продати і передати у власність покупцю мелясу, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

В ході перевірки первинні документи на підтвердження операцій з ТОВ "Фрогус-Консалт" надані не були.

В судовому засіданні представником позивача були надані податкові та видаткові накладні по взаємовідносинам з ТОВ "Фрогус-Консалт".

Згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Що стосується посилань представника позивача на те, що перевіряючим первинні документи не були надані у зв'язку з тим, що через намокання були знищені, суд зауважує наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Так, жодних доказів того, що податковий орган був повідомлений у п'ятиденний строк з дня знищення первинних документів надано не було. Також позивач не надав доказів того, що надані суду первинні документи були відновлені протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Також між ТОВ "ОПТ ТОРГ" та ДП "Тростянецький спиртовий завод" було укладено договір б/н купівлі-продажу бурякової меляси від 16.07.2010 р.

В порушення п.п 14.1.257, п. 14.1. ст. 14 п.п.135.5.4 п.п. 135 п. 135.5 ст. 135 ПК України позивачем не було віднесено до складу інших доходів безнадійну кредиторську заборгованість в сумі 916000,00 грн. перед ТОВ "ОПТ ТОРГ", яке припинено 20.09.2011 р.

Відповідно до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 3 статті 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Правова позиція суду узгоджується з позицією ВАСУ, яка висловлена в ухвалі від 16.10.2012 року по справі № К-57072/09.

Відтак, враховуючи те, що у позивача була непогашена кредиторська заборгованість перед вищезазначеним підприємством державна реєстрація якого припинена, дана кредиторська заборгованість є безповоротною фінансовою допомогою, а тому згідно ст. 135 Податкового кодексу України включається до скоригованого валового доходу.

Що стосується посилань позивача на те, що в подальшому між ПП "Опт Торг", ПП "Стройконтракт" та ДП "Тростянецький спиртовий завод" було укладено договір про відступлення права вимоги № 21 від 31.05.2011 р., згідно якого первісний кредитор (ПП "Опт Торг") передає належне йому право вимоги згідно договору купівлі-продажу меляси № б/н від 16.07.2010 р. на суму 916000,00 грн., а новий кредитор (ПП "Стройконтракт") приймає право вимоги, що належне первісному кредитору (п. 1.1), то суд зауважує наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, крім зазначеного вище договору, доказів того, що відбулася господарська операція надано не було.

Згідно договорів про надання цільової тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги від 20.02.2011 р., від 25.05.2011 р., від 29.06.2011 р., від 19.08.2011 р. та від 08.09.2011 р. укладених між ТОВ "Лікеро-горілчана компанія "Максимум" та позивачем, останній отримав поворотну фінансову допомогу в загальній сумі 689000,00 грн., з якої повернуто 200000,00 грн. Відповідно до п. 1.5 вказаних договорів тимчасова безвідсоткова фінансова допомога надається до 31.12.2011 р.

Таким чином на 01.01.2012 р. залишилась неповернутою фінансова допомога в сумі 489000,00 грн.

Відповідно п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 135.1 ст. 135 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

04.09.2010 р. між ПП "Кірс" та ДП "Тростянецький спиртовий завод" було укладено договір зберігання № 11 меляси бурякової, згідно п. 5.1 якого договір діє до 31.12.2010 р.

На виконання умов даного договору згідно актів прийому передачі було передано на зберігання меляса в кількості 4582,85 т. вартістю 5064966,00 грн.

Згідно п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідальне зберігання - господарська операція платника податку, що передбачає передання згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик.

Так, жодних доказів того, що передана на зберігання меляса була повернута ПП "Кірс" або залишалась у позивача суду надано не було.

Представник позивача посилався на те, що передана на зберігання меляса була придбана згідно договору купівлі продажу від 27.07.2010 р. укладеного між ДП "Тростянецький спиртовий завод" та ТОВ "Інтробудсервіс", якому у власність меляса перейшла від ПП "Кірс".

Однак суд критично оцінює такі твердження з огляду на те, що жодних первинних та бухгалтерських документів, а також інших доказів того, що зазначені операції відбувались надано не було. Більш того, договір купівлі-продажу меляси від 27.07.2010 р. між ДП "Тростянецький спиртовий завод" та ТОВ "Інтробудсервіс", якому в свою чергу згідно пояснень представника позивача меляса перейшла у власність від ПП "Кірс" було взагалі укладено ще до укладення між ПП "Кірс" та ДП "Тростянецький спиртовий завод" договору зберігання № 11 меляси бурякової від 04.09.2010 р.

В порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем до складу валових витрат було віднесені перевитрати використання паливо-енергетичних ресурсів при виробництві спирту.

Також в порушення п. 7.2, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.4 ст. 198 ПК України підприємством до складу податкового кредиту віднесено суми податку в загальній сумі 424966,00 грн. сплаченого у зв'язку з придбанням товарів та послуг не пов'язаних з веденням господарської діяльності, тобто немає доказу наявності витрат, доцільність їх здійснення, а також обґрунтування зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, а саме перевитрати використання паливно-енергетичних ресурсів.

При перевірці використання питомих витрат палива та енергоносіїв встановлено завищення фактичних витрат використання енергоносіїв для виробництва спирту над затвердженими по підприємству нормами питомих витрат палива, теплової та електричної енергії в 2009-2011 р. Норми ДП «Тростянецький спиртовий завод» затверджено на підставі інструкції галузевої методики нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у харчовій промисловості, затвердженою Міністерством аграрної політики України 25.12.2006 р.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 зазначеної норми права.

Згідно з положеннями п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, первинні бухгалтерські документи мають відповідати приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ст. 20 Закону України «Про енергозбереження» встановлено норми і нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів, які в обов'язковому порядку включаються в енергетичні паспорти обладнання, режимні карти, технологічні інструкції та інструкції з експлуатації, а також у технічні умови та паспорти на всі види машин і механізмів, що споживають паливно-енергетичні ресурси.

Відповідно до п. 3 Порядку нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 № 786 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.1997р. (далі Порядок №786), норми витрат паливно-енергетичних ресурсів повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва, як правило, на рівні підприємства, установи, організації (далі - підприємство). Диференціація норм за конкретними технологіями чи видами споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих та галузевих методик. Ці норми не повинні перевищувати встановлених показників міжгалузевих та галузевих типових норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для певних видів споживання.

Пунктом 4 Порядку №786 встановлено, що відповідальність за розроблення і додержання норм витрат паливно-енергетичних ресурсів на рівні підприємства несе керівник підприємства.

Згідно з п. 3.5. Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 22.10.2002р. №112 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.11.2002р. №878/7166 (далі - Основні положення), до складу норм витрат паливно-енергетичних ресурсів (далі - ПЕР) на одиницю виробленої продукції не повинні включатися витрати та втрати ПЕР, викликані відступом від прийнятої технології, режимів роботи устаткування, рецептур, невиконанням вимог щодо якості сировини і матеріалів, та інші марнотратні витрати.

До складу норм витрат ПЕР на одиницю виробленої продукції не включаються витрати за п. 1.14, а також відпускання ПЕР стороннім споживачам (селищам, їдальням, клубам, дитячим закладам та ін.) та втрати палива під час його зберігання та транспортування. Витрати ПЕР на ці потреби повинні нормуватися окремо (п. 3.6. Основних положень).

Пункт 7.16 Основних положень встановлює, що для забезпечення об'єктивності нормування витрат ПЕР та контролю за виконанням встановлених норм обов'язковою є організація на підприємствах обліку витрат ПЕР за допомогою відповідних приладів та систем.

З огляду на викладене та враховуючи положення п.5.1 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством було віднесено до складу валових витрат вартість електроенергії, використання якої не пов'язано з виробничою діяльністю не підтверджено відповідними документами, що призвело до завищення валових витрат на 312713,00 грн. за ІІ квартал 2009 року та на 94559,00 грн. за ІІІ квартал 2009 року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваних рішень позивача та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У відповідності до ст. 94 КАС України підстав для стягнення судових витрат не вбачається.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович