Рішення № 32816283, 30.07.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8332/13-ц

Провадження №: 2/752/3006/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Пасинок В.С.

при секретарі - Тасенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

у травні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_2 згідно договору позики від 27 травня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 489, позичив у неї 14 000,00 грн., про що власноруч того ж дня написав відповідну розписку. Згідно вказаних договору та розписки ОСОБА_2 зобов'язався повернути борг до 27 жовтня 2010 року. Однак, строк повернення позики закінчився, а відповідач свій обов'язок з повернення грошових коштів не виконав.

Тому, просила стягнути з відповідача на її користь суму позики в розмірі 14 000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 339,26 грн., 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання в розмір 1 047,12 грн., витрати нотаріуса в розмірі 250,00 грн., а також судовий збір у розмірі 229,50 грн.

Позивач в судове засідання не з'явилась, будучи в установленому законом порядку повідомленою про час, місце та дату судового засідання. Від представника останньої надійшла заява про розгляд справи за відсутності його та його довірителя із зазначенням про те, що обґрунтування позову та позовні вимоги вони підтримують в повному обсязі, не заперечують проти розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення по справі заочного рішення (а.с. 23-25).

Відповідач, який належним чином повідомлявся про день, час, місце розгляду даної справи, у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, тому суд на підставі ст. 74 ЦПК України, враховуючи вимоги ст. ст. 169, 224, 225 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення (а.с. 12-13, 19, 21-22).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути пред'явлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що 27 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 489, за умовами якого ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_2 отримав у власність 14 000,00 грн. без нарахування відсотків (а.с. 8).

Судом також встановлено, що факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно написаною ОСОБА_2 в момент передачі йому суми позики (п. 1 договору, а.с. 7, 8).

Згідно умов вказаного договору, а також власноруч написаної відповідачем розписки від 27 травня 2010 року, останній зобов'язався повернути позивачу до 27 жовтня 2010 року суму боргу.

Проте, як було встановлено судом, у встановлений договором строк ОСОБА_2 не повернув грошові кошти.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли цивільні правовідносини на підставі договору позики.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 614 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Як встановлено судом, у визначений строк позичальник свої зобов'язання не виконав в повному обсязі, грошові кошти в розмірі 14 000,00 грн. не повернув.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 11 ЦПК України, аналізуючи норми чинного законодавства, оцінюючи всі докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 щодо повернення суми боргу в розмірі 14 000,00 грн. знайшли своє доведення у судовому засіданні та підлягають задоволенню.

В той же час, на думку суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми відповідно до положень ст. ст. 1048, 625 ЦК України. При цьому судом приймаються до уваги розрахунки, проведені позивачем, та останні, на думку суду, виходячи з того, що з боку відповідача в розпорядження суду доказів на підтвердження їх не обґрунтованості, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, не надано, можуть бути покладені в основу судового рішення.

Отже, виходячи із зазначеного, позов ОСОБА_1 і в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, є недоведеною з точки зору та вимог ст. 60 ЦПК України вимога позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат нотаріуса в розмірі 250,00 грн., тому суд приходить до висновку про те, що у цій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати по справі.

На підставі викладеного, ст. ст. 526, 610, 611, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму боргу в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., інфляційні витрати в розмірі 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 26 коп. та 3% річних у розмірі 1047 (одна тисяча сорок сім) грн. 12 коп., а всього - 15 386 (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Пасинок В.С.